УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" січня 2007 р.

Справа № 14/402

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  Костриці О.О.  

за участю представників сторін

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Бойко Д.Д. дов. № 344/10 від 29.12.2006р. (був присутній в судовому засіданні 10.01.2007р. та 17.01.2007р.), Бічуков А.В. дов. № 345/10 від 29.12.2006р.  (був присутній в судовому засіданні 29.01.2007р.)  

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ГарбарК.Г. дов. від 21.10.2005р. (був присутній в судовому засіданні 10.01.2007р. та 17.01.2007р.)   

 

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)  

до Відкритого акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика" (м. Малин)

про стягнення 98274,18 грн.

та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика" (м. Малин) до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

про зарахування сплачених 62007,68 грн., як погашення боргу по Договору №06/03-1574 ТЕ-10 від 26.02.2003р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в засіданні суду оголошувались перерви 10.01.2007р. до 17.01.2007р., 17.01.2007р. до 29.01.2007р. та 29.01.2007р. до 30.01.2007р.

Позивачем за первісним позовом пред'явлена вимога про стягнення з відповідача на його користь 98274,18грн., з яких: 62007,68 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 11452,63 грн. пені, 16450,70 грн. інфляційних нарахувань, 4022,63 грн. 3% річних, 4340,54 грн. 7% штрафу.

Представник позивача за первісним позовом в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом 16.03.2006р., 21.04.2006р., 17.01.2007р. та 24.01.2007р.  надав суду відзив на позовну заяву (а.с. 36-40 том 1) та додаткові письмові заперечення на письмові пояснення представника позивача (а.с. 144,145 том 1, 71,72,76,77 том 2), в яких заперечує щодо вимог позивача за первісним позовом, пояснюючи це тим, що заборгованість у нього відсутня у зв'язку зі сплатою суми основного боргу в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом вимоги позивача за первісним позовом не визнав з підстав, викладених у відзиві та додаткових письмових поясненнях.

24.05.2006р. на адресу господарського суду Житомирської області від відповідача за первісним позовом надійшов зустрічний позов, у якому він просить суд зобов'язати ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" виконати свій обов'язок - прийняти належне виконання зобов'язання, а саме: зарахувати сплачені 62007,68 грн., як погашення боргу по Договору №06/03-1574 ТЕ-10 від 26.02.2003р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

Суд ухвалою від 24.05.2006р. прийняв зустрічний позов для спільного розгляду з первісним.

В засіданні суду представник позивача за зустрічним позовом позовні вимоги підтримав у повному обсязі, крім того, надав суду заперечення на відзив відповідача за зустрічним позовом (а.с. 29,30 том 2) та пояснив, що ним виконано зобов'язання по оплаті поставленого природного газу у повному обсязі, а саме перераховано на рахунок відповідача всі суми, які відповідали вартості спожитого природного газу, відповідач за зустрічним позовом отримав ці суми на свій рахунок, але не прийняв виконання зобов'язання позивача, а саме не зарахував сплачені позивачем 62007,68 грн. (34037,13 грн. /сплачених 27.12.2002р./ + 27970,56 грн. /сплачених 14.01.2005р./), як погашення боргу по договору № 06/03-1574 ТЕ-10. (а.с. 29,30 том 2).

Представник  відповідача за зустрічним позовом у судовому засіданні 24.07.2006р. надав відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. 21-23 том 2), в якому вимоги позивача за зустрічним позовом не визнає та просить суд встановити у судовому рішенні юридичний факт про відсутність у останнього заборгованості перед ДК "Газ України" за спірним договором на постачання природного газу, оскільки при зверненні до господарського суду, позивач за первісним позовом не вказав які саме його права були порушені чи оспорені зі сторони ДК "Газ України", що стало наслідком для звернення з позовом до суду, в зв'язку з чим, просить суд провадження за зустрічним позовом припинити.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судових засіданнях вимоги позивача за зустрічним позовом не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов, крім того надав суду додаткові письмові пояснення (а.с.45,62 том 2).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач у справі за первісним позовом) та Відкритим акціонерним товариством "Малинська паперова фабрика" (відповідач у справі за первісним позовом) договору від 26.02.2003р. за №06/03-1574ТЕ-10 та додаткової угоди № 2 від 28.02.2003р. до договору на постачання природного газу №06/03-1574ТЕ-10 від 26.02.2003р., позивач за первісним позовом поставив відповідачу за первісним позовом природний газ протягом січня-квітня 2003р. та жовтня-грудня 2003р. в об'ємі 2650,944 тис. м3  на загальну суму 417523,68 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу: від 31.01.2003р., від 28.02.2003р., від 30.04.2003р., від 31.03.2003р., від 30.11.2003р., від 31.10.2003р., від 31.12.2003р. та актом від 28.02.2003р. переоцінки природного газу до акту передачі-приймання газу від 31.01.2003р. згідно договору від 26.02.2003р. № 06/03-1574-ТЕ-10 (а.с. 17-24).

Згідно з п. 6.1 вищезазначеного договору, відповідач за первісним позовом зобов'язався розрахуватися за спожитий газ та послуги з його транспортування грошовими коштами шляхом поточного перерахування протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих обсягів газу та послуг з його транспортування на підставі акту приймання-передачі газу до 6 числа, наступного за звітним місяця.

Відповідач за первісним позовом свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого, утворилась заборгованість перед позивачем за первісним позовом за отриманий природний газ в сумі 62007,68 грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач за первісним позовом нарахував відповідачу за первісним позовом пеню за період з 02.02.2005р. по 02.02.2006р. в сумі 11452,63 грн.

Пеня нарахована відповідно до п. 7.2 договору № 06/03-1574-ТЕ-10 від 26.02.2003р.

Проте, при нарахуванні суми пені, позивачем за первісним позовом не враховано вимог ст. 258 Цивільного кодексу України, відповідно до вимог якої, позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки.

Згідно з умовами договору №06/03-1574-ТЕ-10 від 26.02.2003р., зобов'язання відповідача за первісним позовом по сплаті коштів за спожитий природній газ, мали бути виконанні не пізніше 06.01.2004р., разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду Житомирської області 04.02.2006р., про що свідчить поштова відмітка на відправленні (а.с. 32), тобто за межами річного строку встановленого вищезазначеною статтею ЦК України.

Відповідно до п.З ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення  рішення.

Як вбачається з додаткових пояснень відповідача за первісним позовом (а.с. 76-77 том 2), він заперечує проти позову в частині нарахування позивачем за первісним позовом пені на тій підставі, що до даної вимоги, відповідно до ст. 258 ЦК України, застосовується позовна давність в один рік.

Оскільки процесуальних вимог до заяви про застосування позовної давності до тих чи інших правовідносин чинним законодавством не визначено, позиція відповідача за первісним позовом, викладена в додаткових поясненнях, оцінюється судом як заява сторони у справі, подана відповідно до норм ст. 267 ЦК України.

Крім того, за несвоєчасну оплату отриманого природного газу, позивач за первісним позовом нарахував відповідачу за первісним позовом  штраф в сумі 4340,45грн., керуючись п. 2 ст. 231 ГК України (в розмірі 7% від вартості товарів (робіт, послуг).

Суд вважає, що вимога відносно стягнення суми штрафу є безпідставною, оскільки норма ст. 231 ГК України не регулює відповідальності сторін за договором в разі невиконання грошового зобов'язання.

Крім того, сторони не передбачали у вищезазначеному договорі такого виду відповідальності як штраф у розмірі 7% від вартості товарів (робіт, послуг) при простроченні виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Згідно розрахунку позивача за первісним позовом сума інфляційних нарахувань складає 16450,70 грн., 3% річних від простроченої суми - 4022,63 грн.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд відхиляє заперечення відповідача за первісним позовом, викладенні у відзиві на позов (а.с. 36-40 том 1) та додаткових письмових запереченнях (а.с. 144,145 том 1, 71,72,76,77 том 2), на підставі наступного.

Як стверджує в своїх запереченнях відповідач за первісним позовом, позивач за первісним позовом безпідставно не прийняв належне виконання зобов'язання, а саме: не зарахував кошти сплачені платіжними № 4688 від 27.12.2002 р. (а.с.108 том 1) та №0194 від 14.01.2005р. (а.с.124 том1) в розмірі 62007,68 грн. (34037,13 грн./сплачених 27.12.2002р. + 27970,56 грн./ сплачених 14.01.2005р.) в рахунок погашення заборгованості за спожитий природній газ по договору № 06/03-1574-ТЕ-10 від 26.02.2003р.

Разом з тим, як вбачається з вищезазначених платіжних доручень, в розділі "Призначення платежу" відповідачем за первісним позовом було зазначено: "Попередня оплата за природній газ зг. дод. угоди від 11.09.2002р. дог. 10кт-01-03 від 09.01.2001р. за січень 2002р." та "Оплата за газ згідно службової б/н від 14.01.2005р.".

Листом від 28.12.2005р. відповідач за первісним позовом повідомив філію АКБ "Національний кредит" про зміну призначення платежу у вищезазначених платіжних дорученнях, який у свою чергу надіслав відповідний лист банку ("Промінвестбанк"), що обслуговує позивача за первісним позовом (а.с. 136 том 2).

З відповіді "Промінвестбанку" на запит суду (а.с. 42 том 2) вбачається, що вищезазначений лист був вручений уповноваженому представнику позивача за первісним позовом.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України - за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщенні на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

У відповідності до ч. 2 ст. 1090 ЦК України, банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Аналогічні положення містяться і у п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 - (3.8, Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками).

Також вищевказана Інструкція НБУ у п.п. 2.31, 2.32, передбачає лише можливість уточнення даних про одержувача платежу, а саме: номера рахунку та/або коду (номера) одержувача, при цьому, таке уточнення робиться на письмову вимогу банку одержувача, проте не передбачає уточнення реквізитів графи "Призначення платежу".

Таким чином, банківські установи не наділені правом змінювати реквізити платіжного доручення в частині графи "Призначення платежу" на вимогу тільки однієї сторони грошового переказу, відповідальність за заповнення графи "Призначення платежу" лежить на платнику.

Як вбачається з умов п. 6.4 договору №06/03-1574-ТЕ-10 від 26.02.2003р., сторони також погодили, що (покупець) відповідач за первісним позовом повинен обов'язково вказувати у платіжних дорученнях номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

Оскільки вищезазначені платіжні доручення не містили відповідних даних про погашення відповідачем за первісним позовом заборгованості саме по договору №06/03-1574-ТЕ-10 від 26.02.2003р., у позивача за первісним позовом не було правових підстав для зарахування по цьому договору 34037,13 грн./сплачених 27.12.2002р./ та 27970,56 грн./ сплачених 14.01.2005р./.

Крім того, твердження відповідача за первісним позовом про належне виконання зобов'язання по сплаті платіжним дорученням від 27.12.2002р. суми 34037,13 грн. в рахунок заборгованості за договором №06/03-1574-ТЕ-10 від 26.02.2003р. є невірним, оскільки як вбачається з розрахунку позивача за первісним позовом (а.с. 57 том 2) сума переплати за цим платіжним дорученням становила 12857,67 грн., решта суми - 21179,45грн. є кредиторською заборгованістю, яка виникла по іншим зобов'язанням між сторонами та була списана позивачем за первісним позовом згідно акту про списання кредиторської та дебіторської заборгованості (а.с. 46,47 том 2), тим більше відповідач за первісним позовом у вищезазначеному платіжному дорученні вказує призначення платежу як попередня оплата за січень 2002р., тоді як вимогою позивача за первісним позовом є стягнення заборгованості за період січень - грудень 2003р. Розподіл суми 34037,13грн. на дві частини (21179,45 грн. та 12857,67 грн.) підтверджується також листами відповідача за первісним позовом від 03.01.2005р. за №2489 (а.с. 134 том1) та від 29.12.2005р. за №03/04  (а.с. 136 том 1).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає вимоги позивача за первісним позовом такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 82481,01 грн., з яких: 62007,68 грн. основного боргу, 16450,70 грн. інфляційних нарахувань, 4022,63 грн. 3% річних. В задоволенні первісного позову в частині стягнення 11452,63 грн. пені та 4340,54 грн. 7% штрафу необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на первісного відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимога позивача за зустрічним позовом про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом зарахувати сплачені 62007,68 грн. (34037,13 грн./сплачених 27.12.2002р. + 27970,56 грн./ сплачених 14.01.2005р.), як погашення боргу по договору №06/03-1574 ТЕ-10 від 26.02.2003р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій., не грунтується на чинному на час виникнення спірних відносин законодавстві, а саме ст. 217 ЦК УРСР, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування досить заяви однієї сторони. Аналогічні положення щодо припинення зобов'язання зарахуванням передбачені й статтею 601 ЦК України.

Можливість заліку за заявою однієї зі сторін, разом з тим означає неприпустимість заперечування зарахування за мотивом незгоди іншої сторони.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом дійсно заявляв вимогу до відповідача за зустрічним позовом (а.с. 134,135 том 1) про зарахування кредиторської заборгованості в сумі 21179,45 грн., а також переплати за договором на постачання природного газу №10КТ-01-03 від 11.09.2002р. на суму 12857,67 грн. в рахунок погашення боргу за договором №06/03-1574-ТЕ-10 від 26.02.2003р. та про зарахування в рахунок дебіторської заборгованості по договору №06/03-1574 суми 27970,54 грн., перерахованої платіжним дорученням №0194 від 14.01.2005р.

Разом з тим, докази того, що відповідач за зустрічним позовом погодився на таке зарахування, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач за зустрічним позовом повідомив позивача за зустрічним позовом про те, що кредиторська заборгованість в сумі 21179,45 грн. та кредиторська заборгованість в сумі 12857,67 грн., списані в зв'язку з закінченням строку позовної давності (а.с. 12,13, том 2), що підтверджується актами про списання кредиторської та дебіторської забогованості (а.с. 46-51 том 2).

Відповідно до п. 6.4 договору №06/03-1574-ТЕ-10 від 26.02.2003р., за наявності боргу у покупця за даним договором постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений у минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Отже, вказаним пунктом договору встановлено право, а не обов'язок відповідача за зустрічним позовом зарахувати лише той борг позивача за зустрічним позовом, який виник за минулі періоди, але у межах договору №06/03-1574-ТЕ-10 від 26.02.2003р.

Враховуючи викладені обставини, у суду немає правових підстав для зарахування коштів у сумі 62007,68 грн., перерахованих позивачем за зустрічним позовом, як переплату за іншими договорами, на погашення заборгованості за договором №06/03-1574-ТЕ-10 від 26.02.2003р. без згоди відповідача за зустрічним позовом.

Крім того, у справах позовного провадження порушене право чи інтерес можуть бути захищені лише у спосіб, визначений законами України.

У ст. 16 Цивільного кодексу України, передбачено коло можливих способів захисту прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У ст. 20 Господарського кодексу України також передбачено коло можливих способів захисту прав та інтересів.

Зважуючи на приписи зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, а також умови договору №06/03-1574 - ТЕ -10 від 26.02.2003р., даний предмет зустрічного позову (про зобов'язання зарахувати сплачені кошти в погашення забогованості по договору) не відповідає способам захисту прав суб'єктів господарювання.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача за зустрічним позовом необгрунтованими, такими що спростовуються  матеріалами  справи та запереченнями відповідача за зустрічним позовом, а тому в зустрічному позові слід відмовити.

На підставі ст.ст. 16,258,267,525,526,601,625,1089,1090 ЦК України, ст.ст. 20, 231 ГК України, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, господарський суд,- або

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритогоакціонерного товариства "Малинська паперова фабрика", м. Малин, вул. Гамарника, 2, ідентифікаційний код 00278735 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827 - 62007,68 грн. основного боргу, 16450,70 грн. інфляційних нарахувань, 4022,63 грн. 3% річних, 824,81 грн. витрат по сплаті державного мита, 99,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні первісного позову в частині стягнення 11452,63 грн. пені та 4340,54 грн. 7% штрафу відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Костриця О.О.

                    Дата підписання: 05.02.2007р.