Справа № 2-1009/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 квітня 2011 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Качмар В.Я.

при секретарі - Матчишин І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дрогобич цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю по монтажу, комплектації і технічному обслуговуванню протипожежної автоматики і охоронної сигналізації «ВАРТА»ЛТД до ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про зобов’язання укласти основний договір та визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом покликаючись на те, що між ним та ОСОБА_1 було укладено попередній договір оренди від 01.05.2010р. про зобов’язання у строк до 01.03.2011р. укласти основний договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 383,5 кв.м. та складу загальною площею 149,2 кв.м., що знаходяться по вул.Трускавецька 71 в м.Дрогобич, які належать позивачу, на умовах визначених цим договором(попереднім). Незважаючи на виконання позивачем усіх умов попереднього договору ОСОБА_1 відмовляється від укладення основного договору, покликаючись на відсутність у позивача права власності на такі об’єкти. Разом з тим, позивачу належить нежитлове приміщення загальною площею 129,4 кв.м. та дві земельні ділянки площами 0,0408 га. та 0,0560 га. за цією адресою. Крім того, ним самочинно здійснено будівництво вказаних нежитлового приміщення та складу, без суттєвих порушень будівельних норм і правил та без порушень протипожежних вимог і таке не порушує права інших осіб. Просить зобов’язати ОСОБА_1 укласти з ним основний договір оренди на умовах визначених попереднім договором та визнати право власності на ці нежитлове приміщення та склад.

В судовому засіданні позовні вимоги підтримано представником ОСОБА_2.

ОСОБА_1 позов заперечив з підстав викладених в письмовому запереченні.

Представник Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради ОСОБА_3 при вирішенні позову покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задоволити частково з таких міркувань.

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлового приміщення магазин-прохідна за адресою вул.Трускавецька 71 м.Дрогобич на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.1997р., земельних ділянок площею 0,0408 га виділеної для обслуговування будівлі магазину та площею 0,0560 га виділеної для обслуговування магазину та господарських споруд за вказаною адресою, що стверджується державними актами на право власності на земельні ділянки серії ЛВ №097139 від 20.02.2004р. та серії ЯД №455643 від 28.12.2007р. відповідно.

В приміщенні магазину позивач самочинно здійснив надбудову другого поверху при цьому утворилася нежитлова будівля літ. «А-2», загальною площею 383,5 кв.м.: перший поверх –приміщення магазин, площею 186,1 кв.м., другий поверх –офісні приміщення, площею 197,4 кв.м., та на вказаних земельних ділянках самочинно здійснив будівництво складу літ.«Х-1»загальною площею 149,2 кв.м..

Самочинно збудоване нерухоме майно здійснено без істотних порушень державних будівельних норм і правил та протипожежних вимог і не порушує права інших осіб.

Згідно ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Підсумовуючи, вказане самочинно збудоване нерухоме здійснено на належних позивачу земельних ділянках, та це не порушує права інших осіб, а тому за ним слід визнати право власності на них.

Відповідно до п.3 ст.3 ЦК України загальною засадою цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Згідно ч.3 ст.203 цього Кодексу волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а ч.1 ст.628 цього Кодексу визначає, що зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.ч.1-3 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку(у певний термін) укласти договір в майбутньому(основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором, такий договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства; зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку(у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

01.05.2010р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено попередній договір оренди нежитлових приміщень за яким сторони зобов’язалися у строк до 01.03.2011р. укласти основний договір оренди спірних нежитлового приміщення та складу, на умовах, визначених попереднім договором для здійснення в подальшому в них господарської діяльності.

Пунктом 5.9. попереднього договору передбачено, що вразі невиконання сторонами даного договору, вони мають право звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Так як основний договір оренди не укладено протягом строк, встановленому попереднім договором, тому зобов’язання сторін за цим договором припинено, а винна сторона, при доведеності позовних вимог, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, оскільки інше не встановлено попереднім договором, а одже позивач не має права вимагати зобов’язати ОСОБА_1 укласти основний договір.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю по монтажу, комплектації і технічному обслуговуванню протипожежної автоматики і охоронної сигналізації «ВАРТА»ЛТД право власності на самочинно збудоване нерухоме майно –нежитлову будівлю літ. «А-2», загальною площею 383,5 кв.м.: перший поверх –приміщення магазину площею 186,1 кв.м., другий поверх –офісні приміщення площею 197,4 кв.м., та склад літ. «Х-1», загальною площею 149,2 кв.м., що по вул.Трускавецька 71 в м.Дрогобич Львівської області.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення –з дня отримання такого.

Суддя В.Я.Качмар