АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-01601, м. Київ-601, вул. Володимирська, 15
Справа № 22к-4830/2007
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.11.2007 м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі
головуючої судді Дербенцевої Т.П., суддів Антоненко Н.О., Панченка М. М. , Шахової О.В., Білич І.М. ,
розглянувши в судовому засіданні справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 9 червня 2006 року та на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, -
встановила:
У грудні 2005 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом, яким просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 на 1/4 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 в місті Донецьку.
В обгрунтування своїх вимог зазначав, що його батьки ОСОБА_1. та ОСОБА_4, проживаючи однією сім'єю, сумісно 9 серпня 1949 року купили спірний будинок, оформивши його на батька. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився він, ОСОБА_2. Продовжуючи проживати однією сім'єю, 22.06.1952 року батьки зареєстрували шлюб, а після цього ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася ОСОБА_3, його сестра. Під час проживання у шлюбі батьки перебудовували, добудовували та переобладнували будинок.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_4, у зв'язку з чим позивач вважає, що відкрилася спадщина на 14 частину спірного будинку. Оскільки він та батько фактично проживають та зареєстровані у ньому, вважає, що він прийняв спадщину у вигляді 1/4 частини будинку, а тому просив задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 09.06.2006, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13.09.2006, позовні вимоги ОСОБА_2. задоволені у повному обсязі, за ним визнано право власності на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Донецьку.
Не погодившись з такими рішеннями, ОСОБА_1. подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 09.06.2006 та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13.09.2006 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору по даній справі є 14 частина будинку АДРЕСА_1 в місті Донецьку, яка на думку позивача є спадковим майном після смерті його матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3. Спірні правовідносини виникли під час дії ЦК України в редакції 1963 року та Кодексу про шлюб та сім'ю в редакції 1963 року, які підлягають застосуванню при вирішенні спору по даній справі. Оскільки суд першої та апеляційної інстанцій при розгляді
справи помилково застосували ЦК України в редакції 2003 року та СК України, що набув чинності з січня 2004 року, які не поширюються на спірні правовідносини, - оскаржувані рішення підлягають скасуванню.
Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він відповідно до ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном або подав у державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
В матеріалах справи відсутні належні докази про належність на праві власності померлій ОСОБА_4. 14 частини будинку АДРЕСА_1 в місті Донецьку. Відсутні також докази про те, що за життя вона ставила питання про визнання зазначеного будинку спільною власністю подружжя та просила визнати за нею право власності на 14 частину цього будинку. За таких обставин суди, вирішуючи спір, помилково прийшли висновку про те, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на половину спірного будинку.
Крім того, відповідно до ст. 22 КпШС України в редакції 1963 року спільним майном подружжя є майно, нажите ними під час шлюбу. Оскільки шлюб між ОСОБА_1. та ОСОБА_4. був укладений 22 червня 1952 року, придбаний ОСОБА_1. на підставі договору купівлі-продажу від 9 серпня 1949 року спірний будинок не є спільною власністю подружжя відповідно до ст. 24 КпШС України. Чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не допускало визнання права спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання однією сім'єю жінки та чоловіка.
З матеріалів справи також встановлено, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_4. права власності на 14 частину спірного будинку не заявлялись.
За таких обставин висновок суду про те, що ОСОБА_2. є спадкоємцем частини будинку після смерті його матері ОСОБА_4 не грунтується на законі і суперечить матеріалам справи та встановленим судом обставинам.
Як вбачається з матеріалів справи, судами першої та апеляційної інстанцій по даній справі не встановлений власник спірного будинку АДРЕСА_1 в м. Донецьку: копія договору купівлі-продажу цього будинку від 09.08.1949 не містить даних про його реєстрацію, а КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька не має паспортних (анкетних) відомостей про його власника (ас5, 14). За таких обставин справу слід повернути на новий розгляд до суду першої інстанції, адже перевірити коло осіб, права та обов'язки яких порушуються у зв'язку з розглядом даної справи, за відсутності даних про власника спірного будинку неможливо.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ», ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 9 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2006 року скасувати та передати справу на новий розгляд до Куйбишевського районного суду м. Донецька.
Ухвала оскарженню не підлягає.