УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "30" січня 2007 р. Справа № 4/3327
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Лозинської І.В.
судді
за участю представників сторін
від позивача Корнага Ю.Ф. - дов. №б/н від 20.10.06р., Павлів Є.З. - дов. б/н від 20.10.06р.
від відповідача Семенюк В.М. - предст., дов. №319 від 25.07.06р.
третіх осіб
прокурора
Розглянувши справу за позовом Дочірнього підприємства польського товариства з обмеженою відповідальністю "Мультипак" "Мультипак-Україна" (м. Львів)
до Закритого акціонерного товариства "Бердичів-холод" (м.Бердичів)
про стягнення 94135,91 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 94135, 91 грн., з яких: 87080, 00 грн. боргу, 7055, 91 грн. - 3% річних.
Позивач у своєму доповненні до позовної заяви (а.с. 30-31) зазначив, що у мировій угоді від 29 вересня 2003р. зі змінами від 29 грудня 2003р., розміру процентів річних, які боржник зобов'язаний сплатити кредитору за прострочення грошового зобов'язання, не встановлено, тому в даному випадку у відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України необхідно застосовувати процентну ставку в розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми.
Відповідач у своєму відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до п. 8 ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспороможності боржника або визнання його банкрутом", у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'являти свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою, тому просять суд припинити провадження в справі в частині стягнення боргу 87080, 00 грн., в частині стягнення 3% річних на суму 7055, 91 грн. - відмовити.
Крім того, в засіданні суду представник відповідача заперечує щодо нарахування 3% річних та надала суду лист №38 від 30.01.07р., в якому повідомила суд про те, що згідно акту взаємозвірки розрахунків від 16.10.06р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 87080 грн. Згідно довідки відділу ДВС Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області від 20.11.06р. №12, державним виконавцем стягнуто на користь позивача 1256 грн., згідно довідки відділу ДВС від 29.01.07р. №12/3 на користь позивача стягнуто ще 9000 грн., станом на 30.01.07р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 76824, 00 грн.
Спір вирішується у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України за погодженням сторін (а.с. 65).
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,
ВСТАНОВИВ:
- рішенням арбітражного суду від 26.02.01р. було стягнуто з відповідача на користь позивача 385041, 54 грн. боргу, 1700, 00 грн. держмита, 69, 00 грн. послуг по забезпеченню арбітражного процесу. Видано наказ;
- для виконання наказу позивач звернувся до ДВС у Бердичівському районі, де 28.05.01р. було відкрито виконавче провадження (а.с. 42);
- 23.08.01р. було зупинено виконавче провадження (а.с. 45), 28.02.03р. було поновлено виконавче провадження (а.с. 46)
- 24.12.02р. постановою Київського апеляційного господарського суду було змінено рішення арбітражного суду Житомирської області від 26.02.01р. в наступній редакції: "Позов задоволити. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Бердичів-Холод" на користь Дочірнього підприємства "Мультипак-Україна" польського товариства з обмеженою відповідальністю "Мультипак" - 385041, 54 грн. 70004, 24 грн. пені, 1700, 00 грн. державного мита за подання позовної заяви, 69, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 350, 02 грн. держмита за подання апеляційної скарги. Видано наказ.";
- 21 липня 2003р. було зупинено виконавче провадження у зв'язку з порушенням справи про банкрутство відповідача №4/90"Б" (а.с. 47);
- ухвалою господарського суду від 03.02.04р. по справі №4/90"Б" було затверджено мирову угоду від 29.09.03р. із змінами від 29.12.03р., укладену між Закритим акціонерним товариством "Бердичів-Холод" та Дочірнім підприємством польського товариства з обмеженою відповідальністю "Мультипак" "Мультипак-Україна", м. Львів., провадження у справі припинено;
- 16 лютого 2004р. ДВС у Бердичівському районі поновила виконавче провадження у зв'язку із затвердженням мирової угоди по справі №4/90"Б" (а.с. 48).
Враховуючи, що:
- ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) передбачено, що мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін;
- із приписів даного Закону вбачається, що мирова угода - результат свіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства;
- слід розмежовувати мирову угоду як процесуальну угоду і як процедуру банкрутства. Процедура мирової угоди - це порядок досягнення домовленості між кредиторами і боржником про умови відтрочки (розстрочки), прощення (списання) боргів, а також процес затвердження судом мирової угоди. Мирова угода - це окрема процедура в процесі у справі про банкрутство, яка вимагає від суду здійснення певних дій (Постанова ВГСУ від 22.05. - 05.06.02р. по справі №05-01/189/6-16"а"/10/7);
- п. 5 ст. 39 Закону передбачено, що мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів;
- п. 8 ст. 39 Закону передбачає, що у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'являти свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою;
- підп. 1 п. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникненя цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а п. 5 даної статті зазначає, що у випадках, встановленими актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду;
- ст. 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язань є його невиконання або виконання з порушеням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);
- ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;
- із змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України випливають правові наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, зокрема, вказано, що на вимогу кредитора боржник повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляціїза весь час прострочення. Сплата основного грошового зобов'язання з урахуванням індексу інфляції - це один із видів збитків, які виникли у кредитора за час прострочення виконання боржником грошового зобов'язання;
- під предметом грошового зобов'язання слід розуміти певну грошову суму, що має бути сплачена: за будь-яким оплатним договором; за договором, предметом якого виступають безпосередньо гроші; за зобов'язанями по відшкодуванню недоговірної шкоди; за зобов'язаннями, що виникають у зв'язку з набуттям та збереженням майна без достатньої правової підстави;
- крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має сплатити кредиторові три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;
- вбачається, що проценти від простроченої суми (у розмірі трьох процентів річних або іншому розмірі, встановленому договором або законом) слід розглядати як різновид неустойки і міру цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, ні умовами мирової угоди по справі №4/ 90"Б" від 29.09.03р. із змінами від 29.12.03р., затвердженої ухвалою господарського суду від 03 лютого 2004р., ні Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено стягнення суми інфляції та три проценти річних з простроченої суми у разі прострочення боржником сум, які підлягали до виплати, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.
На підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ЦК України від 16.01.03р. за №435-IV, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду Житомирської області набирає законної сили після закінчення 10 денного строку з дня його підписання.
Суддя Лозинська І.В.
Дата підписання 07.02.07р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3- відповідачу