ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

                 

31.01.2007                                                             Справа  № 10/277

За позовом  Дочірнього підприємства „Житловий комплекс № 2”                             ЗАТ "Житлово-побутове підприємство”, м. Ужгород

до відповідача  ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”,   м. Ужгород - Оноківці

про розірвання договору № 13-1645 від 25.03.04 про постачання електричної енергії

                                                                                    Суддя   І.В.Івашкович

                                                        Представники:

від позивача: Пилипець В.В. –директор; Мучичка Р.З., довіреність від 20.05.06

від відповідача: Габор О.М. –начальник юрвідділу, довіреність № 157 від 15.01.07; Ганчак В.І. –юрисконсульт,  довіреність № 3859 від 25.09.06

          У судовому засіданні 23.01.07 оголошувалась перерва до 31.01.07                      10 годин 30 хвилин.

СУТЬ СПОРУ: Дочірнє підприємство „Житловий комплекс № 2” ЗАТ "Житлово-побутове підприємство”, м. Ужгород звернулось з позовом  до   ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”,   м. Ужгород - Оноківці  про  розірвання договору                     № 13-1645 від 25.03.04 про постачання електричної енергії.

          Позов мотивує з посиланням на ті обставини, що для мешканців гуртожитку № 14 по вул. Бородіна, 14 в м. Ужгород ще в 2005 р. проведено установку електролічильників з метою переведення  їх на індивідуальний облік споживання електроенергії. На неодноразові звернення до ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” щодо переходу мешканців гуртожитку на індивідуальне споживання електроенергії позитивної відповіді не дано.

          Не дивлячись на те, що мешканці гуртожитку готові подальші розрахунки проводити безпосередньо із ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, а також оплатити наявну заборгованість в розмірі 86084,66 грн. шляхом підписання з кожним із них на  відповідну суму договорів про заміну боржника у зобов’язанні,  ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” ніяких заходів для вирішення  цього питання не вживає, а на лист ДП „„Житловий комплекс № 2” № 53 від 15.09.06 про розірвання договору  № 13–1645 від 25.03.04 про постачання електроенергії відповідь не надіслано.

          Посилаючись на катастрофічне фінансове становище підприємства, відмову мешканців гуртожитку оплачувати комунальні послуги на рахунок ДП „Житловий комплекс № 2”, позивач просить  на підставі ст. 232  ГК України, п. 2 ст. 651 ЦК України, п. 9.4 договору № 13–1645 від 25.03.04 розірвати вказаний договір.

          В процесі судового розгляду представниками  позивача позовні вимоги в повному обсязі підтримано.

          Відповідач проти позову заперечив. Мотиви заперечень наведено у письмових заявах відповідача № 6-5-256 від 22.12.06, № 6-5-18 від 23.01.07.

          Відповідач стверджує про відсутність юридичних підстав для розірвання із позивачем договору № 13-1645 від 25.03.04 про постачання електроенергії. Зазначає, що на даний час мешканців гуртожитку по вул. Бородіна, 14 на індивідуальний облік споживання електроенергії не переведено, договори про заміну боржника у зобов’язанні з ними не підписано.

          Наголошує, що відповідно до норм  п.п 2 п. 11.2 Правил користування електричною енергією власник гуртожитку, як споживач, несе обов’язок  по оплаті  електроенергії, що постачається для  потреб гуртожитку.

          Зазначає, що переведення мешканців гуртожитку на прямі договори з енергопостачальником можливе лише за умови набуття  гуртожитком статусу житлового будинку та  приведення розрахункових засобів обліку споживачів у відповідність до вимог нормативно-технічних документів. На даний час у електропостачальної компанії відсутні юридичні  підстави для укладення договорів з мешканцями  гуртожитку.

          Наголошує, що розірвання спірного договору призведе до припинення електропостачання мешканцям гуртожитку, які залишаться  без елементарних умов до проживання. Однак, позивач, ініціюючи даний спір, враховує лише свою зацікавленість.

          Окрім того, посилаючись на умови п. 9.4 договору № 13-1645 від 25.03.04, відповідач стверджує, що договір № 13-1645 від 25.03.04  вважається продовженим на 2007 р., а вимоги щодо його дострокового розірвання нічим не підтверджено та юридично не обґрунтовано.

          Представниками відповідача заперечення проти позову підтримано.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення сторін, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

          Між ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, як Постачальником електричної енергії (відповідачем по даній справі), та ДП  „Житловий комплекс № 2” ЗАТ  Житлово-побутове підприємство”, як Споживачем, (позивачем по даній справі) було укладено договір  № 13-1645 від 25.03.04 про постачання електричної енергії.

          За умовами вказаного договору Постачальник електроенергії зобов’язався постачати Споживачу  електроенергію, як різновид товару, до об’єкту, вказаному у додатку 1.1 договору, - гуртожитку по вул. Бородіна, 14. Споживач зобов’язався, зокрема, оплачувати Постачальнику вартість електроенергії  згідно з визначеним у договорі порядком.

          Пунктом 9.4 договору встановлено строк його дії до 31.12.04 та передбачено пролонгацію  договору на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Встановлено також, що договір може  бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

          На умовах,  визначених п. 9.4 договору, договір слід вважати чинним на 2007 рік у зв’язку із його пролонгацією.

          Із матеріалів справи вбачається, що ДП „Житловий комплекс № 2” ЗАТ „Житлово-побутове підприємство”  звернувся до Ужгородського МРЕМ (структурного підрозділу ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”) із листом № 53 від 15.09.06 про дострокове розірвання договору № 13-1645 від 25.03.04. Як на підставу такого  звернення позивач посилався у листі на ті обставини, що мешканці гуртожитку по вул. Бородіна, 14 відмовляються оплачувати  ДП „Житловий комплекс № 2” за послуги з електропостачання та згідні проводити подальші платежі безпосередньо  ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”.

          У зв’язку з недосягнення між сторонами домовленості щодо дострокового розірвання договору № 13-1645 від 25.03.04, ДП „Житловий комплекс № 2”  звернувся з даним позовом про розірвання договору в судовому порядку.

          Надаючи правову оцінку підставності вимог та доводів позивача, суд констатує такі висновки.

          У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням  особливостей, передбачених цим Кодексом.

          За змістом норм ст. 188 Господарського кодексу України зміна або розірвання господарського  договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі недосягнення сторонами згоди щодо розірвання господарського договору заінтересована сторона має право передати  спір на вирішення суду. Аналогічні вимоги містять норми ст. 651 Цивільного кодексу України. Зокрема, п.2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на  вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Натомість, у спірному випадку позивачем при зверненні з позовом про дострокове розірвання договору № 13-1645 від 25.03.2004 не зазначено та не обґрунтовано наявність будь-яких обставин, які б свідчили про істотне порушення відповідачем умов спірного договору. Обставини, на які посилається позивач, як на підстави вимог, а саме, небажання мешканців гуртожитку проводити оплату за спожиту електроенергію безпосередньо ДП „Житловий комплекс № 2” у зв'язку з вирішенням питання щодо переходу на індивідуальний облік споживання електроенергії, судом не можуть братися до уваги. Такі обставини, як підстави для розірвання договору, не передбачені ні спірним договором сторін, ні чинним законодавством.

Натомість, приймаючи до уваги те, що спір між сторонами виник з приводу порядку споживання електроенергії мешканцями гуртожитку по вул. Бородіна, 14 в м. Ужгород, що знаходиться на обслуговуванні та в експлуатації позивача, суд констатує наступне.

Виходячи із тлумачення термінів згідно з п. 1.2 діючих Правил користування електричною енергією (в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910, зареєстр. в Мінюсті України 18.11.2005 № 1399/11679), гуртожитки мають статус населеного пункту, а їх мешканці статус населення - споживача населеного пункту.

Відносини з приводу споживання електроенергії, що виникають між енергопостачальником, населеним пунктом та споживачем населеного пункту регулюються розділом 12 Правил користування електричною енергією.

Нормами вказаного розділу Правил, встановлено, зокрема, умови, за яких споживач населеного пункту може набути статус самостійного споживача електроенергії на території населеного пункту (п.12.6). Передбачено також порядок, за якого споживач на території населеного пункту має право змінити в установленому порядку схему електропостачання та приєднати належну йому електроустановку до електромереж електропередавальної організації, укласти тристоронній договір про користування електроенергією на території населеного пункту з постачальником електроенергії та населеним пунктом на основі типового договору та договір про користування електроенергією відповідно до Правил користування електричною енергією для населення. Встановлено також, що у разі укладення тристороннього договору про користування електричною енергією на території населеного пункту постачальник електроенергії та населений пункт вносять у встановленому порядку відповідні зміни в укладений між ними договір про постачання електроенергії (п.12.5).

Таким чином, чинним законодавством передбачено внесення змін до договору між постачальником електроенергії та  населеним пунктом (зокрема, житлово-експлуатаційною організацією, у господарському  віданні якої знаходиться гуртожиток), а не його розірвання, у випадку набуття мешканцями гуртожитку статусу самостійного споживача електроенергії.

Виходячи з наведених вище обґрунтувань, суд вимоги позивача про розірвання договору № 13-1645 від 25.03.2004 про постачання електроенергії у зв'язку з намірами мешканців гуртожитку укласти індивідуальні договори на користування електроенергією, визнає неправомірними.

У позові слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст.  43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

 ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову відмовити  повністю.

          Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.

                 Суддя                                                                         І.В.Івашкович

Рішення оформлене відповідно відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

підписано 01.02.07.