Справа №2-134/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     11 березня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді Сіренко М.О.

при секретарі Карпенко Ю.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства Національна Страхова Компанія „ОРАНТА” „Про захист прав споживачів”,

ВСТАНОВИВ:

     В вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ВАТ НСК „Оранта” матеріальної шкоди і понесених судових витрат у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 3 червня 2006р. відповідно до кредитного договору, укладеного між ним та АКБ „Укрсоцбанк”, придбав автомобіль „Toyota Yaris” реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. 15 червня 2007р. він уклав договір добровільного страхування транспортного засобу з ВАТ НСК „Оранта”, вигоданабувачем якого є АКБ „Укрсоцбанк”. Автомашину було застраховано по страховим ризикам: ДТП, противоправні дії третіх осіб, стихійні явища і пожежа, незаконне заволодіння. Відповідно до п.2.3.1 договору одним із страхових ризиків є втрата або пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок зіткнення під час руху з рухомими та/чи нерухомими предметами. 4 березня 2008р., приблизно о 19 год., на автошляху „Слов'янськ-Маріуполь”, де об'їзд в Пролетарському районі м. Донецька, він керував автомобілем та скоїв зіткнення з дикою твариною - собакою, внаслідок чого його автомобіль отримав значні ушкодження. Діючи згідно з договором страхування, він негайно з місця події повідомив цілодобову сервісну службу страховика про пригоду, але представник на місце події не приїхав, а диспетчер наказав, щоб він приїхав до страховика, що він і зробив. Причинена матеріальна шкода була встановлена згідно оцінки №222/5 ТОВ „Євротест” і складає 17469,08грн. Але, страховиком було відшкодовано лише 2% від розміру шкоди, і то три місяця тому. Свої дії відповідач мотивував тим, що відповідний компетентний орган не був повідомлений про настання пригоди і документ про факт настання причини та обставини пригоди відсутній. Вважає дії відповідача незаконними, що порушують його права як споживача, тому що згідно Порядку обліку дорожньо-транспортних пригод, затверджений постановою КМУ №538 від 30.06.2005р., при відсутності загиблих та травмованих, допускається оформлення відповідних матеріалів представником страхової організації без участі працівника підрозділу Державтоінспекції за згодою учасників пригоди. Після чого, зазначені матеріали обов'язково передаються до підрозділу Державтоінспекції для оформлення картки обліку ДТП в електронному вигляді. Таким чином, страховик повинен був направити на місце події аварійного комісара для оформлення відповідних матеріалів та особисто повідомити орган внутрішніх справ про настання ДТП, що не виконав. Тому, він вважає безпідставним застосування при призначенні страхового відшкодування п.2.11.2.4 договору і просив стягнути матеріальну шкоду у розмірі 15671грн. Крім того, він вважає, що відповідач порушив умови п.2.9.4 договору, тому що після складання страхового акту виплатив йому визнану суму матеріальної шкоди в порушенні строків, передбачених п.п.2.11.4, 2.11.5 договору.

    9 лютого 2009р. позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 17469,08грн., пеню у розмірі 1762,18грн., витрати на правову допомогу в сумі 2000грн., судові витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30грн.

     В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги і пояснив, що він, знаходячись на місці події, звертався до співробітників ДАІ, але йому було відмовлено в складанні протоколу у зв'язку з тим, що ця ситуація не є ДТП. Про це він доповів диспетчеру служби страховика, і саме вона сказала йому їхати до ближнього відділу ДАІ для реєстрації пригоди. Після цього, він сівши за кермо автомобілю разом зі своєю дружиною прибув до відділу ДАЇ в м. Макіївки, де повідомив про пригоду. Але і там йому було відмовлено в складанні протоколу, тому що він покинув місце події. Всі ці обставини він виклав у своєї заяви до Страховика.

     Представники відповідача позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_1 не виконав умови укладеного договору добровільного страхування транспортного засобу №3566/214-12-07 від 15.06.2007р., тому що не повідомив про обставини ДТП органи ДАІ. Тому, страхова компанія, використавши своє право, діючи відповідно до п.2.11.2.4 договору та ч.3 ст. 538 ЦК України, частково виконала своє зобов'язання і виплатила страхувальнику 1798,30грн., хоча могло відмовити в повному обсязі, відповідно до п.2.4.3.5 договору. Посилання позивача на постанову КМУ №538 від 30.06.2005р. вважає безпідставним, тому що виїзд на місце ДТП і складання документів представником страхової компанії - це допустимість, а не обов'язок. Щодо нарахування пені за умовами договору, то ця вимога безпідставна, тому що страховик не порушував умови договору. Сплата зазначеної суми відбулася пізніше, так як страхова компанія протягом всього часу очікувала від страхувальника документу з ДАІ о ДТП.

     В подальшому, представник відповідача пояснила, що дружина позивача протягом тривалого часу говорила, що надасть довідку з ДАІ про обставини ДТП, тому страхова компанія очікувала надання такої довідки, а коли вона все-таки не були пред'явлена, був складений страховий акт.

     Представник третьої особи на стороні позивача підтримала заявлені вимоги та пояснила, що 5 червня 2006 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти у тимчасове користування для придбання транспортного засобу. Договором застави від 5.06.2006р. у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 передав банку у заставу транспортний засіб марки Toyota модельYaris реєстраційний номер НОМЕР_1. За умовами договору страхування транспортного засобу відповідач повинен відшкодувати страхувальнику матеріальну шкоду в повному обсязі, в чому заінтересований і банк.

     Суд, вислухавши пояснення сторін, третьої особи, допитав свідка, дослідив надані в справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

     В судовому засіданні встановлено, що 15 червня 2007р. між ВАТ НАСК „Оранта”, як Страховиком, та ОСОБА_1, як Страхувальником, був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу №3566/214-12-07 з 16.06.2007р. по 15.06.2008р. /а.с. 5-8/.

     Правовідносини, які виникли між сторонами із договору страхування, регулюються як нормами Закону України „Про захист прав споживачів” в редакції від 01.12.2005р., так і нормами ЦК України 2003р.

     Відповідно до ст. ст. 202,203,205,215 ЦК України цивільно-правовий правочин є дійсним, тобто таким, що має юридичну силу, якщо він за формою, змістом, складом сторін відповідає вимогам закону.   

     4 березня 2008р. в період часу з 19 до 19год.10хв. на автошляху „Слов'янськ-Маріуполь”, біля АЗС пос. Об'єднаний в Пролетарському районі м. Донецька, автомобіль „Toyota Yaris” реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, скоїв зіткнення з твариною, від чого автомобіль отримав механічні ушкодження.

     Відповідно до ст.. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона /страховик/ зобов'язується у разі настання певної події /страхового випадку/ виплатити другій стороні /страхувальникові/ або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму /страхову виплату/, а страхувальник зобов'язується  сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

     Дана подія була визнана Страховиком як страховий випадок, про що 2 червня 2008р. був складений акт і прийняте рішення про перерахунок страхового відшкодування в розмірі 1798,30грн. ОСОБА_1 /а.с. 78/

     Наявність механічних ушкоджень на автомобілі, який належить ОСОБА_1, зафіксована в огляді та в звіті об оцінці спеціаліста ТОВ „Євротест”, який встановив розмір матеріальної шкоди в 17469,08грн. /а.с.9-29/, що сторонами не заперечується.

     Відповідно до п.12.4 Правил добровільного страхування наземного транспорту /крім залізничного/ №100 протягом 10 робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання, причин, обставин та наслідків страхового випадку та визнання розміру збитків страховик складає страховий акт із визначенням розміру страхового відшкодування і в строк до 15 робочих днів здійснює його виплату.

     Свої доводи про сплату страхового відшкодування в розмірі 2% представник відповідача обґрунтував тим, що страхувальник не надав до страхової компанії довідку з ДАІ про ДТП та не виконав умови п.2.10 договору.

     В судовому засіданні встановлено, що страхувальник ОСОБА_1 своєчасно, з міста події, повідомив уповноважену особу Страховика про обставини події, отримав від неї відповідні рекомендації, до яких і діяв. В своєї заяві до страхової компаній він також розповів про обставини ДТП та його звернення до співробітників ДАІ. /а.с. 92,79/.

     Дані обставини, про що не заперечував представник відповідача, були підтверджені свідком ОСОБА_6

     При цьому, обставини того, що нібитоОСОБА_6 обіцяла надати страховій компанії довідку з ДАІ, тому були порушені терміни складання страхового акту, є безпідставними. Страхувальником є ОСОБА_1, який в день ДТП та на слідуючий, при складанні письмової заяви, повідомив Страховика про неможливість надати довідку з ДАІ.

     Тому, зменшення суми страхового відшкодування суд вважає теж безпідставним.

     Таким чином, з урахуванням сплаченої суми страхового відшкодування, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути: 17469,08-1798,30= 15670,78грн.

     Відповідно до п.3 ч.1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

     Про настання страхової події ОСОБА_1 повідомив Страховика 4 березня 2008р. З відповідною заявою до Страховика він звернувся 5 березня 2008р. Страховий акт був складений 2 червня 2008р., а потім проведена виплата в розмірі 2%.

     Згідно з п. 2.9.4.2 договору протягом 2 /робочих днів/ з моменту отримання письмової заяви Страхувальника про страхову виплату, Страховик зобов'язаний вжити заходів щодо оформлення  необхідних документів для  своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування.

     Після складання страхового акту, провести виплату страхового відшкодування в терміни, встановлені п.2.11.4 та п.2.11.5 цього договору. При несвоєчасній виплаті страхового відшкодування Страховик сплачує пеню за кожний день затримки у розмірі облікової ставки НБУ від суми страхової виплати, належної до сплати. /п.2.9.4.3 договору/.

     Тобто, по 7 березня включно Страховик повинен був оформити необхідні документи для страхового відшкодування. Після чого, протягом 10 робочих днів, з 11 по 24 березня, скласти страховий акт, а з 25 березня по 14 квітня, тобто в строк до 15 робочих днів, здійснити виплату або прийняти обґрунтоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

     Виходячи з того, що страховий акт був складений тільки 2 червня 2008р., а не до 24 березня, тобто вже з 25 березня у страхувальника виникло право на утримання пені.

     Відповідно до ст.. 992 ЦК України у разі не сплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

     По умовам укладеного договору неустойкою є пеня.

     При цьому, суд не може погодитися з доводами представника позивача про те, що кінцевим періодом сплати пені є час винесення судового рішення.

     І в Законі, і в умовах договору мова йде про несплату страхової виплати. Між тим, в судовому засіданні встановлено, що відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 2%. Неправомірне зменшення розміру страхового відшкодування до 1798,30грн. не говорить про несплату такого відшкодування взагалі.

     Тому, період несплати страхового відшкодування є: з 25 березня до 2 червня  складає 68 днів.

     Розмір облікової ставки НБУ складає: з 1 січня по 29 квітня 2008 року 10% на підставі постанови НБУ №492 від 22.12.2007р.; з 30 квітня 2008р. по 1.02.2009р.

- 12% на підставі постанови НБУ №107 від 21.04.2008р.

     10:100:365х1798,30=0,49грн.

Пеня за період з 25 березня по 29 квітня 2008р. склала: 0,49х35=17,15 грн.

      12:100:365х1798,30=0,59грн.

Тоді, пеня за період з 30 квітня по 2 червня 2008р. склала: 0,59грн.х 33= 19,47грн., а за весь період: 17,15+19,47= 36,62грн.

          Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути матеріальну шкоду по доплаті страхового відшкодування у розмірі 15670,79грн. і неустойку у розмірі 36,62грн., а всього 15707,41 грн.

     Крім того, позивачем понесені витрати по оплаті правової допомоги у сумі 2000грн., що підтверджено документально, і витрати по забезпеченню розгляду справи у сумі 30 грн., які, згідно ст. 79 ЦПК України, відносяться до судових витрат.

     Тому, відповідно до ст.. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у сумі 2030грн., а також стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 157грн.07коп.

     Керуючись ст.ст. 10,11,60,88,212-215 ЦПК України, Законом України „Про захист прав споживачів”,  суд

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Стягнути з ВАТ НСК „Оранта” на користь ОСОБА_1 доплату страхового відшкодування у розмірі 15670,79грн., неустойку у розмірі 36,62грн., а всього 15707грн.41коп.

     Стягнути з ВАТ НСК „Оранта” на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 2000 грн.. витрати по забезпеченню розгляду справи у розмірі 30 грн., а всього 2030 грн.

     Стягнути з ВАТ НСК „Оранта” на користь держави судовий збір у розмірі 157грн.07коп.

     Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційної скарги - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                      Суддя                                                           М.О. Сіренко