ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. -головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  касаційну скаргу  Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 березня 2006 року у справі № 14/141 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергогідромеханізація”, м.Дніпродзержинськ, до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ, про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

за участю представників сторін:

ВАТ “Енергогідромеханізація” -Мартинов В.Р. (дов. від  27.12.2005 р. № 12-82);

встановив:

У  квітні 2004 року позивач - ВАТ “Енергогідромеханізація”  пред'явив у господарському суді позов до відповідача -  Приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору № НОМЕР_1 купівлі-продажу обладнання від 20 березня 2003 року.

Вказував, що предметом спірного договору є земзнаряддя, передане відповідачеві після сплати 25 березня 2003 року  його вартості по договору в сумі 157 565 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Посилаючись на  те, що спірну угоду було  укладено всупереч меті діяльності ВАТ “Енергогідромеханізація”   особою,  що не мала повноважень на вчинення цих дій та за ціну, що не відповідає дійсній вартості предмету договору, позивач просив визнати договір купівлі-продажу обладнання недійсним.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 1 липня 2004 року (суддя Панна С.П.) позов задоволено.

Постановлено визнати недійсним спірний договір купівлі-продажу.

Рішення мотивовано тим, що угода суперечить встановленим цілям  та діяльності позивача.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2004 року (колегія суддів у складі: Белінської В.О.- головуючий, Логвиненко А.О., Павловського П.П.) рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 9 березня 2005 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду залишено без змін.

У вересні 2005 року СПД ОСОБА_1 звернулася до господарського суду із заявою про перегляд рішення господарського суду  Дніпропетровської області від 01.07.2004 р. за нововиявленими обставинами.

Вказувала, що їй стало відомо про існування договору поставки НОМЕР_2 продукції виробничого-технічного призначення, укладеного між ВАТ “Енергогідромеханізація” та ТОВ “Металотехніка”, відповідно до умов якого позивач передав у власність ТОВ “Металотехніка” землезнаряддя, яке є предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу № НОМЕР_1.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2006 року (суддя Панна С.П.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2004 р. залишено без змін.

Ухвала мотивована тим, що обставини, які відповідач називає нововиявленими, йому були відомі ще при розгляді справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 березня 2006 року (колегія суддів у складі: Джихур О.В. -головуючий, Коршуна А.О., Виноградник О.М.) апеляційна скарга СПД ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2006 р. повернута скаржнику без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, оскільки подана після закінчення строку на апеляційне оскарження, без клопотання про його відновлення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою апеляційного суду СПД ОСОБА_1 звернулася до Вищого господарського суду України  з касаційною скаргою, в якій просить її  скасувати як таку, що винесена при неправильному застосуванні норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ “Енергогідромеханізація” зазначає, що доводи касаційної скарги  не відповідають обставинам справи, а тому підстав для скасування ухвали апеляційного господарського суду немає.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача,  перевіривши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню   виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Відповідно до частини 1 статті 53 цього Кодексу за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану ухвалу господарським судом Дніпропетровської області винесено 16.01.2006 р.

Із апеляційною скаргу на вказану ухвалу СПД ОСОБА_1   звернулася 10.03.2006 р., про що зазначено в ухвалі апеляційного суду та підтверджується скаржником в касаційній скарзі. Клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження скаржник не заявляв.

Вирішуючи питання про повернення апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2006 р., суд апеляційної інстанції правильно дослідив обставини та виходив з того, що апеляційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання  без клопотання про відновлення строку для апеляційного оскарження, що відповідно до п. 4 ст. 97 ГПК України є підставою для повернення апеляційної скарги.

Твердження скаржника про те, що при поданні апеляційної скарги на ухвалу господарського суду з клопотання про відновлення пропущеного строку не звертався, оскільки оскаржувану ухвалу від 16.02.2006 р. було отримано 28.02.2006 р., а апеляційна скарга була подана 10.03.2006 р. , тобто в десятиденний строк, встановлений для її подання, на увагу не заслуговують, оскільки суперечать вимогам процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 50 ГПК України процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом.

Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після закінчення календарної дати.

Таким чином, десятиденний строк для апеляційного оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2006 року спливає 27.01.2006 р.

Звернувшись з апеляційною скаргою 10.03.2006 р. на ухвалу від 16.01.2006 р. скаржник пропустив строк апеляційного оскарження, при цьому клопотання про відновлення пропущеного строку не заявляв, а тому апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив у прийнятті апеляційної скарги на  ухвалу господарського суду першої інстанції на підставі п.  4 ст. 97 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування ухвали Дніпропетровського   апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р.

Керуючись ст.ст.111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰, 111¹¹, 111¹³ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу  Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 березня 2006 року у справі № 14/141  залишити без змін.

Головуючий                                                                               Л.Невдашенко

Судді:                                                                                                 М.Михайлюк

                                                                                                     Н.Дунаєвська