АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-01601, м. Київ-601, вул. Володимирська, 15
Справа № 22к-4792/2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.11.2007 м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі
головуючої судді Дербенцевої Т.П., суддів Антоненко Н.О., Панченка М. М. , Шахової О.В., Білич І.М. ,
розглянувши в судовому засіданні справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду від 12 травня 2006 року та на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення переплаченої суми, -
встановила:
У лютому 2006 року ОСОБА_2. звернулась до суду з позовом, яким просила стягнути з ОСОБА_1. 4498, 43 грн боргу за договором позики, 1325, 41 грн. індексу інфляції за час прострочення виконання зобов'язання, 8728, 29 грн відсотків, а всього 14552, 13 грн, а також 146 грн сплаченого нею держмита та витрати на правову допомогу.
В обгрунтування своїх вимог посилалась на те, що 25.03.2003 між сторонами був укладений договір позики, оформлений розпискою, відповідно до якої ОСОБА_1. одержала в борг від ОСОБА_2. 514 доларів США та 2362 грн строком на три місяці під 10% щомісячно з доларів США. Частково відповідачка повернула їй гроші - 24 квітня
2005 року повернула 100 грн, а 15 червня 2005 - 100 доларів США. Інші суми залишилися
не повернутими, і ОСОБА_1. відмовляється їх повернути.
У березні 2006 року ОСОБА_1. звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2. і просила стягнути з останньої на її користь 2100, 30 грн майнової шкоди. Зазначала, що борг ОСОБА_2 повернула і навіть переплатила, а саме: у липні 2003 року віддала їй два контейнери вартістю 2000 грн, 24.04.2005 повернула ОСОБА_2 100 грн, 15.06.2005 - 500 грн, а витрати по оформленню трудового договору склали 2096 грн. Таким чином, вважає, що повернула ОСОБА_2. 4696 грн, з яких 2100, 30 грн повернула понад заборгованої суми, а тому вважає, що ця сума підлягає стягненню з ОСОБА_2. на її користь.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12 травня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 31.07.2006, позов ОСОБА_2. задоволений частково, з ОСОБА_1. на її користь стягнуто 4352, 70 грн боргу за договором позики, 2553, 49 грн суми інфляції за період з 25.03.2003 по травень
2006 року по боргу в національній валюті, 70 грн держмита при зверненні до суду, 500 грн
витрат на правову допомогу, а всього 7476, 19 грн; в задоволенні решти позовних вимог
відмовлено. Цим же рішенням в задоволенні позову ОСОБА_1. про стягнення з
ОСОБА_2. 2100, 30 грн відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення у повному обсязі її позовних вимог, а у позові ОСОБА_2. відмовити. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом правильно встановлені факти та відповідні їм правовідносини, що мали місце між сторонами, їм надана правильна оцінка та зроблений правильний висновок про укладення сторонами договору позики, за яким частина боргу повернута, а частина підлягає стягненню з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. суми боргу за договором позики та суми інфляції за період з 25.03.2003 по травень 2006 року, суд допустився подвійного стягнення суми боргу в 2262 грн, адже, розрахувавши суму боргу з урахуванням індексу інфляції, яка склала 2553, 49 грн і підлягає стягненню, стягнув ще й суму боргу без урахування індексу інфляції в 2262 грн, що неприпустимо (фактично сума інфляції склала 2553, 49грн - 2262 грн = 291, 49грн). З урахуванням викладеного рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. суми інфляції підлягає зміні, а сума в 2553, 49 грн - зменшенню до 291, 49 грн.
Апеляційний суд, перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, на зазначене уваги не звернув і безпідставно залишив його без змін. З огляду на викладене ухвала Апеляційного суду Донецької області від 31.07.2006 по даній справі підлягає скасуванню, а рішення Селидівського міського суду Донецької області - зміні.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ», ст. ст. 336, 34ЩПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
вирішила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2006 року скасувати.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 28 квітня 2006 року змінити, зменшивши суму інфляції за період з 25.03.2003 по травень 2006 року по боргу в національній валюті, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, з 2553, 49 грн до 291, 49 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.