Справа № 2-а-4846/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2011 року                                                                                 м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Подопригора Л. І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області про захист права на соціальну підтримку відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

встановив:

          19.08.2011 року позивач звернуся до суду з позовом до відповідача про захист права на соціальну підтримку відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він має статус дитини війни та відповідно ст. 6 цього Закону йому повинна виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але фактично дана допомога не виплачується, відповідно до вказаного закону, тому він і звернувся до суду та просив поновити пропущений ним з поважних причин строк звернення до суду, так як є особою похилого віку та зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії 22 квітня 2011 року по 17 серпня 2011 року.

22 серпня 2011 року судом винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі, копію якої направлено відповідачу. Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та в установлений законодавством строк надав суду письмові заперечення на позов.

          Суддя, оцінивши повідомленні позивачем та відповідачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення з огляду на наступне.

          Виходячи зі змісту ст.3 та п.2 ч.1 ст.17 КАС України відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є публічно - правовими.

З наданих позивачем та відповідачем письмових доказів вбачається, що позивачу встановлений статус «Дитина війни», що стверджується його посвідченням ( а.с.6), і він отримує пенсію, нарахування та виплату якої здійснює відповідач.

          У спірний період відповідачем проводилося нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії, визначене Законом України « Про соціальний захист дітей війни», в розмірах, менших ніж визначено вказаним законом. Як вбачається з письмового заперечення відповідача та наданої ним довідки ( а.с.10-11), такі підвищення за період з 22.04.2011 року по 12.09.2011 року складали по 49,80 грн., щомісячно.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено, тому відповідач при нарахуванні підвищення до пенсії позивачу повинен керуватися нею.

Розмір мінімальної пенсії за віком на час розгляду справи в суді визначено лише ст. 28 Закону України» Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який підлягає застосуванню відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Суд вважає, безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки , органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу не виконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначено нормою Закону.

Суд також не може погодитися з доводами відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Тому обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача покладено саме на УПФУ в м. Лебедині Сумської області.

          Вирішуючи вимоги позивача, щодо застосування кінцевого терміну проведення перерахунку, а саме день прийняття судом рішення, суд вважає за необхідне зазначити проте, що в загальне поняття пенсії визначено з ст.. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року № 1058- ІУ, відповідно до якого пенсія- щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування , яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку. Отже , Законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом не визначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим , а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії( чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватися, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь - яким терміном, або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць, протягом не визначеного часу та без встановлення будь - якого терміну або строку виплати пенсії. Отже, позивач має право на отримання вищевказаного виду пенсії з 22 квітня 2011 року постійно та без встановлення будь - якого обмеження кінцевим терміном, або строком на який призначається пенсія.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним застосувавши ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог в частині визначення кінцевого строку проведення перерахунку пенсії, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, про захист яких вона просить.

          За таких обставин, є підстави для задоволення позовних вимог, спонукання відповідача до проведення нарахування позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 квітня 2011 року з врахуванням раніше проведених виплат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає необхідним відмовити.

На підставі ч.1 ст.94 КАС України, на користь позивача з Державного бюджету слід стягнути частково судові витрати, сплачені позивачем при подачі позову до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 183-2 та ч.1 ст.256 КАС України постанова суду підлягає негайному виконанню відповідачем.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік», Законом України « Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Рішеннями Конституційного Суду України № 6 рп/2007 від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року № 10рп/2008 року, ст. ст. 7-9, 69-71, 159-163, 183-2, 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»та провести відповідні виплати з 22 квітня 2011 року з урахуванням фактично отриманих позивачем виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1,70 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду підлягає негайному виконанню відповідачем.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського адміністративного апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови з одночасним поданням копії апеляційної скарги до апеляційного суду.

Суддя Подопригора Л. І.