ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
06 липня 2006 р. |
№ 15/131-15/158 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Грейц К.В., |
|
суддів : |
Бакуліної С.В., Глос О.І. |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
на постанову |
від 22.02.2006 року Київського апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№ 15/131-15/158 |
|
господарського суду |
Чернігівської області |
|
за позовом |
СПД ФО ОСОБА_1 |
|
до |
Сільськогосподарського підприємства “Росинка” Чернігівського обласного благодійного фонду “Олімп” |
|
про |
стягнення 31 762,50 грн. |
|
та за зустрічним позовом |
Сільськогосподарського підприємства “Росинка” Чернігівського обласного благодійного фонду “Олімп” |
|
до |
СПД ФО ОСОБА_1 |
|
про |
розірвання договору |
|
в судовому засіданні взяли участь представники : |
|
від позивача: |
ОСОБА_1 |
|
від відповідача: |
не з'явились |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області (суддя Федоренко Ю.В.) від 16.11.2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Гольцова Л.А., судді -Ропій Л.М., Рябуха В.І.) від 22.02.2006 року, у справі № 15/131-15/158 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 3 300 грн. збитків, 33 грн. державного мита та 3,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині первісного позову -відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю; накладено арешт на нерухоме майно на суму 3 336,58 грн. Сільськогосподарського підприємства “Росинка”.
В касаційній скарзі, з урахуванням уточнення касаційної скарги, СПД ФО ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені по справі судові акти в частині щодо стягнення збитків та направити справу на новий розгляд; щодо зустрічного позову ухвалені по справі акти залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2003 року між сторонами у справі було укладено договір про надання консультаційних послуг НОМЕР_1 (надалі -Договір), відповідно до умов якого відповідач за первісним позовом (замовник) доручив позивачу (виконавцю) представляти інтереси замовника в усіх установах і організаціях.
Пунктами 1.2., 1.3. Договору визначено, що виконавець надає юридично-консультаційну допомогу. Консультаційні послуги включають в себе: роз'яснення замовнику його прав; консультаційна допомога у оформленні необхідних йому документів; прийняття участі у розгляді судових справ, як представник замовника.
Згідно п.2.1. Договору сторони погодили, що плата за надання позивачем (виконавцем) юридично-консультаційних послуг відповідачу (замовнику) складається: а) 350 грн. щомісячна оплата, яку замовник перераховує виконавцю до 10 числа; б) у разі позитивного рішення суду у справах в яких приймає участь виконавець, замовник сплачує виконавцю десять відсотків від суми позову, якщо ціна позову не визначена, то сторони домовляються про розмір оплати за надані консультаційні послуги оформивши домовленість відповідним актом.
Відповідно до п.3.4. Договору замовник зобов'язався забезпечити виконавця приміщенням з телефонним номером.
07.12.2004 року відповідачем за первісним позовом (замовником) було направлено СПД ОСОБА_1 вимогу за № НОМЕР_2 про звільнення приміщення по АДРЕСА_1, в якій зазначено, що Договір про надання консультаційних послуг № НОМЕР_1 є недійсним, та повідомлення за № НОМЕР_3 про скасування усіх доручень виданих на ім'я ОСОБА_1
Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання за вищенаведеним Договором. Позиція позивача полягає в тому, що порушення зобов'язання виявилось у недопущенні його на робоче місце, у зв'язку з чим відсутня можливість займатися підприємницькою діяльністю по наданню юридичної та консультаційної допомоги, у односторонньому розірванні договору.
Збитками, згідно ст.22 ЦК України, зокрема є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до вимог ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.2 ст. 614 ЦК України).
Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Із матеріалів справи вбачається, що розмір збитків позивачем визначено шляхом розділення отриманого доходу за час дії Договору на кількість місяців, днів дії Договору та множення отриманої суми на кількість місяців і днів з лютого 2005 року по 01.07.2006 року.
Задовольняючи частково позов, встановивши, що договір не є розірваним, суд фактично стягнув на користь позивача суму зобов'язання за Договором, а не збитки, які є мірою відповідальності, коли на порушника покладається обов'язок, що не лежав на ньому до правопорушення. В частині відмови в задоволенні первісного позову суд виходив з встановлення того факту, що позивач не міг реально отримати ці доходи в ході виконання зобов'язань за Договором з відповідачем. Така позиція знов таки мотивована тим, як передбачена оплата за надання юридично-консультаційних послуг за Договором сторін (п.2.1).
Колегія суддів вважає, що суди невірно визначили предмет доказування в даній справі, оскільки доведенню та встановленню підлягає не розмір оплати за дійсним договором, а збитки у формі упущеної вигоди. З позовної заяви позивача вбачається, що можливість використати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникла у нього з самого факту невиконання відповідачем зобов'язання за Договором. Судами не встановлено які конкретно зобов'язання за договором сторін порушені відповідачем. Розглядаючи даний спір судам слід було встановити чи завдано відповідачем позивачу саме збитки у формі упущеної вигоди, чи були дії відповідача, які виявились у порушенні зобов'язання за договором (за умови наявності таких), неправомірними, чи є між ними і збитками безпосередній причинний зв'язок та чи є наявною вина відповідача у спричиненні позивачу збитків.
Стосовно скасування довіреностей, виданих відповідачем позивачу, колегія суддів відзначає таке.
Договір сторін є договором надання консультаційних послуг і не є за своєю правовою природою договором доручення в силу приписів ст.1000 ЦК України, отже норми Глави 68 ЦК України на правовідносини сторін не розповсюджуються. Представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала (п.2 ч.1 ст.248 ЦК України). З огляду на наведене дії особи, вчинені в межах приписів закону, не можуть вважатися неправомірними. Наведеному також будь-якої правової оцінки судами не дано.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині первісного позову, з передачею справи в цій частині на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
В частині відмови в задоволенні зустрічного позову ухвалені судові акти не оскаржуються.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.п.1, 3 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу СПД ФО ОСОБА_1 від 16.03.2006 року НОМЕР_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 року у справі № 15/131-15/158 задовольнити.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.11.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 року у справі № 15/131-15/158 скасувати в частині первісного позову і в цій частині справу направити на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.
В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 року у справі № 15/131-15/158 -залишити без змін.
|
Головуючий-суддя |
К.Грейц |
|
С у д д і |
С.Бакуліна О.Глос |