Справа № 2-322/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 квітня 2011 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Качмар В. Я.

при секретарі - Матчишин І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого покликається на те, що 02.08.2008 року позичив відповідачці кошти в сумі 10000 дол. США, яка згідно наданої розписки, зобов’язалась повернути позичені кошти до 01.09.2009 року. Проте, у зазначений термін ОСОБА_2 боргу не повернула, просила відтермінувати повернення коштів на 6 місяців та шахрайським методом, увійшовши в довір’я, виманила у нього ще 6000 дол.США. Позаяк, відповідачка коштів не повернула, чим погіршила його фінансове становище, він не взмозі належно забезпечити себе та свою сім’ю. А тому просить стягнути з відповідачки 16000 дол.США боргу за договором позики.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, послався на обставини викладені в позовній заяві, просить позов задоволити.

Позивач в судовому засіданні, будучи допитаний як свідок, суду показав, що позичив відповідачці кошти частинами, загальна сума позики становить 10000 дол.США, решту 6000 дол.США, які просить стягнути, становлять відсотки за користування коштами, які він позичив для відповідачки у інших людей. З цих підстав вимагав у неї розписки про повну суму заборгованості. Зазначив, що для захисту від шахрайства позивачки звертався до міліції, однак забрав свою заяву, так як ОСОБА_2 пообіцяла повернути борг. Позовні вимоги підтримує повністю,просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив через його безпідставність, просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідачка в судовому засіданні, будучи допитана як свідок, позов не визнала, суду показала, що через скруту, час від часу зичила у позивача кошти, однак загальна сума позичених коштів складає близько 4000 дол.США. Розписку про позичені 10000 дол.США написала, так як він сплачував відсотки. У червні 2010 року позивач з метою, щоб вона повернула йому борг забрав у неї паспорт та звернувся із заявою щодо неї у міліцію. Однак, щоб уникнути досудового слідства та розголосу, зобов’язалась перед позивачем погасити борг та написала розписку про повернення 16000 дол.США. Вони з позивачем вели мову про відсотки за користування наданими їй коштами, проте згоди з цього приводу так і не дійшли. Просить в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити частково, виходячи з наступних міркувань.

Матеріалами справи встановлено, що 27.09.2008 року між сторонами було укладено договір позики, згідно якого позивач передав відповідачці кошти в розмірі 10000 дол.США, а відповідачка зобов’язалась повернути вказану суму коштів до 01.09.2009 року, про що вказала у розписці від 02.08.2009 року.(а.с.3)

01.10.2010 року ОСОБА_2 дала розписку про те, що позичила 16000 дол.США у ОСОБА_1 і зобов’язалась повернути їх до 01.07.2010 року. (а.с.4)

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК закріплено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у встановлений строк. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.09.2009 року за письмовою заявою ОСОБА_1, про те, що в вересні 2008 року ОСОБА_2 увійшовши до нього в довіру шляхом шахрайства заволоділа в нього грошима в сумі 10000 дол.США, вбачається, що ОСОБА_2 підтвердила факт позичання нею коштів в сумі 10000 дол.США у позивача, та зобов’язалась погашати свій борг частинами, внаслідок чого ОСОБА_1 звернувся із заявою припинити розгляд його попередньої заяви, ніяких претензій до останньої не має. (а.с.6)

З цих підстав, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором позики в сумі 10000 дол.США є підставними та підлягають до задоволення.

З ч.1 ст.1048 ЦК України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Зі змісту п.2.1 постанови Правління Національного Банку України Про затвердження Тимчасового положення про визначення Національним банком України процентних ставок за своїми операціями від 27.04.2001 року №183, вбачається, що облікова ставка Національного банку - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених грошових коштів. Облікова ставка є найнижчою серед процентних ставок Національного банку і є орієнтиром вартості грошових коштів.

Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця

України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Щодо повернення коштів в сумі 6000 дол.США, то суд приходить до переконання, що в цій частині позову слід відмовити, оскільки такі гроші не були предметом договірних зобов’язань що виникли між сторонами, а такі є зобов’язанням позивача перед іншими людьми. Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи сторонами не було погоджено сплати процентів за користування позиченими коштами, та так як облікова ставка Національного Банку України визначається у відношенні щодо національної валюти –гривні, то визначення не встановленого договором розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України видається не можливим, оскільки предметом договору позики укладеного між сторонами є кошти виражені в іноземній валюті.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 10000 доларів США боргу.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення –з дня отримання такого.

          Суддя В. Я. Качмар