АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/3292/2012 Головуючий 1 - інстанції -Шиянова Л.О.

Справа № 2/2018/503/2012/09 Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія -спадкові

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С.

- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарях - Шпарага О.О., Міщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа - П'ята Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом; за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Середенко Наталія Володимирівна про визнання недійсним заповіту,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2009 року ОСОБА_5 звернулась з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 та право власності на 3/8 частини автомобілів після смерті матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Харкові.

В обґрунтування позову посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_8, Відповідно заповіту від 10 червня 2005 року мати на випадок смерті зробила розпорядження, згідно якого заповіла їй все своє майно.

Після смерті матері відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку АДРЕСА_3. Крім того, її мати разом з чоловіком ОСОБА_4 придбали квартиру АДРЕСА_1, яка була зареєстрована на ОСОБА_4 Матері належала ? частина квартири. Також вони придбали автомобіль.

На час відкриття спадщини спадкоємцями за законом першої черги є позивач, чоловік померлої -ОСОБА_4, їх спільний син -ОСОБА_6

Вважала, що як спадком ель за заповітом має право на 3/8 частини квартири та автомобіля.

У червні 2010 року ОСОБА_4, а у січні 2011 року і ОСОБА_6 звернулися з зустрічними позовними заявами про визнання заповіту недійсним. У квітні 2011 року відповідачі подали до суду уточнений спільний зустрічний позов, в якому просили визнати недійсним заповіт ОСОБА_8, посвідчений 10 червня 2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Середенко Н.В.

В обгрунтування позову посилались на те, що після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, яка складається з домоволодіння АДРЕСА_3; квартири АДРЕСА_1; автомобіля НОМЕР_1, які були придбані під час шлюбу ОСОБА_8 і ОСОБА_9

У встановлений законом строк вони звернулися до 5-ї Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак отримати свідоцтво не мали змоги, оскільки до нотконтори, а згодом і до суду звернулася ОСОБА_5, яка пред'явила заповіт від 10 червня 2005 року, який наче б то залишила ОСОБА_8 на її ім'я.

Існування заповіту стало несподіванкою, оскільки ОСОБА_8 про нього не говорила, а навпаки неодноразово виказувала бажання заповісти свою долю у майні чоловіку.

ОСОБА_4 зазначав, що з дружиною прожили майже 40 років, між ними склалися довірливі відносини, а тому вона не могла приховати факт складання заповіту. Крім того, дружина мала намір скласти заповіт на

його ім'я, однак донька -ОСОБА_5 таємно забрала її паспорт. З метою отримання нового паспорту він звертався до Жовтневого РВ ХМУ УМВС України у Харківській області, однак на той час не було бланків паспортів. Ця обставина також ускладнила похорон, оскільки свідоцтво про смерть для дозволу на поховання видано на підставі ксерокопії паспорта.

Стверджували що ніякого заповіту ОСОБА_8 не підписувала. З тексту заповіту вбачається, що його складено 10 червня 2005 року за місцезнаходженням ОСОБА_8 за адресою вул. Пушкінська, 80, Інститут патології хребта і суглобів ім. проф. М.І.Ситенка. З відповіді заступника директора з науково-лікувальної роботи -ОСОБА_11 та лікаря ОСОБА_12 від 07 грудня 2009 року за № 1181 вбачається, що хвора ОСОБА_8 дійсно знаходилась на лікуванні в клініці з 01 червня 2005 року по 15 червня 2005 року з діагнозом: закритий субкапітальний перелом правої стегнової кістки зі зміщенням, бронхіальна астма 2 ст., ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, ХСН 1-2 ступенів, хронічний персистуючий гепатит. Від оперативного втручання відмовилась, отримувала медикаментозне лікування з прийняттям знеболюючих, що містять наркотичні речовини. ОСОБА_8 самовільно за допомогою дочки залишила відділення та була виписана 15 червня 2005 року за порушення режиму.

Дозвіл на виконання нотаріальних дій у стаціонарі не видавався, свідки не були присутні при підписанні заповіту, ОСОБА_8 знаходилась під впливом наркотичних ліків, а тому не могла віддавати звіт своїм діям.

Для вирішення питання чи виконано підпис на заповіті ОСОБА_8 чи іншою особою просили призначити у справі почеркознавчу експертизу.

У травні 2011 року ОСОБА_5 уточнила позовні вимоги та просила визнати за ОСОБА_8 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3, а також право власності на ? частину автомобіля НОМЕР_2 . Визнати за нею право власності на 5/12 частин квартири АДРЕСА_3 та на 5/12 частин автомобілю НОМЕР_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8, враховуючи право відповідача ОСОБА_4на обов'язкову частку у спадщині.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 березня 2012 року визнано за ОСОБА_5 право власності на 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 та на 5/12 частин автомобіля марки ВАЗ 2109, державний номер НОМЕР_4 у порядку спадкування за заповітом після смерті матері, ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Харкові. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення зустрічного позову.

В обґрунтування позову посилається на те, що рішення є незаконним і необґрунтованим, ухвалено без урахування фактичних обставин справи, з порушеннями норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що суддя необгрунтовано відмовив у прийнятті заяви про зміни до зустрічної позовної заяви з додатками, в якій було заявлено клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, клопотання про виклик свідків, витребування у приватного нотаріуса Середенко Н.В. для огляду та дослідження спадкової справи.

Крім того, суддя в рішення посилається на заяви третіх осіб, які в судове засідання не з'явилися, зокрема заяву приватного нотаріуса Середенко Н.В., в якій вона підтримує позов ОСОБА_5 Гадає, що для з'ясування обставин справи та прийняття об'єктивного рішення необхідно було зобов'язати нотаріуса надати до суду оригінали заповіту, довідку з медустанови, книгу ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, книгу виїздів за 2005 рік.

Вказує також, що судом не розглянутий спір щодо поділу житлового будинку АДРЕСА_3, який належав його дружині ОСОБА_8 на підставі договору дарування, але з урахуванням спільних грошових і трудових затрат подружжя має бути визнаний їх спільною сумісною власністю.

Заслухавши доповідь судді; пояснення ОСОБА_5 та її представника; перевіривши доводи апеляційної скарги судова колегія не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Загальні вимоги до заповіту встановлені ст.1247 ЦК.

Зокрема, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; має бути особисто підписаний заповідачем, а якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст.207 цього Кодексу; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251,1252 цього Кодексу.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про нотаріат»нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії,у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету міністрів України, наказами міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, на підставі частин 1,2 ст.1257 ЦК є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Обставини нікчемності заповіту мають бути доведені у судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8, про що 20 січня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову № 1 ХМУЮ здійснено відповідний актовий запис за № 1075.

10 червня 2005 року ОСОБА_8склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Середенко Н.В. згідно якого все своє, де б таке не було та з чого б воно не складалося та все те, що їй мало належати на день смерті і те, на що вона матиме право за законом, заповідала своїй дочці ОСОБА_5 ОСОБА_5 зобов»язана забезпечити ОСОБА_4 довічне проживання за адресою: АДРЕСА_3.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання цього заповіту недійсним суд першої інстанції виходив з того, що позивачами за зустрічним позовом всупереч вимогам ч.1 ст.60 ЦПК України не доведені обставини на які вони посилались як на підставу своїх вимог.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на законі і відповідає обставинам справи.

Заповіт ОСОБА_8 складений у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення; особисто прочитаний і підписаний заповідачем, посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 985.

Доводи позивачів за зустрічним позовом про те, що заповіт у зв»язку зі знаходженням ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні мав бути посвідчений головним лікарем медичного закладу чи його заступником або черговим лікарем суд правомірно визнав безпідставними, оскільки ОСОБА_8 не була позбавлена можливості посвідчити свій заповіт нотаріально і скористалась цим правом.

Безпідставним є і доводи про недотримання нотаріусом вимог закону щодо посвідчення заповіту при свідках,, оскільки обставини, перелічені у ч.2 ст.1248 і ст.1252 ЦК України по справі не встановлені.

Посилання в скарзі про неотримання нотаріусом дозволу адміністрації лікувальної установи на виконання нотаріальних дій та довідки щодо переліку ліків, які отримувала ОСОБА_8 під час лікування не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки положення цивільного Кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, які діяли на час посвідчення заповіту ОСОБА_8 , таких застережень не містили..

Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК щодо недійсності правочинів.

Недійсними є заповіти, в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі: складені особою, яка не мала на це права ( не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та ( або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті -за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Проте під час судового розгляду не було здобуто доказів та позивачами за зустрічним позовом не доведено, що заповідач ОСОБА_8 у момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та ( або) не могла керувати ними і що її волевиявлення не було вільним і не відповідало її волі.

На час складання заповіту та перед цим ОСОБА_8 на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні з приводу неврологічних захворювань не перебувала, на психіатричному та наркологічному обліку не знаходилась. З часу складення заповіту до часу смерті заповідача пройшло більш ніж три роки.

По справі не встановлено і фактів того, що приватним нотаріусом Середенко Н.В. під час посвідчення заповіту були порушені вимоги чинного законодавства, зокрема ст.207 ЦК та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 2783/8882, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним.

Посилання в скарзі на те, що судом не вирішено спір щодо поділу будинку АДРЕСА_3 є безпідставними, оскільки вимог щодо вказаного нерухомого майна не було заявлено ані ОСОБА_5 ані позивачами за зустрічним позовом. Доводів щодо неправильного визначення частки ОСОБА_5 в іншому спадковому майні апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1ч.1 ст.308, ст.ст.313,314,315,317,319,324 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 березня 2012 року залишити без змін..

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя -підпис

Судді колегії -підпис