АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження 22-ц/2090/7214/2012 р. Головуючий 1 інстанції Козирєва Г.М.

Справа № 2034/2-1684/2011 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: відшкодування шкоди

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого –Коваленко І.П

суддів –Коровіна С.Г., Довгаль Г.П.

при секретарі –Рудь С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 підприємства «Транслент»про стягнення недоотриманого прибутку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного підприємства «Транслент»про поділ майна в натурі, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою суду від 14 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виділення частки майна в натурі, а саме Ѕ частини паливного складу, розташованого по вул.Спортивній,1 с.Санжари, Харківського району Харківської області, за її письмовою заявою, залишено без розгляду.

В процесі розгляду справи неодноразово уточнювала свої позовні вимоги, спочатку просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 підприємства «Транслент»у відшкодування матеріальної шкоди 15000,00 грн. та у відшкодування моральної шкоди 1500,00 грн., а потім остаточно просила стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підприємства «Транслент»солідарно недоотриманий прибуток у сумі 697167,5 грн., у відшкодування моральної шкоди - 1500 грн. та понесені судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що вона є співвласником паливного складу, розташованого за адресою: вулиця Спортивна, 1 с.Санжари, Харківського району Харківської області, який на підставі договору купівлі-продажу від 20 вересня 2007 року було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт-плюс»нею, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних частках, тобто, на правах спільної часткової власності.

Зазначеними співвласниками було укладено договір оренди зазначеного майна з ОСОБА_3 підприємством «Транслент»11 жовтня 2007 року, строк дії якого було визначено з 01 жовтня 2007 року по 01 вересня 2008 року.

27 червня 2007 року вона придбала ј частину паливного складу у ОСОБА_5 і, таким чином, стала власником Ѕ частини цього паливного складу на праві спільної часткової власності.

Іншу ј частину паливного складу, яка належала ОСОБА_4, в цей же день придбала ОСОБА_2, яка теж стала власником Ѕ частини цього паливного складу на праві спільної часткової власності.

Однак, у зв’язку з тим, що паливним складом володіє два власника, виник спір з приводу користування цим майном.

01.07.2008 року між відповідачем ОСОБА_2 та приватним підприємством «Транслент» було укладено договір оренди Ѕ частини паливного складу. Згідно цього договору у оренду ПП «Траслент»відповідачкою було надано Ѕ частину складу. Але із-за того, що дане майно не поділено між власниками в натурі, невідомо, яку частину паливного складу здано в оренду. ПП «Транслент»виставило на складі свою охорону і фактично користується усім складом.

29 вересня 2008 року вона уклала договір оренди належної їй Ѕ частини паливного складу з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6.

Згідно цього договору ОСОБА_7 зобов'язувався прийняти Ѕ частину паливного складу в оренду та сплачувати їй орендну плату у розмірі 15000 грн. щомісяця.

30.09.2008 року вона отримала від ФОП ОСОБА_7 орендну плату за жовтень 2008 року у розмірі 15000 грн. відповідно до письмової розписки.

Однак, не змогла передати йому свою частину складу за актом приймання-передачі, оскільки усім складом користується ПП «Траслент»і охорона не допускає її та ФОП ОСОБА_7 на цей склад.

В результаті цього вона була змушена розірвати договір оренди з ФОП ОСОБА_7 та повернути отриману від нього передплату у розмірі 15000 грн.

Тим самим, вважала, що діями ПП «Траслент» та відповідача ОСОБА_2, яка знаходиться у зговорі з ПП «Траслент», їй було завдано матеріальних збитків у розмірі 15000 грн.

В зв'язку з тим, що після подачі уточненого позову пройшло більш ніж 30 місяців, відповідач ОСОБА_2 як користувалась усім складом та отримувала доходи, так і продовжує до даного часу, просила стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ПП «Траслент»суму недоотриманого прибутку за 2010 рік, яка складає 180000,00 грн., а з урахуванням індексу інфляції 1963,80 грн., - 181963,80 грн.; аналогічну суму за 2011 рік - 180000,00 грн. плюс 1882,80 грн. сума інфляції за 2011 рік; 90000 грн. - сума недоотриманого прибутку за перше півріччя 2012 року плюс 900,90 грн. сума індексу інфляції, а в цілому за перше півріччя 2012 року - 90900,90 грн., а загалом просила стягнути солідарно з відповідачів суму недоотриманого прибутку з урахуванням індексу інфляції - 697167,50 грн.

Також просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь у відшкодування моральної шкоди 1500 грн., яка завдана тим, що вона не може розпоряджатися та користуватися належним їй майном, вимушена просити пропустити її до її ж майна, вести разом зі своїм чоловіком підприємницьку діяльність, терпіти приниження від охоронців підприємства і захищати свої права, які відповідач порушує.

Представник ПП «Траслент»у судовому засіданні не визнав позовних вимог ОСОБА_1, зазначивши, що він використовував приміщення паливного складу, розташованого по вул.Спортивній,1 с.Санжари, Харківського району Харківської області на підставі договору оренди, укладеного 11.10.2007 року з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року. Крім того, у нього було укладено договір про оренду Ѕ частини цього складу із зазначенням відповідної площі займаної території, з ОСОБА_2 від 01.07.2008 року. Строк даного договору було визначено до 01.06.2009 року, однак в зв'язку з економічною кризою, яка почалася у 2008 році, а також закінченням терміну договору з СТГО Південна залізниця про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуги, робота підприємства стала нерентабельною.

В жовтні 2008 року було звільнено всіх працівників даного підприємства, і з цього часу ПП «Транслент»знаходиться у стадії ліквідації, в подальшому вивезене належне підприємству устаткування. Існує з робітників лише він один, як директор. Ключі від паливного складу ним було передано ОСОБА_2

Оскільки підприємство фактично припинило своє існування, він не міг отримувати поштову кореспонденцію за його юридичною адресою.

Отримав виклик до суду за адресою своєї реєстрації, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. За період дії договору оренди від 11.10.2007 року ПП «Транслент»в повній міри сплатило орендну плату, визначену у договорі, шляхом пересилки поштових переказів, включно по серпень 2008 року. ОСОБА_8 було призначено директором ПП «Транслент»з 18 червня 2008 року. Ні про які особисті справи між колишнім директором ПП «Транслент»ОСОБА_9 та чоловіком позивача - ОСОБА_10 йому нічого не відомо. Ніяких конфліктів у нього з ОСОБА_10 чи будь-ким іншим, не було. Тому йому взагалі не зрозуміла суть та сума заявлених до нього позовних вимог. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 теж не визнав позовних вимог ОСОБА_1, зазначивши, що дані вимоги є необґрунтованими, а докази, на які посилається позивач у своєму позові, є сфальсифікованими.

Дані обставини вбачаються з суті позовних вимог, викладених у позові письмово, та з пояснень представника ОСОБА_1 - її чоловіка ОСОБА_10, який зазначив у суді, що він приїздив до складу, розташованого по вул.Спортивній, 1 в с.Санжари Харківського району Харківської області після повернення з Кубані до закінчення шкільних канікул, тобто наприкінці серпня 2008 року, що у нього стався конфлікт з працівниками ПП «Транслент»і на нього було подано до органів міліції письмову заяву, за якою його було викликано до міліції через декілька днів і в цей же день він написав свою заяву до міліції на дії керівника ПП «Транслент».

Більше ні він, ні його дружина, ні фізична особа-підприємець ОСОБА_6 до складу не приїздили. А в позовній заяві йдеться мова про те, що начебто зазначених осіб не пустили до приміщення складу після укладення ними договору оренди частини приміщення з приватним підприємцем ОСОБА_6, після чого ОСОБА_1 змушена була розірвати цей договір оренди та повернути орендатору орендну плату у сумі 15000 грн.

З відмовного матеріалу вбачається, що заява була написана ОСОБА_10 до міліції 01.09.2008 року, що свідчить про те, що події, які він описує, мали місце до цієї дати. А так званий договір оренди між ОСОБА_1 та орендарем фізичною-особою підприємцем ОСОБА_6 значиться укладеним 29 вересня 2008 року.

Таким чином, ці події ніяк не пов'язані. Крім того, 29.09.2008 року був складений зазначений договір, а через 4 дні, без будь-яких підстав, грошові кошти, які начебто отримані за цим договором як орендна плата у сумі 15000 грн., повертаються орендатору, та складається додатковий договір про розірвання цього договору оренди, де зазначається, що причиною розірвання є неможливість доступу до складу, хоча ніхто із співвласників або членів їх сім'ї у вересні 2008 року до складу не приїздили. Що свідчить про фальсифікацію як самого договору оренди, так і завдання будь-якої шкоди позивачу в зв'язку з розірванням цього договору.

Крім того, позивач посилається як на доказ неправомірних дій, на лист начальника Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області від 12.09.2012 року, однак позивачем не надано його в оригіналі, надана ніким не завірена його копія, яка не є належним доказом і, крім того, обставини, викладені у листі, не відповідають відмовному матеріалу від 02.09.2008 року, оскільки даний матеріал та постанова про відмову у порушенні кримінальної справи у відношенні директора ПП «Транслент»не містять інформації про те, що встановлено факти перешкоджання з боку ПП «Транслент»ОСОБА_10 розпоряджатися своєю частиною паливного складу.

Будь-яких інших перевірок ПП «Транслент»працівниками міліції не проводилось, крім як за заявою ОСОБА_10, яка була підписана 01.09.2008 року. Тому просив не приймати цей лист як доказ по справі.

Крім того, знаходження ПП «Траслент»на території складу в серпні 2008 року мало місце на законних підставах, оскільки його діяльність здійснювалась на підставі договору оренди приміщення складу від 11.10.2007 року, строк закінчення якого значиться у договорі 01.09.2008 року. Належна орендна плата була сплачена, останній платіж проведено у серпні 2008 року у сумі 100 грн., про отримання яких не заперечується представником позивача ОСОБА_10

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2012 року в задоволені позову ОСОБА_1 –відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення ,яким задовольнити її вимоги ,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права ,на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги надані нею докази та пояснення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що нею не надано доказів на підтвердження своїх вимог.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними і зробленими у відповідності із зібраними по справі доказами.

Звертаючись із даним позовом позивачка посилалась на те, що діями відповідачів їй спричинена матеріальна шкода у вигляді упущеної вигоди та моральна шкода.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були співвласниками в рівних частках на підставі договору купівлі-продажу від 20 вересня 2007 року, та ПП «Транслент»11.10.2007 року було укладено письмовий договір оренди приміщення паливного складу, розташованого по вул.Спортивній,1 с.Санжари Харківського району Харківської області, строком на 1 рік до 01.09.2008 року.

ПП «Транслент»на підставі даного договору здійснювало свою діяльність в межах зазначеного договору та виплачувало орендну плату, відповідно до вимог укладеного договору, остання орендна плата була перерахована поштовим переказом у серпні 2008 року у сумі 100 грн., про отримання якої підтверджено представником позивача ОСОБА_10 в судовому засіданні.

З пояснень представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_10 в судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що ним, разом з дружиною ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 було здійснено виїзд на його автомобілі до зазначеного паливного складу у кінці серпня 2008 року, при цьому його дружина та ОСОБА_6 залишалися в машині, а він пішов на територію паливного складу, де у нього з працівниками ПП «Траслент»відбувся конфлікт.

01 вересня 2008 року він звернувся із заявою на дії директора ПП «Транслент», в якій він звинуватив останнього у шахрайстві.

Також представник позивача ОСОБА_10 в судовому засіданні суду першої інстанції зазначав, що інших виїздів до даного паливного складу ні ним, ні його дружиною, ні ФОП ОСОБА_6 більше не здійснювалось.

Надаючи оцінку законності знаходження ПП «Траслент»станом на серпень 2008 року на території даного паливного складу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що хоча співвласники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали свої частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в наслідок чого вони стали співвласниками, кожна, по Ѕ частині зазначеного паливного складу (а.с.14), дія договору оренди даного приміщення продовжувалась до спливу вказаного у договорі оренди строку його дії.

Крім того, співвласниками стали особи, які безпосередньо укладали цей же договір.

За зазначеним договором оренди, укладеним за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, строк дії договору вказано до 01.09.2008 року. Тому ПП «Транслент»на законних підставах знаходилося на території паливного складу та користувалося його приміщеннями.

Будь-яких даних про те, що позивач ОСОБА_1, або її представник ОСОБА_10, або новий орендар ФОП ОСОБА_6, в подальшому виїжджали у с.Санжари до цього складу і що їм було відмовлено у доступі до нього, суду не надано.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПП «Траслент»пояснив, що до нього, як керівника підприємства, ніхто: ні ОСОБА_1, ні її чоловік ОСОБА_10 з будь-якими претензіями не звертались і стосовно якось конфліктної ситуації йому нічого невідомо.

Отже будь-яких доказів спричинення позивачці відповідачами матеріальної шкоди, ОСОБА_1 не надано.

Обґрунтовано суд першої інстанції дійшов і висновку стосовно відмови у задоволені вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів упущеної вигоди.

Так, з наданої копії тексту договору оренди вбачається, що цей договір мав місце 29 вересня 2008 року (а.с.17-19), що не має відношення до подій, які мали місце у серпні 2008 року.

Через 4 дні грошові кошти, які начебто отримані за цим договором як орендна плата у сумі 15000 грн., були повернуті орендатору та був складений додатковий договір про розірвання цього договору оренди, де зазначено, що причиною розірвання є неможливість доступу до складу, хоча доказів того, що співвласники або члени їх сім'ї у вересні 2008 року приїздили до складу, позивачкою не надано.

Отже, доказів того, що будь-якими діями відповідачів було порушене право позивачки на отримання будь-якого доходу, нею також не надано.

Обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів посилання позивачки на договір оренди 1/2 частини даного приміщення, укладений 01.07.2008 року між ОСОБА_2 та ПП «Транслент».

Так, дійсно, 01.07.2008 року між ОСОБА_2 та ПП «Транслент» було укладено договір оренди 1/2 частини спірного приміщення.

Однак, цей договір було укладено під час дії договору оренди, укладеного ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ПП «Транслент»від 11.10.2007 року, термін дії якого було зазначено до 01.09.2008 року.

Події, на які посилається позивачка ,як на підставу своїх вимог ,сталися у кінці серпня 2008 року, тобто, під час дії договору оренди, укладеного між нею, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ПП «Транслент».

В судовому засіданні представник ПП «Транслент»неодноразово пояснював, що хоча цей договір оренди існував, підприємство будь-яку діяльність не здійснювало з жовтня 2008 року.

Що стосується доводів позивачки стосовно безпідставності знаходження ПП «Транслент» на території паливного складу після сплину строку договору оренди, то колегія суддів виходить з наступного.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПП «Транслент»надав копію договору від 28.02.2008 р., укладеного між ПП «Транслент»та СТГО Південна залізниця в особі начальника Сумської дирекції залізничних перевезень щодо надання ПП «Транслент» послуг по утриманню обладнаного майданчику в смузі відведення залізниці для складування вантажів з метою його подальшого перевезення на території станції Совнаркомівська, площею 4500 кв.м. Строк дії договору до 28.02.2009 р.

При цьому сторони не заперечували, що паливний склад належить їм на підставі договору купівлі-продажу, а земельна ділянка, на якій розташований цей склад, знаходиться у користуванні Південної залізниці.

Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПП «Транслент» наголосив, що підприємство з жовтня 2008 року ніякої діяльності не веде і паливним складом не користується.

Будь-яких доказів того, що ПП «Транслент»користується спірними приміщеннями і на даний час, позивачкою не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального в процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

судді