АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/2090/4842/2012 р.           Головуючий І-ої інстанції: Малихін О.Р.

Справа № 2-7197/11          Доповідач: Івах А.П.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого –Івах А.П.,

суддів – Пшенічної Л.В., Борової С.А.,

при секретарі –Чабан А.В.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 6 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення відсотків та інфляції за договорами позики , -

           в с т а н о в и л а:

          13 грудня 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь інфляційні втрати в розмірі 146 777 грн. 54 коп., 3% річних в розмірі 26 569 грн. 38 коп., а також судовий збір в розмірі 1 733 грн. 47 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що рішенням цього ж суду від 23 листопада 2010 року стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договорами позики у розмірі 529 882 грн. 80 коп., 3% річних за прострочення строку повернення боргу у розмірі 3 937 грн. 50 коп.

          ОСОБА_1 зобов’язань, взятих на себе за договорами позики, не виконав належним чином, а тому за цей час він повинен сплатити інфляційні втрати в розмірі 146 777 грн. 54 коп. та 3% річних в розмірі 26 569 грн. 38 коп.

          Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 6 березня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено.

          Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати в розмірі 146 777 грн. 54 коп., 3% річних в розмірі 26 569 грн. 38 коп., а також судовий збір в розмірі 1 733 грн. 47 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 При цьому посилається на: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія розглядає справу за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Судову повістку на ім’я ОСОБА_2 одержав його представник ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 29 листопада 2011 року (а.с. 20; 73)

Представник відповідача ОСОБА_1 –ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

          По справі достовірно встановлено, що рішенням Московського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 529882 грн. 80 коп. за договорами позики від 06 вересня 2008 року, 11 квітня 2008 року, 22 квітня 2008 року, за прострочення строку повернення боргу 3937 грн. 50 коп., сплачене держмито в розмірі 1708 грн. 50 коп., інформаційне технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. 00 коп., участь адвоката при розгляді справи в розмірі 3000 грн., 00 коп., а всього 538648 грн., 80 коп.

          Рішення суду на час розгляду справи не виконане, що підтверджується довідкою Московського відділу держаної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції за № 16042 від 21 лютого 2012 року (а.с. 25).

                    Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що відповідач повинен був виконати грошове зобов’язання 01 січня 2009 року, але з того часу він його не виконав, а тому за цей час повинен сплатити інфляційні втрати, які станом на 01 листопада 2011 року, від суми боргу складають 146777 грн. 54 коп., а також 3% річних від суми боргу, які станом на 01 листопада 2011 року, складають суму 26569 грн., 38 коп. При цьому суд керувався положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України.

                    Повністю погодитися з висновком суду не можна.

           Статтею 214 УПК України передбачається, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1)          чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і забезпечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)          чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3)          які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4)          яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

                    Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

                    Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

                    За вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

                    Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на той факт, що при ухваленні рішення суду від 23 листопада 2010 року про стягнення суму боргу у розмірі 529882 грн. 80 коп. з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, судом було застосовано вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнуто суму за прострочення строку повернення боргу.

                    Виходячи із того, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та індексу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, судова колегія вважає, що зазначені кошти підлягають нарахуванню за період з кінця листопада місяця 2010 року. Ця сума станом на 01 листопада 2011 року складає 50073 грн. 89 коп., виходячи з наступного розрахунку:

529882 грн. 80 коп. – сума боргу, що стягнуто на користь позивача за рішенням суду від 23 листопада 2010 року.

2010 рік

529882,80*100,8%=534121,86-529882,80=4239,06

529882,80*0,25%+4239,06=5563,76

2011 рік

І. 529882,80*101,0%=535181,63-529882,80=5298,83

ІІ. 529882,80*100,9%=534651,74-529882,80=4768,94

ІІІ. 529882,80*101,4%=537301,15-529882,80=7418,35

IV. 529882,80*101,3%=536771,27-529882,80=6888,47

V. 529882,80*100,8%=534121,86-529882,80=4239,06

VI. 529882,80*100,4%=532002,33-529882,80=2119,53

VII. 529882,80*98,7%=не індекс.

VIII. 529882,80*99,6%=не індекс.

ІХ. 529882,80*100,1%=530412,68-529882,80=529,88

Х. 529882,80*100,0%=529882,80-529882,80=0.

5298,83+4768,94+7418,35+6888,47+4239,06+2119,53+529,88=31263,06

529882,80*2,5%+31263,06=44510,13

          +1324,70-(0,25% від 3% річних за 1 місяць 2010 року)

          +4239,06-сума інфляційних нарахувань за 1 місяць 2010 року

          +13247,07-2,5% від 3% річних за 10 місяців 2011 року

          +31263,06-сума інфляційних нарахувань за 10 місяців 2011 року

529882,80

+1324,70

+4239,06

+13247,07

+31263,06

579956,69-529882,80=50073 грн. 89 коп.

                    Отже, зі 50073 грн. 89 коп.: - 14571, 77 –сума 3% річних за 1 місяць 2010 року та 10 місяців 2011 року;

                    35502 грн. 12 коп. –сума інфляційних нарахувань за 1 місяць 2010 року та 10 місяців 2011 року.

                    З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням особливості та характеру правовідносин що виникли між сторонами та на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції –зміні зі зменшенням сум, що підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2

                    Неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права за вимогами ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміні рішення.

                    Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 6 березня 2012 року змінити: позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 35765 грн. 88 коп. інфляційних втрат замість 146777 грн. 54 коп. та 14680 грн. 05 коп. –3% річних, замість 26569 грн. 28 коп., а всього 50445 грн. 93 коп., а також судового збору – 504 грн. 50 коп., замість 1733 грн. 47 коп.

           Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий –

           Судді: