АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22-ц 2090\6061\12р. Головуючий 1-ї інстанції

Справа № 2-4856\11 –ОСОБА_1

Категорія : про стягнення страхових внесків Доповідач - Швецова Л.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

          головуючого - Швецової Л.А.

          суддів - Даниленко В.М., Малінської С.М.

          при секретарі - Андрійко О.В.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Теплоенергомонтаж»про стягнення з ВАТ «Теплоенергомонтаж»на користь Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі Автономної ОСОБА_3 Крим Україна страхових внесків та пеню за несвоєчасне перерахування страхових внесків, а також матеріальний збиток на свою користь за недонараховану і недоотриману з вини ВАТ «Теплоенергомонтаж»пенсію за віком за період 2004-2007 роки ,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив про те, що він на підставі контракту за № 0170 від 20 квітня 1994 року, укладеного між ним, як працівником з однієї сторони та трест «Теплоенергомонтаж ( нині ВАТ «Теплоенергомонтаж»), як роботодавцем з іншої сторони, працював починаючи з 24 квітня 1994 року по 12 лютого 1996 року в Ісламській ОСОБА_3 на будівництві ТЕС «РАМІН».

На думку позивача, зазначений контракт є трудовим договором в якому визначені права, обов’язки і відповідальність сторін, і що контракт має обов’язкову силу для сторін.

У відповідності до умов вказаного контракту ОСОБА_2 був відряджений до Ісламської ОСОБА_3 для роботи на посаді монтажника 5-го розряду на будівництві ТЕС «РАМІН», у зв'язку з чим позивач вважає що саме роботодавець повинен сплачувати внески по державному соціальному страхуванню працівника, в тому числі відрахування до пенсійного фонду відповідно до чинних законів України.

Як зазначив ОСОБА_2 у своїй позовній заяві, він на підставі наявних документів, які посвідчують його роботу та середній заробіток - контракту, посвідчення про відрядження, грошового атестату, розрахункових листків про щомісячну заробітну плату у доларах США, має право використовувати заробітну плату за останні 24 місяці роботи перед зверненням за пенсією, для її перерахунку, але за умови наявності відповідних довідок від роботодавця.

Для перерахунку його пенсії у УПФУ у Ленінському районі необхідні наступні документи: довідка про його середній заробіток за час роботи в ОСОБА_3; довідка про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, довідка яка посвідчує його трудовий стаж за час роботи в ОСОБА_3.

ОСОБА_2 зазначав, про те що на його вимоги про видачу вказаних довідок ВАТ «Теплоенергомонтаж»відповіло відмовою.

Відповідач ВАТ «Теплоенергомонтаж», в особі свого представника, проти позову ОСОБА_2 в частині стягнення з нього матеріальних збитків за недонараховану і недоотриману позивачем пенсію за віком за період з 2004 року по 2011 роки у розмірі 76 430 грн.,та в частині стягнення страхових внесків та пені в сумі 162 960 грн. на користь Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі Автономної ОСОБА_3 Крим Україна заперечував. В обгрунтування своїх заперечень посилалися на те, що позивач перебуваючи у закордонному відрядженні в Ісламській ОСОБА_3 на будівництві ТЕС «РАМІН», працював у монтажному управлінні «Раміненергомонтаж», яке створено і здійснювало виробничо-господарську діяльність у складі Генеральної дирекції ВО «Технопромекспорт»Російської Федерації, яка і здійснювала виплату заробітної плати ОСОБА_2 в доларах США, а тому ВАТ «Теплоенергомонтаж»не зобов’язано було перераховувати страхові внески в управління пенсійного фонду Ленінського району Автономної Республіки Крим Україна за ОСОБА_2

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, зобов’язано ВАТ «Теплоенергомонтаж»провести перерахування та платежі внеску до Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському району м. Харкова при виплаті ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у сумі 19634 грн. 50 коп. за період його перебування в ОСОБА_3 з 26 квітня 1994 року по 21 вересня 1995 року та з 28 листопада 1995 року по 09 лютого 1996 року, тобто за 15 місяців, та заборгованість з оплати відпустки за 68 робочих днів у сумі 238грн. Стягнуто з ВАТ «Теплоенергомонтаж»витрати, пов’язані з прибуттям позивача в судове засідання у розмірі 1571 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням ОСОБА_2 звернувся на нього з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким стягнути з ВАТ «Теплоенергомонтаж»162 960 грн. на користь Управління Пенсійного фонду у Ленінському районі АР Крим; стягнути з ВАТ «Теплоенергомонтаж»на його користь матеріальний збиток у розмірі 76 430 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що позивачем були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу на підставі правовстановлюючих документів належить спірна квартира і відповідачі, мешкаючи у ній порушують права власника.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ст. 61 Цивільно-процесуального кодексу України обставини, встановлені судовими рішеннями по цивільній, господарській та адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо яких встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду Автономної ОСОБА_3 Крим від 18 липня 2007 року було змінено рішення Ленінського районного суду АР Крим від 16 липня 2003 року в частині стягнення з ВАТ «Теплоенергомонтаж»на користь ОСОБА_2 у відшкодування 60% заробітку та оплати відпустки, а також у частині стягнення держмита. Стягнуто з ВАТ «Теплоенергомонтаж» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 19634,50 грн., за оплату відпустки 238 грн. та на користь держави стягнуто державне мито.

Вказане рішення суду набуло чинності, сторонами не оскаржено та відповідачем виконано та на підставі виконавчого листа Дзержинський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції перерахував на користь ОСОБА_2 19634 грн. 50 коп. заборгованості по заробітній платі за період перебування ОСОБА_2 у закордонному відрядженні і 238 грн. 00 коп. за оплату відпустки за період роботи в Ісламській ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991г. № 1788-ХІІ пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України, а ст. 98 того ж закону визначає порядок перерахунку раніше призначених пенсій.

11.06.2009 року ОСОБА_2 було відмовлено в перерахунку його пенсії за стажем та заробітною платою Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної ОСОБА_3 Крим на підставі ч. 1 ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»через відсутність відомостей про сплату страхових внесків та на підставі ч. 2 ст. 43, ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та п. 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 через не надання довідки про заробітну плату.

Позивачу також відмовлено в задоволенні його заяви на ім'я начальника Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної ОСОБА_3 Крим про виробництво або перевірку його розрахунків і сум виплат до Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим, які повинен був здійснити трест «Теплоенергомонтаж»за час його роботи в Ісламській ОСОБА_3, і нанесений йому збиток з вини тресту «Теплоенергомонтаж»невиплатами внесків до Пенсійного фонду через те, що трест «Теплоенергомонтаж»не перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної ОСОБА_3 Крим.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позивачем вимог в судове засідання надано не було.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов’язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Позивач будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: