ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2006 р. | № 21/322-05 (29/119-04) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. – головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засідання касаційну скаргу Приватного підприємства “Приватна телекомпанія “Візит” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року у справі № 21/322-05 господарського суду Харківської області за позовом Приватного підприємства “Приватна телекомпанія “Візит”, м. Кременчук Полтавської області, до Державного підприємства Будівельно-монтажне управління № 168”, м. Харків, про розірвання договору підряду,
та за зустрічним позовом Державного підприємства Будівельно-монтажне управління № 168”, м. Харків, до Приватного підприємства “Приватна телекомпанія “Візит”, м. Кременчук Полтавської області, про стягнення 17 242 грн. 80 коп.,
за участю представників сторін:
ПП “Приватна телекомпанія “Візит” –Семененко О.Г. (дов. від 11.07.2006 р.), Гаргома Ю.Г. (дов. від 10.07.2006 р.),
ДП “Будівельно-монтажне управління № 168” –Лохматов І.О. (дов. від 07.07.2006 р.);
встановив:
У лютому 2004 року позивач - ПП “ПТ “Візит” пред’явив у господарському суді позов до відповідача БМУ №168 про розірвання договору підряду від 8 жовтня 2002 року на виконання робіт на перевірку вертикальності і тяжінь в відтягненнях, ревізію ствола опори телелевежі Н=220 м в м. Кременчук.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині виконання робіт без погодженої проектної документації, позивач просив задовольнити його вимоги.
Державне підприємство “Будівельно-монтажне управління № 168”, заперечуючи проти позову, звернулося до господарського суду із зустрічним позовом про стягнення з ПП “Приватна телекомпанія “Візит” 17 242,80 грн. Вказує, що питання розірвання договору фактично вже врегульовано постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 19/111, який зобов’язав ПП підписати акти виконаних підрядних робіт на вказану суму, чим фактично підтвердив виконання ним робіт по договору.
Спір судами розглядався неодноразово.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01 лютого 2006 року (суддя Пелипенко Н.М.) в задоволенні первісних вимог відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Постановлено стягнути з ПП “Приватна телекомпанія “Візит” на користь Державного підприємства “Будівельно-монтажне управління № 168” 17 242,80 грн. основного боргу, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення технічного процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року (колегія суддів у складі: Демченко В.О. –головуючий, суддів: Такмаков Ю.В., Гагін М.В.) рішення господарського суду Харківської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем порушено порядок розірвання договору, передбачений ст. 188 ГК України, а постановою Київського міжобласного господарського суду від 15.09.2005 р. по справі №19/111 зобов’язано позивача за первісним позовом підписати акти виконаних робіт.
У касаційній скарзі ПП “Приватна телекомпанія “Візит” просить скасувати рішення та постанову судів у даній справі, з підстав невірного застосування норм матеріального права та неповного дослідження обставин справи, та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та розірвати спірний договір, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
Державне підприємство “Будівельно-монтажне управління № 168” у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає дійсним обставинам справи та чинному законодавству.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так , судами встановлено, що спірні правовідносини виникли з договору підряду №3 від 8 жовтня 2000 року, відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає і здійснює оплату, а замовник (відповідач) проводить роботи по перевірці вертикальності і тяжінь в відтягненнях, ревізію ствола опори телевежі Н=220 м. в м. Кременчуці в строк до 30 листопада 2002 року.
Відповідно до п.4.1. договору підрядчик виконує монтажні роботи згідно затвердженої у встановленому порядку документацією.
Пунктом 4.4. договору встановлено що замовник приймає роботи, вказані в договорі при відсутності зауважень.
Посилаючись на те, що роботи підрядник не виконав, позивач повернув акт відповідача без підпису із зауваженнями про невиконання робіт, згідно умов договору підряду, оскільки відповідачем не була здійснена вивірка вертикальної телевежі висотою до 250 м.
Посилаючись на вимоги ст. 852 ЦК України щодо наявності істотних недоліків та віжступів від договору підряду, замовник (позивач за первісним позовом) просить суд розірвати договір підряду № 43 від 08.10.2000 р.
Відповідно до ст. 344 ЦК УРСР та ст. 852 ЦК України при наявності в роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків замовник вправі вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків.
Разом з тим, порядок зміни та розірвання господарських договорів закріплено в ст.188 ГК України, яка передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором, що позивачем зроблено не було.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Позивач, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не надав суду доказів про направлення відповідачу пропозиції про розірвання договору.
Не оспорюючи право позивача за первісним позовом про розірвання договору підряду № 43 від 08.10.2000 р., місцевий господарський суд повно і об’єктивно дослідив обставини справи, правильно встановив і виходив з того, що позивачем не дотримано порядку розірвання договорів, передбачений ст. 188 ГК України, а тому дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову ПП “Приватна телекомпанія “Візит” у задоволенні позовних вимог.
Факт виконання підрядником (ДП “Будівельно-монтажне управління № 168) робіт за договором підряду № 43 від 08.10.2000 р. на загальну суму 17 242,80 грн. підтверджено постановою Київського міжобласного господарського суду від 15.09.2005 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2005 р. по справі № 19/111, якою зобов’язано ПП “Приватна телекомпанія “Візит” підписати акти приймання виконаних робіт № 1 на суму 7 260,00 грн. та № 2 на суму 9 928,80 грн., та якому судами надана належна оцінка з дотриманням вимог ст.35 ГПК України, відповідно до вимог якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновок господарського суду першої інстанції про задоволення зустрічних позовних вимог, з яким правомірно погодився апеляційний господарський суд, є законним та обґрунтованим, відповідає матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Твердження касаційної скарги про те, що факт невиконання робіт за договором підряду було встановлено судовими рішеннями у справі № 8/295 до уваги не приймаються, оскільки предметом спору по справі № 8/295 була вимога по сплаті боргу за роботи, які не були прийняті відповідачем, а не сам факт невиконання робіт, і що було досліджено судами першої та апеляційної інстанції при розгляді даної справи.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання на неправильне застосування судами вимог норм матеріального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Приватна телекомпанія “Візит” залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року у справі № 21/322-05 залишити без змін.
Головуючий Л.П. Невдашенко
Судді М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська