Справа № 2 -  289  /  2009

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

іменем україни

21  січня     2009 року   Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого  судді Самсонової О.А.,

при секретарі  Лутицькій Л.І.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Чорноморченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу   за позовом ОСОБА_1   до Відкритого акціонерного товариства «Полтавхіммаш»  про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 03  жовтня 2008 року звернувся в суд з позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.  

В позовній заяві посилався на те, що працював  у відповідача на посаді заступника генерального директора по кадрам та загальним питанням, свою роботу виконував сумлінно. Протягом року генеральним директором до нього було застосовано безпідставно ряд дисциплінарних стягнень.  12 вересня 2008 року було підписано наказ № 270-В, яким позивача було звільнено за п. 3 ст. 40 КЗпП України  за систематичне невиконання трудових обов'язків. Звільнення вважає незаконним та безпідставним.

В поданій до суду позовній заяві просив  суд поновити його на посаді заступника генерального директора (голови правління)  по кадрам та загальним питанням, виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі трьох середньомісячних заробітків.

Позивач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Але у встановленому законом порядку уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси в суді. Крім того, в тексті позовної заяви позивач просив суд розглянути справу за його відсутності та за участю його представника (а.с.2, 19).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 повністю підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, посилався на викладені в ній обставини.

Представник відповідача Черноморченко М.Є. в судовому засідання позовні вимоги не визнавала. Вважає, що позивача звільнено з роботи у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначила, що пояснення по суті дисциплінарного проступку позивач надати відмовився, але оскільки це відбулося близько 20 год., на роботі вже працівників не було, тому можливість скласти акт про відмову позивача надати пояснення була відсутня.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, будучи повідомлений  судом про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника  відповідача, дослідивши зібрані по справі докази,   приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно наказу №257-К від 09 жовтня 2007 року з 10 жовтня 2007 року працював на посаді заступника генерального директора з кадрів та загальних питань ВАТ «Полтавхіммаш».

За нормами ст. 139 КЗпП України  працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо  ставитися  до майна власника, з яким укладено  трудовий договір.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано   тільки один з таких видів стягнення, як догана    або звільнення.    Законодавством, статутами і положеннями про дисциплінарну відповідальність можуть бути передбачені  до окремих працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Судом встановлено, та не заперечувалося представником позивача,  що наказом  № 70-В від 12 лютого 2008 року (а.с. 8-9)  за зрив термінів оформлення дозволів на будівництв житлових будинків, документів по землевідводу, погодження умов подальшої оренди  позивача ОСОБА_1  позбавлено 100 % надбавки за високі досягнення в праці.

Наказом №  105-В  від 12 березня 2008 року (а.с. 6-7)  ОСОБА_1 за зрив термінів виконання капітальних ремонтів вантажного  та технологічного транспорту  також позбавлено 100 % надбавки за високі досягнення в праці.

Наказом № 211-В від 23 червня 2008 року позивачу ОСОБА_1 (а.с. 4-5) за систематичне ( в період з листопада 2007 року по червень 2008 року) невиконання завдань по вирішенню питання про передачу гуртожитку в оренду оголошено догану.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання  працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього  трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися дисциплінарні стягнення.

Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови «Про практику розгляду  судами трудових спорів» роз'яснив, що за передбаченими  п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі вчинений  після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього  трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили.

Як встановлено судом,    наказом від 12 вересня 2008 року № 270-В ОСОБА_1, заступника генерального директора по кадрам та загальним питанням, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього    трудовим договором, звільнено 12 вересня 2008 року згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України. Згідно оспорюваного позивачем наказу,  систематичність  невиконання ОСОБА_1 покладених на нього трудових обов'язків відповідач вбачає  відповідно до наказів № 70-В від 12 лютого 2008 року, № 105-В від 12 березня 2008 року та № 211-В від 26 червня 2008 року.

За нормами ст. 147 КЗпП України позбавлення надбавки за високі досягнення в праці  не є дисциплінарним стягненням, тому посилання відповідача на накази № 70-В від 12 лютого 2008 року, № 105-В від 12 березня 2008 року, як підставу систематичного невиконання позивачем ОСОБА_1 покладених на нього трудових обов'язків, судом оцінюється критично.

Згідно зі  ст. ст. 40, 147 КЗпП України звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених  на нього  трудовим договором, є дисциплінарним стягненням і повинно здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних   стягнень.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України   до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати  від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.  Стягнення повідомляється працівникові під розписку.

Суд критично оцінює пояснення представника відповідача про те, що позивачу було запропоновано надати пояснення по суті дисциплінарного проступку, але він  відмовився такі пояснення надати. Належним доказом в даному випадку мав бути акт, складений уповноваженими працівниками відповідача, в присутності яких позивач  відмовився надати пояснення. Оскільки у відповідача відсутні як пояснення позивача, так і акт, яким би підтверджувалась відмова позивача такі пояснення надати, суд приходить до висновку про те, що відповідачем ОСОБА_1 не було запропоновано надати пояснення по суті проступку, чим позбавлено можливості захистити своє право в дисциплінарному провадженні.

Доказів, що спростовували б наведені висновки суду, сторонами суду надано не було.

Відповідно до наказу від 12.09.2008 року №270-в позивача було звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

В той же час в судовому засіданні представником відповідача не спростовано пояснення представника позивача, про те, що позивач на виконання завдання  генерального директора підготував листи з приводу передачі гуртожитку, але їх зміст генеральному директору не сподобався, та не заперечувався факт підготовки позивачем таких листів (а.с.10-11). 

Оскільки ч.3 ст.40 КЗпП України передбачено можливість звільнення працівника за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, але не за неналежне виконання своїх обов'язків, суд вважає, що відповідачем при звільненні позивача розширено розтлумачено зміст вказаної правової норми, що не допускається.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора по кадрам та загальним питанням проведено без додержання правил, встановлених трудовим законодавством для застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, з порушенням вимог ст.  149 КЗпП України,   є незаконним, тому позовні вимоги в частині поновлення на роботі підлягають задоволенню.  ОСОБА_1 необхідно  поновити на посаді заступника генерального директора по кадрам та загальним питанням з 12 вересня 2008 року.

Вимоги позивача ОСОБА_1 про поновлення на посаді заступника генерального директора (голови правління) в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли, оскільки з наданих суду доказів вбачається, що позивач перебував на посаді заступника генерального директора по кадрам та загальним питанням, але не на посаді заступника голови правління. Тому суд вважає безпідставною позовну вимогу ОСОБА_1 про поновлення на посаді заступника голови правління.

Посилання представника відповідача на неможливість поновлення позивача на посаді заступника генерального директора по кадрам та загальним питанням у зв'язку зі скороченням такої посади згідно наказу №294-в від 09.10.2008 року суд до уваги не приймає, оскільки згідно ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної правової підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі. Будь-які виключення з даної норми відсутні.

За нормами  ст. 235 КЗпП України одночасно з прийняттям рішення  про поновлення на роботі одночасно  приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку  за час вимушеного прогулу.

Суд бере до уваги надану в судовому засіданні довідку ВАТ «Полтавхіммаш» від 20.01.2009 року №24 про заробітну плату ОСОБА_1  та обраховує середній заробіток  відповідно до вимог  Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 за наступним розрахунком:

нарахована заробітна плата за останні два повні місяці роботи:

3727,22 грн.(лютий 2008 року) + 5546,84 грн.(березень 2008 року)=9274,06  грн.;

кількість робочих днів за останні два повні місяці роботи:

21 (лютий) + 20(березень)=41;

середньоденна заробітна плата:

9274,06  грн. (заробіток)/41(кількість днів)=226 грн.20 коп.;

середньомісячна заробітна плата:

20,5 (середньомісячна кількість днів)х226 грн.20 коп.(середньоденна заробітна плата)=4637 грн. 10 коп.

час вимушеного прогулу:

з 13.09.2008 року по 21.01.2009 року, всього 4 міс.4 роб.днів

середній заробіток ОСОБА_1  за час вимушеного прогулу:

4 міс. х 4637 грн. 10 коп. середньоміс.з/п + 4 роб.дні х 226 грн.20 коп. середньоден.з/п = 18548 грн. 40 коп. +904 грн. 80 коп. =19453 грн. 20 коп.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України власником або уповноваженим ним органом моральна шкода відшкодовується працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд, вирішуючи справу в межах вимог та на підставі наданих до суду доказів,  приходить до висновку, що задоволення вимог позивача в частині поновлення його на  роботі  та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є само по собі достатнім справедливим відшкодуванням моральної шкоди, яку нібито зазнав позивач.  Тому в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати судового збору, судовий збір не сплачував, відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати за розгляд справи в суді  підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.  ст. 209,   213- 215  ЦПК України, суд,   -

В И Р І Ш И В  :

            Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1на посаді заступника генерального директора з кадрів та загальних питань Відкритого акціонерного товариства «Полтавхіммаш» з 12 вересня 2008 року.

Стягнути з Відкритого акціонерного  товариства  «Полтавхіммаш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 19453 грн. 20 коп.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_1  відмовити.

Судове рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства  «Полтавхіммаш»  державне мито на користь держави в сумі 203 грн. 03 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства  «Полтавхіммаш»  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справ  в сумі 30  грн.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  шляхом  подачі заяви  про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги  на рішення суду протягом двадцяти днів  після  подання  заяви  про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня  проголошення рішення.

Рішення суду набирає чинність після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо  подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи  апеляційним судом.

Головуючий                                                 підпис/           О.А.Самсонова