Справа № 2-а-14/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2011 Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Качмар В.Я.

при секретарі - Матчишин І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про визнання рішення органу місцевого самоврядування протиправним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить визнати недійсним рішення Дрогобицької міської ради від 17.06.2010р. №1219 «Про відміну рішення міської ради», яким відмінено, зокрема, п.1.1 рішення Дрогобицької міської ради від 02.06.2010 року №1204 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким йому надано відповідний дозвіл, щодо земельної ділянки площею 700 кв.м. на вул.Будівельній(біля буд. №13) для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що таке рішення прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, компетенції міської ради, спірна земельна ділянка не перебуває в користуванні жителів будинку №13 по вул.Будівельній в м.Дрогобич, а гараж, який встановлений на ній є встановлений самочинно.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Представник Дрогобицької міської ради ОСОБА_6 позов заперечила через його безпідставність, оскільки у позивача не виникли будь-які правовідносини, пов’язані з реалізацією відміненого рішення –ним не було укладено угоди з ліцензованою організацією на розроблення проекту землеустрою.

Треті особи позов заперечили, вказали, що спірна земельна ділянка тривалий термін перебуває в користуванні жителів будинку №13 по вул.Будівельній в м.Дрогобич, тобто в їх користуванні, там знаходиться спільний сад. Крім того, на вказаній земельній ділянці розташований гараж, який є власністю ОСОБА_5.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких міркувань.

Встановлено, що 21.05.2010р. позивач звернувся до Дрогобицької міської ради із заявою про погодження вибору місця розташування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських споруд та будівель площею 700 кв.м. по вул.Будівельній (біля буд. №13) в м.Дрогобич. До заяви було долучено графічний матеріал на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки(а.с.48-50).

Підпунктом 1.1 рішення Дрогобицької міської ради від 02.06.2010 року №1204 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»на підставі ст.ст.12, 123, 124 ЗК України ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 700 кв.м. на вул.Будівельній (біля буд. №13) для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд(а.с.5).

Рішенням Дрогобицької міської ради від 17.06.2010р. №1219 «Про відміну рішення міської ради»на підставі ст.118 ЗК України відмінено вказане рішення з тих підстав, що дане питання не розглядалося на засіданні постійної комісії ради по регулюванню земельних відносин, дана земельна ділянка знаходиться у користуванні мешканців будинку №13 на вул.Будівельній з 1957р., на земельній ділянці знаходиться гараж мешканців зазначеного будинку, у документах ОСОБА_1 відсутні погоджені архітектурою графічні зображення земельної ділянки(а.с.6).

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності, правового статуту і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 вказаного Закону до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Отже, рішення відповідача щодо земельних відносин повинні відповідати та ґрунтуватися на законі, що регулює дані відносини.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч.1 ст.2 ЗК України).

За змістом п.п. «а», «б»ст.12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам відповідно до цього Кодексу.

За змістом ч.ч.6, 7 ст.118 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно ч.ч.8, 9 цього Кодексу розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.2-6 ст.123 ЗК України, яка передбачає порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Таким чином позивач подав на розгляд Дрогобицької міської ради всі необхідні документи для вирішення питання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

За змістом ст.47 вказаного Закону висновки і рекомендації постійних комісії міської ради носять дорадчий характер для вирішення міською радою відповідних питань.

Щодо необхідності позивачу попередньо погодити графічне зображення місця розташування бажаної земельної ділянки із архітектором, то таке є безпідставне та не ґрунтується на вимогах земельного законодавства.

Щодо необхідності позивачу попередньо погодити дане питання із землекористувачами, тобто із власниками (мешканцями) квартир в будинку №13 по вул.Будівельній в м.Дрогобич, то слід зазначити таке.

Будинок №13 по вул.Будівельній в м.Дрогобич є багатоквартирний, складається із чотирьох квартир, які є приватизовані, зокрема, третіми особами по справі. (а.с.11-29).

Згідно ч.ч.2, 4 ст.42 ЗК України у разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку, земельна ділянка, на якій розташовані ці будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в користування об»єднанню власників, а розмір та конфігурація цієї земельної ділянки визначається на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Тобто, ЗК України не визначає розміру земельної ділянки, яка може бути передана у власність або надана в користування об»єднанню власників багатоквартирного житлового будинку, а вказує порядок та шляхи визначення такого розміру.

Третіми особами не подано до суду проекту розподілу території кварталу чи мікрорайону в районі розташування їх будинку, з якого можна було б достовірно визначити площу та межі прибудинкової території, та не доведено існування такого, оскільки рішення про його розроблення та затвердження приймаються відповідними радами. Генеральний план м.Дрогобич, на викопіювання з якого покликаються треті особи, як на підтвердження розміру та конфігурації прибудинкової території, не є проектом розподілу території кварталу чи мікрорайону, не визначає розмірів відображених земельних ділянок і не підтверджує правомірності (належності) користування ними (віднесення до прибудинкових територій).(а.с.61)

Покликання третіх осіб на належність до їх будинку земельної ділянки площею 2023 кв.м. є надуманими, оскільки ґрунтується лише на плані земельної ділянки, яку вини бажали би отримати у власність(а.с.35).

Крім того, всі власники квартир вказаного багатоквартирного житлового будинку звернулися до Дрогобицької міської ради із заявою про надання згоди на виготовлення технічної документації та передачу їм у спільну сумісну власність (що не передбачено чинним земельним законодавством) для обслуговування цього житлового будинку земельної ділянки площею 1000 кв.м.(а.с.68), тобто самостійно визначили відповідну площу прибудинкової земельної ділянки необхідної для його обслуговування.

Разом з тим, чинне земельне законодавство не передбачає надання власникам багатоквартирного житлового будинку прибудинкової земельної ділянки для садівництва, а їм (об»єднанню співвласників багатоквартирного будинку) може бути передана у власність або надана в користування лише земельна ділянка в чітко визначених ч.4 ст.42 ЗК України розмірах.

Покликання ОСОБА_5 щодо розташування на спірній земельній ділянці її правомірно встановленого гаражу(а.с.57-60), є безпідставні, оскільки не подано доказів виділення її батьку ОСОБА_7 земельної ділянки для його встановлення в межах прибудинкової території будинку №13 по вул.Будівельній в м.Дрогобич, так як не має відповідного рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради по розгляду його заяви від 21.06.1988р., а погодження розташування такого майстром ЖЕКу не може свідчити про надання такого дозволу у встановленому порядку.

В своєму рішенні від 16.04.2009р. справа №1-9/2009 Конституційний Суд України роз’яснив, що в аспекті конституційного подання положення ч.2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.ч.1,10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Оскільки не встановлено підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, перебування цієї земельної ділянки у правомірному користуванні інших осіб, тому Дрогобицька міська рада не мала правових підстав для відміни попередньо прийнятого рішення.

Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дрогобицької міської ради від 17.06.2010 року №1219 «Про відміну рішення міської ради»в частині відміни п.1.1 рішення Дрогобицької міської ради від 02.06.2010 року №1204 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

Постанова може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а у випадку відкладення складення постанови у повному обсязі чи її прийняття у письмовому провадженні - в цей же строк з дня отримання копії постанови.

Суддя           ОСОБА_8