Справа № 2-442/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2009 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А..

при секретарі – Залєвській Я.В.,

за участю відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, посилаючись на те. що подружнє життя не склалося через несумісність характерів і його зраду дружині. Зазначив, що на примирення не згоден.

В судове засідання позивач не з’явився, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, але надав заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності, зазначає, що просить позов задовольнити, примирення вважає неможливим. На примирення категорично не згоден.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що не бажає розривати шлюб. Зазначила, що позивач подав позов про розірвання шлюбу через наявність у нього почуття провини за допущену ним зраду, але вона може чоловікові пробачити. На даний час позивач з дому поїхав, куди та до кого – відповідачу не відомо. Після подання позивачем до суду позову про розірвання шлюбу вона намагалась з чоловіком примиритись, але вжиті нею заходи позитивного результату не дали. Спільне життя подружжя та збереження шлюбу вважає можливими, у зв’язку з чим просила суд в задоволенні позову відмовити, надати подружжю термін на примирення не менше ніж півроку, бо в коротший термін позивач ще може не усвідомити, що вона може йому вибачити. Впевнена, що згодом позивач до неї повернеться.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст. 169 ЦПК України для можливого відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши докази у справі, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони з 02 червня 1988 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають неповнолітню дочку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка на час розгляду справи є повнолітньою.

На даний час сторони проживають оремо, позивач миритися не бажає, примирення вважає неможливим, наполягає на розірванні шлюбу.

Суд бере до уваги пояснення відповідача про те, що після подачі позову про розірвання шлюбу позивачем вона намагалась з ним примиритись, примиритись, але вжиті нею заходи позитивного результату не дали, позивач продовжує наполягати на розірванні шлюбу. Крім того, позивач не повідомив відповідачу місце його знаходження, що суд розцінює як його небажання спілкуватись з відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім΄ю складають особи, які спільно проживають, пов΄язані спільним побутом, мають взаємні права та обов΄язки.

Як пояснила в судовому засіданні відповідач, позивач, зібравши речі, з місця проживання виїхав, не повідомивши свою нову адресу. Зазначене суд розцінює як підтвердження небажання позивача спілкуватись з відповідачем та миритись з нею.

Також суд враховує пояснення відповідача про те, що вона намагалась помиритись з позивачем, але примирення не досягнуто.

Тому суд вважає таким, що не підлягає задоволенню клопотання відповідача про надання терміну на примирення з позивачем.

Крім того, відсутність у відповідача інформації про місцезнаходження позивача, суд розцінює як обставину, що свідчить про неможливість примирення сторін. Переконання відповідача в тому, що чоловік до неї повернеться, будь-якими доказами не підтверджується

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що сім΄я сторін по справі розпалась остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливі. Збереження шлюбу суперечило б інтересам обох з подружжя.

Тому, шлюб необхідно розірвати. Витрати, пов’язані з реєстрацією розірвання шлюбу, необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 24, 11О - 112 СК України, ст.ст. 202-203, 209 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 02 липня 1988 року Полтавським міським Палацом шлюбів, актовий запис № 1313, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_2 державне мито на користь держави в розмірі 17 грн., ОСОБА_1 від сплати державного мита звільнити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня його проголошення та подачі апеляції у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий О.А.Самсонова