АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/2090/7231/2012 Головуючий 1 - інстанції -Овдієнко В.В.
Справа № 2014/2-10/11 Доповідач - Кругова С.С.
Категорія -право власності
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.
суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
при секретарі - Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_6, до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, малолітнього ОСОБА_9, законним представником якого є мати ОСОБА_8, третя особа Зміївська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частку квартири як частку у спільному майні подружжя, визнання права власності на частку квартири у порядку спадкування за законом;
- за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Автрамат», ОСОБА_5, малолітньої ОСОБА_6, законним представником якої є мати ОСОБА_5, ОСОБА_8, малолітнього ОСОБА_9, законним представником якого є мати ОСОБА_8, третя особа Зміївська державна нотаріальна контора, про поновлення строку позовної давності; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення; визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення; про визнання недійсним свідоцтва про право власності; про визнання права власності на квартиру;
-
- за зустрічним позовом ОСОБА_8 в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_9 до ОСОБА_5, малолітньої ОСОБА_6, законним представником якої є мати ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та про визнання права власності на 1/2 частку спільного майна подружжя; про визнання за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у порядку спадкування за законом права власності на частку квартири з господарськими будівлями,-
в с т а н о в и л а :
23 квітня 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_10 про поділ майна, що є спільним сумісним майном подружжя.
29 грудня 2010 року ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_6 подала в остаточній редакції змінену позовну заяву до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, малолітнього ОСОБА_9, законним представником якого є мати ОСОБА_8, третя особа Зміївська державна нотаріальна контора з наступними вимогами: визнати за ОСОБА_5 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, як частку у спільному майні подружжя; визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/10 частку квартири у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_10
27 січня 2011 року ОСОБА_4 , ОСОБА_7 подали в остаточній редакції зустрічну позовну заяву до ПАТ «Автрамат», ОСОБА_5, малолітньої ОСОБА_6, законним представником якої є мати ОСОБА_5, ОСОБА_8, малолітнього ОСОБА_9, законним представником якого є мати ОСОБА_8, третя особа Зміївська державна нотаріальна контора, з наступними вимогами: поновити строк позовної давності у зв'язку з його пропуском з поважних причин; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1, укладений між ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»та ОСОБА_10, посвідчений Зміївською державною нотаріальною конторою Харківської області 25 листопада 2000 року, реєстр № 1-2970; визнати дійсним договір купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення між ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»та ОСОБА_4; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане 30 листопада 2005 року на ім'я ОСОБА_10; визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_7 право власності на зазначену квартиру в рівних частках за кожним по ? частці; стягнути з відповідачів судові витрати.
10 березня 2011 року ОСОБА_8 в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_9 звернулась з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5, малолітньої ОСОБА_6, законним представником якої є мати ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 з наступними вимогами: визнати гараж літ. В, що розташований в АДРЕСА_1, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_8 та визнати за нею право власності на ? частку зазначеного гаражу; визнати за нею та її сином ОСОБА_9 у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 право власності за кожним по 1/10 частці квартири з господарськими будівлями за вказаною адресою.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2012 року позов ОСОБА_5, яка дії в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, як на частку у спільному майні подружжя. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/10 частку квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_10.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ПАТ «Автрамат», ОСОБА_5, малолітньої ОСОБА_6, законним представником якої є мати ОСОБА_5 , ОСОБА_8, малолітнього ОСОБА_9, законним представником якого є мати ОСОБА_8, третя особа Зміївська державна нотаріальна контора, про поновлення строку позовної давності; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення; визнання дійсним договором купівлі-продажу нежитлового приміщення; про визнання недійсним свідоцтва про право власності; про визнання права власності на квартиру -відмовлено.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_8 в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_9 -задоволена. Визнано за ОСОБА_8 право власності на ? частку гаражу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, як на частку у спільному майні подружжя. Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/10 частку квартири з господарськими будівлями, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_10. Визнано за ОСОБА_9 право власності на 1/10 частку квартири з господарськими будівлям, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_10.
Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 витрати по сплаті судового збору в розмірі по 278 ( двісті сімдесят вісім ) грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі по 60 (шістдесят) грн., а всього судових витрат -з кожного по 338 ( триста тридцять вісім ) грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції за позовом ОСОБА_5, зустрічним позов ОСОБА_8, та зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ПАТ «Автрамат», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа Зміївська державна нотаріальна контора, в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 скасувати.
В цій частині винести нове рішення яким, у позовних вимогах ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 відмовити.
В частині визнання за ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 права власності на 1/10 частин квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 рішення змінити.
Визнати за ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (за кожним) право власності на 1/5 частин квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10.
Визнати, за ОСОБА_4 та за ОСОБА_6 право власності за кожним на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10.
Зазначає, що, встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції не дав належну оцінку зібраним доказам, не правильно застосував норми матеріального права, та допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, і дійшов не обгрунтованого висновку та визнав за ОСОБА_5 право власності на 1/2 спірної квартири у порядку поділу сумісного майна.
Так, суд першої інстанції в рішенні послався на свідоцтво про право власності ОСОБА_10 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням виконавчого комітету Зміївської міської ради № 462 від 30.11.2005р., прийнято в експлуатацію закінчену будівництвом після реконструкції квартиру АДРЕСА_1; оформлене право приватної власності на квартиру в цілому на ім'я гр. ОСОБА_10. Право власності ОСОБА_10 на вказану квартира 19.12.2005 р. було зареєстроване КП «Зміївське бюро технічної інвентаризації», реєстраційний № 13274528.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п.п. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Крім того, у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»судам роз'яснено, що право власності на жилий будинок виникає лише з моменту прийняття його в експлуатацію та державної реєстрації.
Проте, суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 331 ЦК України, згідно якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення його будівництва (створення майна), прийняття будинку до експлуатації та державної реєстрації".
Норми ст. 331 ЦК України є імперативними, тому суд не мав права їх ігнорувати.
Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на той час регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року.
Відповідно до п.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року (із відповідними змінами на той час), фізичним та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Таким чином, суд першої інстанції достовірно встановив обставини про те, що в період шлюбу ОСОБА_10 та ОСОБА_5 за умовами договору купівлі-продажу від 25.11.2000 р. між ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»та ОСОБА_10, останнім було придбано 28/100 частин нежитлового будинку: приміщення літ. «3-1», «3-2», «3-3», «3-4», «3-5», «3-6», «3-7».
Визнаючи за ОСОБА_5 право власності на ? частину спірної квартири, суд залишив поза увагою факт розірвання 21 червня 2005 року шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_5, а також те, що державна реєстрація права власності на квартиру не відбулася до 21.06.2005 р., тобто до розірвання шлюбу, і у ОСОБА_5 не виникло право власності на ? частини квартири у встановленому законом порядку.
Вказує, що невідповідність висновків суду обставинам справи полягає і в тому, що 19.12.2005 р., тобто майже через 6 місяців після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_11 у ОСОБА_10 виникло право власності на новостворене майно, яке внаслідок цього не могло бути набутим за час шлюбу.
Також вважає, що незаконне задоволення позовних вимог ОСОБА_5 автоматично зменшило на 1/2 спадщину кожного спадкоємця і тому суд першої інстанції невірно визначив частки кожного спадкоємця у вказаній квартирі.
ОСОБА_5 і її представник подали заперечення на апеляційну скаргу і просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін. Посилались на те, що обґрунтування в апеляційній скарзі вимог нормами ЦК 2004 року є помилковими, оскільки нерухоме майно було придбане подружжям до набуття ним чинності і ще в 2003 році було закінчене переобладнання нежитлового в житлове приміщення.
Згідно ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_4 не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його і дружини зустрічного позову, а також в частині визнання за ОСОБА_8 права власності на ? частину гаражу. З огляду на це, рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.
Судова колегія, заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню .
Постановляючи рішення в частині визнання права власності на ? частину квартири за ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира була придбана і переобладнана в період шлюбу ОСОБА_11 і ОСОБА_10 за рахунок спільних коштів і загальними зусиллями, тому вона належить їм у рівних частках, тобто по ? частині кожному.
З таким висновком суду , судова колегія не погоджується.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Проте зазначеним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає.
Судовим розглядом встановлено, що дійсно в період шлюбу з ОСОБА_11 ОСОБА_10. згідно договору купівлі-продажу від 25 листопада 2000 року купив 28/100 частин нежитлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме приміщення 3-1,3-2,3-3,3-4,3-5,3-6,3-7, загальною площею 138,4 кв.м. Продаж вчинено за 3170 грн.
При цьому, матеріали справи свідчать, що вищезгадані 28/100 частин належали «Продавцю»ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»на підставі рішення Зміївської міської ради № 86 від 23 березня 1962 року, зареєстрованого в ХМБТІ 11 квітня 1962 року за р.№ 1-н-8 і саме рішенням наглядовою ради цього підприємства де працював ОСОБА_4 було прийняте рішення про продаж йому цих спірних приміщень в рахунок заборгованості по заробітній платі в сумі 3170 грн. Кошти від ОСОБА_10 за придбане приміщення в касу підприємства не надходили. Прибутковий касовий ордер на суму 3170 грн. № 500 від 2 жовтня 2000 року ОСОБА_10 не оформлявся . Зі змісту квитанції до прибуткового касового ордеру вбачається підстава «протокол № 61 від 26.09.2000 року» в якому згідно висновку технічної експертизи № 8691 від 1 грудня 2009 року первісний запис був змінений шляхом підчистки з послідуючою допискою літер «А.Н.»(том. 2 , а.с. 1,9, 90-93, 138).
Таким чином, фактичні обставини справи свідчать, що ОСОБА_10 не був належним покупцем . Належним покупцем був ОСОБА_4, але з огляду на те, що в задоволенні його зустрічного позову було відмовлено і він не оскаржив рішення суду в цій частині, підстав для визнання за ним права власності не має.
Але, за таких обставин вважати придбане нежитлове приміщення спільним майном подружжя ОСОБА_11 і ОСОБА_10 також не має.
Крім того, предметом договору купівлі- продажу було 28/100 частин нежитлового будинку, що знаходяться в АДРЕСА_1, а саме приміщення 3-1,3-2,3-3,3-4,3-5,3-6,3-7, загальною площею 138,4 кв.м. вартістю 3170 грн.
Право власності ОСОБА_12 просить визнати на житлову квартиру АДРЕСА_1 вартістю станом на 24 грудня 2010 року -78246 грн. При цьому в своїх запереченнях визнає, що предмету, який було придбано в період шлюбу , а саме 28/100 частин нежитлового приміщення не існує.
Доказів, що саме за її участю було проведено перетворення нежитлових приміщень в житлову квартиру ОСОБА_5 суду не надала. Матеріали справи містять докази введення в експлуатацію і визнання державою права власності на житлову квартиру, на яку вона претендує вже після розірвання шлюбу за її бувшим чоловіком.
Задовольняючи позови про визнання права власності в порядку спадкування за законом, суд виходив з розміру часток з врахуванням права ОСОБА_5 на ? частину квартири. Судова колегія вважає за можливе погодитись з висновком суду про право п'ятьох спадкоємців на спадщину , але змінивши при цьому розмір часток кожного з 1\10 на 1/5 і визнати за ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частину АДРЕСА_1.
Що стосується права власності в порядку спадкування за законом батьків ОСОБА_4 і ОСОБА_7, то вони з таким позовом до суду не звертались і за наявності їх заяв в нотаріальній конторі про прийняття спадщини після смерті сина не позбавлені можливості на підставі ст..1296,1297 ЦК вирішити це питання поза судом отримавши свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно (том.2 а.с.104)..
Враховуючи вищенаведене рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст.. 1258, 1259,1263,1270,1296,1297 ЦК, ст...213, 214, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2012 року - змінити.
В задоволенні позову ОСОБА_5, про визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, як на частку у спільному майні подружжя -відмовити.
Визнати за ОСОБА_6 , ОСОБА_8, ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за кожним на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1, а 2/5 частини квартири залишити відкритими.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_7 і в частині визнання права власності за ОСОБА_8 на ? гаражу в апеляційному порядку не переглядалось.
Рішення суду в частині розподілу судових витрат -залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя - підпис
Судді колегії -підписи