Справа № 1-109/11

В И Р О К

Іменем України

29 березня 2011 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого –судді Качмара В.Я.

при секретарі – Матчишин І.М.

з участю прокурора –Дзерин В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобич кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, зі середньою спеціальною освітою, розлученого, українця, громадянина України, у відповідності до ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 умисно заподіяв ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження, при наступних обставинах.

ОСОБА_1 13.09.2010 року біля 07 год. 30 хв., знаходячись неподалік рибного магазину, що по вул. Ковальській в м. Дрогобич Львівської області, під час конфлікту, який виник між ним та ОСОБА_3, наніс останньому один удар кулаком правої руки в ділянку носа. Цього ж дня близько 12 год. він знаходячись в під’їзді будинку №18 по вул. П. Орлика в м. Дрогобич , наніс ОСОБА_3 один удар кулаком правої руки в ділянку носа, після чого наніс ще удар кулаком лівої руки в ділянку нижньої щелепи зліва, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому суглобового паростка нижньої щелепи зліва, закритий перелом кісток носа, закриту черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, садно на спинці носа зліва, синець на чолі справа, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що не були небезпечними для життя, а викликали тривалий, понад три тижні розлад здоров’я.

Допитаний в судовому засіданні підсудний свою вину визнав повністю і показав, що 13.09.2010 року близько 09 год. 30 хв. він знаходився біля торгових палаток в центрі м. Дрогобич. До нього з образами підійшов ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп’яніння. Тому ОСОБА_1, щоб уникнути суперечки, відійшов у бік. Однак ОСОБА_3 наздогнав його і продовжуючи ображати, схопив за руку. ОСОБА_1 розвернувся і наніс потерпілому удар долонею правої руки в ніс. Після чого ОСОБА_1 пішов до дому. Вдома побачив у своєї співжительки ОСОБА_4 на обличчі синець. З розповіді останньої довідався, що саме ОСОБА_3 вдарив її. Разом з тим, співжителька ОСОБА_5 повідомила, що ОСОБА_3 вривався у їхню квартиру. Через декілька хвилин на стаціонарний телефон подзвонив потерпілий, погрожуючи ОСОБА_1 фізичною розправою. Вийшовши у двір будинку, ОСОБА_5 через балкон повідомила, що ОСОБА_3 знову вламується до їхньої квартири. Тоді ОСОБА_1 зайшов в під’їзд будинку та викликав ліфт. Коли, відкрилися двері ліфту, то побачив ОСОБА_3, який поводив себе розлючено. ОСОБА_1 вирішив, що ОСОБА_3 хоче його побити, тому наніс йому три удари в обличчя і відштовхнув від себе. Щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати.

Підсудний визнав себе винним повністю у вчиненому злочині, фактичні обставини справи не оспорюються учасниками судового розгляду і вони не заперечують про визнання недоцільним дослідження доказів стосовно цих обставин справи. Таким чином, суд, впевнившись у правильному розумінні підсудним змісту цих обставин та у відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, відповідно до ч.3 ст.299 КК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд знаходить винуватість підсудного доведеною. Він умисно заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_2, а тому його дії вірно кваліфіковано за ч 1 ст.122 КК України.

При призначенні покарання підсудному суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Підсудний щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, що пом’якшує його покарання.

Обставин, що обтяжують покарання підсудному, по справі не встановлено.

Враховується також, що підсудний вчинив злочин середньої тяжкості, позитивно характеризується по місцю постійного проживання, потерпілий вибачив його та просить суворо не карати, на його утриманні є неповнолітній син.

Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного та попередження вчинення нових злочинів можливе шляхом застосування до нього покарання у вигляді позбавлення волі, яке буде для нього необхідне та достатнє, однак без відбування такого, надавши випробувальний термін.

Вирішуючи питання про цивільний позов, то такий слід залишити без розгляду, оскільки підсудний відшкодував ОСОБА_2 заподіяну шкоду.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним та засудити за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки, встановивши йому іспитовий строк тривалістю в один рік.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 обов’язки не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, та повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_1 попередній –підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Цивільний позов ОСОБА_3 залишити без розгляду.

На вирок протягом 15-ти діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд.

Суддя В.Я.Качмар