Справа № 2а-206/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2009 року м.Овруч
Овруцький районний суд Житомирської областів складі :
головуючого - судді Кондратюка В.І.,
з секретарем Аврамчук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1до управління праці і соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації про визнання дій по неправильному нарахуванню коштів ЧАЕС неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,-
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду та просить визнати дії відповідача по неправильному нарахуванню коштів ЧАЕС неправомірними та стягнути на його користь з відповідача невиплачені кошти, передбачені ст.ст.37,39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.01.1998 року по 31.12.2008 року за ст.37 в сумі 1503,3 грн., за ст.39 в сумі 6823,4 грн., мотивуючи тим, що компенсації та доплати виплачувались йому не в розмірах, встановлених Законом, а згідно Постанови КМУ №836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення його прав.
Позивач в судове засідання не з'явився, але в заяві просить справу розглядати без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але надіслав заперечення проти позову, справу просить розглядати без його участі .
Дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
ОСОБА_1 з 01.01.1998 року по 01.05.2001 року працювавв ПОСП „Україна”, що знаходиться в с.Покалів Овруцького району, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, і постійно проживає в с.Полохачів Овруцького району, що підтверджується копіями посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, серії Б № НОМЕР_1 від 02.12.1993 року та паспорта громадянина України серії ВМ № НОМЕР_2.
Відповідно до ст.ст.37,39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач має право на відповідні доплати, які отримував згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.1996 року в конкретних розмірах, а зокрема ст.39 - в сумі 5,2 грн.( в залежності від відпрацьованого часу), за ст.37 - в сумі 2,1 грн.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на час виникнення правовідносин були передбачені слідуючи виплати :
- ст.37 Закону - громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в зоні добровільного гарантованого відселення- 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
- ст.39 Закону - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні посиленого радіологічного контролю - 1 мінімальна заробітна плата.
Зазначеною вище постановою № 836 усупереч Закону № 796-ХІІ, який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається Законом, встановлено конкретні розміри компенсацій і доплат, зокрема :
- для доплати громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства - 210 тис.крб. ( 2,1 грн. за гр.реф.)
- для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого посиленого радіологічного контролю - 520 тис.крб. (5,2 грн. за гр.реф.).
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз'яснення порядку застосування цього Закону, якими є постанови КМ № 987 від 20.06.00 та №936 від 20.09.05, та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.
Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян, визначені останнім, застосування зазначеної постанови неможливе.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та "Про Державний бюджет України на 2007 рік" була зупинена дія ст.39 Закону в частині, що стосується виплат в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, однак Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року № 6-рп (справа про соціальні гарантії громадян) п.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до ст.73 Закону України „Про Конституційний суд України” та п.3 резолютивної частини даного Рішення Суду вищевказаний п.30 ст.71 Закону, що стосується неможливості застосування мінімальної заробітної плати, оголошений не чинним і втратив чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.
На підставі викладеного, вимоги позивача підлягають задоволенню за виключенням періоду часу з січня 2006 року по червень 2007 року.
Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік” було внесено зміни до ст.ст.37,39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими було виключено прив”язку до мінімальної заробітної плати, які були визнані неконституціними рішення Конституційного суду України№10-рп ві 22.05.2008 року. Вказане рішення зворотньої дії в часі не має, а тому вимоги позивача про стягнення коштів за 2008 рік підлягають задоволенню тільки з травня.
Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.1993 року, с.Полохачів Овруцького району відноситься до зони добровільного гарантованого відселення, с.Покалів Овруцького району до зони посиленого радіологічного контролю.
Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:
з 01.04.2008 р. по 30.09.2008 р. - 525 грн., з 01.10.2008 р. по 30.11.2008 р. - 545 грн.,з 01.12.2008 р. - 605 грн.
В зв'язку з викладеним, розмір недовиплачених коштів позивачу згідно розрахунку становить:
ст.39 Закону:
- з січня 1998 року по грудень 1998 року: (45х6+55х6)-5,2х12=537,6 грн.;
-з січня 1999 року по шгрудень 1999 року: (74х12)-5,2х12=825,6 грн.;
- з січня 2000 року по грудень 2000 року: (74х3+90х3+118х6)-5,2х12=1137,6 грн.;
- з січня 2001 року по травень 2001 року : (118х6)-5,2х6=676,8 грн.; а всього 3177,6 грн.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки, ст.39 Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 2 мінімальні заробітні плати, а пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати, тобто передбачено саме доплату до заробітної плати, то відповідно до ст.233 КЗпП України особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення належних йому сум заробітної плати без обмежень будь-яким строком, а за ст.37 Закону строк стягнення належних сум обмежується річним строком, таким чином в задоволенні позовних вимог за ст.37 Закону за період з 01.01.1998 року по 31.12.2007 року слід відмовити в зв”язку з пропуском строку позовної давності.
Крім того, згідно ч.1 статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, таким чином в задоволенні позовних вимог про стягнення невиплачених коштів за ст.ст.37,39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.05.2008 по 31.12.2008 року слід відмовити за безпідставністю, оскільки позивачем не надано доказів про нарахування та виплату відповідних доплат.
Статтею 62 Даного закону визначено, що роз”яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному КМУ, рішення якого є обов”язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб”єкатми господарювання незалежно від їх відомчої підпорядковансті та форм власності.
Відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.2000 р. № 987 та п.2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України від 20.09.2005 р. №936, зазначені кошти виплачуються за місцем основної роботи громадян і розпорядниками коштів нижчого рівня визначено управління праці та соціального захисту, тобто управління праці та соціального захисту Овруцької райдержадміністрації, тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача.
Виходячи з вимог ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” суд прийшов до висновку про визнання дій відповідача щодо порядку нарахування вищевказаних доплат на підставі постанови КМ України від 26.07.1996 року №836 неправомірними.
Від сплати судового збору сторони звільнено згідно Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
На підставі ст.19 Конституції України, ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та керуючись ст.ст. 8-11,18,71,99,160-162 КАС України,суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації по застосуванню постанови КМ України від 26.07.1996 року №836 в частині визначення ОСОБА_1розміру виплат за ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.01.1998 року по 31.05.2001 року неправомірними.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації на користь ОСОБА_1невиплачені кошти за ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.01.1998 року по 31.05.2001 року в сумі 3177,6 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
На постанову суду до Київського апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, а апеляційна скарга у такому ж порядку на протязі 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі або 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, з направленням копії скарги до Київського апеляційного адміністративного суду.
Суддя: