10.08.2012

Справа №2018/5577/12 Головуючий

Провадження№22-ц/2090/4999/2012 1-ї інстанції: ОСОБА_1 Категорія: право власності Доповідач: Трішкова І.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого –Трішкової І.Ю.,

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

при секретарі - Асєєвій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Київського району м.Харкова, який діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради, на рішення Київського районного суду м.Харкова від 24 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він за власні кошти виконав реконструкцію належної йому нежитлової будівлі літ Л-1 загальною площею 715,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Маршала Бажанова, 21/23.

Реконструкція виконана отримання дозволу на початок будівельних робіт, тому він вимушений звернутись до суду.

Позивач просив визнати право власності на реконструйовані приміщення №5-31 в літ.Л-1, загальною площею 530,7 кв.м, нежитлове приміщення №1 в літ.Л-1 загальною169,9 кв.м та на нежитлову будівлю літ П-1 загальною площею 251,7 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Харків, вул.Маршала Бажанова, 21/23.

Представник міської ради в судове засідання не з’явився, в наданій заяві проти позову заперечував.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 24 квітня 2012 року позов задоволений.

За ОСОБА_4 визнано право власності на нежитлові приміщення №1 в літ.Л-1 загальною169,9 кв.м та на нежитлову будівлю літ П-1 загальною площею 251,7 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Харків, вул.Маршала Бажанова, 21/23.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Київського району м.Харкова, який діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 за власні кошти виконав реконструкцію належної йому нежитлової будівлі літ Л-1 загальною площею 715,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Маршала Бажанова, 21/23, та добудував нежитлову будівлю літ П-1 загальною площею 251,7 кв.м.

При цьому представник позивача не заперечував, що відсутній дозвіл на виконання робіт з реконструкції належної йому нежитлової будівлі.

Дані про прийняття в експлуатацію реконструйованих нежитлових приміщень і новоствореного майна відсутні.

Визнаючи право власності на самочинне будівництво, суд першої інстанції виходив з положень ст.331 ЦК України.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права.

Позивач не заперечував, що зробив самовільну реконструкцію жилих приміщень.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Частиною 3 ст.18 Закону України “Про основи містобудування” зазначено, що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.30-1 Закону “Про планування і забудову територій” у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначається Кабінетом Міністрів відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З огляду на вказане звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного органу, рішення якого чи відсутність, дають підстави вважати про наявність спору про право.

Проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; не звернув уваги на наведене та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин немає підстав вважати рішення суду першої інстанції обгрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303,307,309,314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ

           ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київського району м.Харкова, який діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради, задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 24 квітня 2012 року скасувати.

ОСОБА_4 в задоволенні позову про визнання права власності відмовити.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий:

Судді: