Справа № 2-866/09

ЦЕНТРАЛЬНИЙ      РАЙОННИЙ     СУД      м. СІМФЕРОПОЛЯ      АР КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

            10 березня 2009 р.                                                                                              м. Сімферополь

       Центральний районний суд м.Сімферополя АР Крим у складі:      

                                                головуючого - судді ОСІПОВА Ю.В.

                                                при секретарі - Юрченко Т.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2 та представника відповідачів -адвоката ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сімферопольського ЖБК №34 та голови ЖБК №34 Блаженко Т.Н. про відшкодування моральної шкоди,-                                                                      

в с т а н о в и в:

            28.07.2008р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Сімферопольського ЖБК №34 та голови ЖБК Блаженко Т.Н. про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди в сумі 3000грн., стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по сплаті за лікарняними листами за період з 7.04.2008р. по 7.07.2008р.

            Ухвалою Центрального районного суду м.Сімферополя від 10.03.2009р., позовні вимоги ОСОБА_1 до Сімферопольського ЖБК №34 та Блаженко Т.Н., в частині поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і заборгованості по сплаті за лікарняними листами за період з 7.04.2008р. по 7.07.2008р., за заявою позивачки, були залишені без розгляду. 

            Свої, остаточні позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона з 30.05.2006р. працювала в ЖБК №34 на посаді прибиральниці. Далі, з 20.03.2008р. по 16.04.2008р. вона перебувала на амбулаторному лікуванні в РКЛ ім.І.А.Семашко, однак наказом №7 від 6.04.2008р. вона була звільнена за невиконання службових обов'язків. Окрім того, при звільненні їй не було видано трудову книжку із відповідним записом, а також не проведено повний розрахунок при звільненні. Також, даними протиправними діями адміністрації ЖБК №34, а саме голови ЖБК Блаженко Т.Н. їй було спричинено моральну шкоду.

            У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги щодо стягнення саме з ЖБК №34 моральної шкоди в сумі 3000грн. та реально понесених судових витрат підтримала у повному обсязі.

            Представник відповідачів - адвокат ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, при цьому пояснивши, що вимоги щодо стягнення з ЖБК №34 моральної шкоди нічим не обґрунтовані та недоведені, оскільки спірний незаконний наказ про звільнення позивачки з роботи адміністрацією ЖБК №34 було добровільно скасовано, а позивача було поновлено на посаді із виплатою всієї заборгованості, а тому, на її думку, позов задоволенню не підлягає з підстав недоведеності.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, але підлягає задоволенню частково.

До такого висновку суд приходить з наступних підстав.

            У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 30.05.2006р., працювала в ЖБК №34 на посаді прибиральниці. Далі, з 20.03.2008р. по 6.04.2008р. вона перебувала на амбулаторному лікуванні в РКЛ ім.І.А.Семашко, а вже з 7.04.2008р. по 16.04.2008р. - на стаціонарному лікуванні в РКЛ ім.І.А.Семашко, про що усно повідомляла адміністрацію ЖБК №34.

Але, як встановлено із матеріалів справи, незважаючи на знаходження позивачки на лікуванні, наказом голови СЖБК№34 Блаженко Т.Н. №7 від 6.04.2008р., ОСОБА_1 була звільнена з роботи в зв'язку із невиконанням своїх службових обов'язків, раніше винесених їй доган та на підставі рішення загальних зборів ЖБК, при цьому, їй не було видано трудову книжку із відповідним записом, але в зв'язку із тим, що остання знаходилася у позивача на руках, а також не було проведено повний розрахунок при звільненні.

В подальшому, вже після звернення позивача до суду та під час розгляду даної цив.справи, а також після проведення перевірки Територіальною державною інспекцією праці в АР Крим, за актом перевірки якої №01-01-61/1267 від 28.08.2008р., наказом голови ЖБК Блаженко Т.Н. б.н. від 11.09.2008р., зазначений наказ про звільнення ОСОБА_1 було скасовано, а останню поновлено на посаді із виплатою всієї заборгованості по заробітній платні та ін. виплатах за час незаконного звільнення.

Далі, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 19.09.2008р. звернулася до голови ЖБК №34 із власноручною письмовою заявою з проханням звільнити її з роботи у зв'язку зі станом здоров'я, яка, в свою чергу, була задоволена та виданий відповідний наказ №19 від 22.09.2008р. про її звільнення.

Згідно із ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню ж підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Ст.23 Цивільного кодексу України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно із вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. (із змінами №5 від 25.05.2001р.), суди при розгляді цивільних справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинні керуватися наступним: п.4 - позивач повинен зазначити, в чому саме полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується; п.5 ч.2 - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; п.9 - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.       

Як вбачається із ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Таким чином, виходячи з загальних засад цивільного судочинства щодо справедливості, добросовісності і розумності, закріплених в ЦК України, з урахуванням обставин справи, добровільного визнання адміністрацією ЖБК №34 своїх протиправних дій, реальних моральних страждань і переживань ОСОБА_1 (20.02.1934р.н.) - інваліда непрацездатної 2-ї групи, яку вона отримала не внаслідок даних неправомірних дій відповідача, рахує за необхідне задовольнити їх частково, тобто в сумі 500грн., та, в свою чергу, вважає, що саме дана сума (розмір) повністю відповідає обставинам справи і перенесеним позивачем моральним стражданням і переживанням та відповідно, є достатньою моральною компенсацією для неї.

Також при прийнятті даного рішення, суд приймає до уваги також і поведінку позивача під час виконання своїх посадових обов'язків, а також після поновлення на посаді, а саме: надані представником позивача чисельні акти, догани, скарги та службову характеристику, а також і пояснення самої позивачки під час судового засідання, з яких вбачається, що моральну шкоду їй фактично спричинила своїми діями саме голова ЖБК Блаженно, але при цьому, в свою чергу, наполягала на стягненні моральної шкоди саме з ЖБК №34.

 Тому, суд, при прийнятті даного рішення зазначає, що відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, суди розглядають позови виключно в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Суд, крім того, також вважає, що усі судові витрати, пов'язані з розглядом справи та реально понесені позивачем, також підлягають стягненню з відповідача, у відповідності до ст.88 ЦПК України, а саме: витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 150 грн., на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Керуючись вимогами  Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. (із змінами №5 від 25.05.2001р.) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст.23 ЦК України, ст.237-1 КЗпП України, а також ст.ст.5,6,10,11,14,60,61,88,209, 212-215,218,223 ЦПК України, суд,-  

                                                       В и р і ш и в:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Сімферопольського ЖБК №34 та голови ЖБК Блаженко Т.Н. про відшкодування моральної шкоди -- задовольнити частково.

Стягнути з Сімферопольського ЖБК №34 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Стягнути з Сімферопольського ЖБК №34 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 150 грн. та витрати на ІТЗ розгляду ц/справи в сумі 30 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення Сімферопольського ЖБК №34 моральної шкоди в розмірі 2500грн. - відмовити.

   Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м.Сімферополя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий у справі:

С у д д я                                                     Ю.В.ОСІПОВ