ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року № 876/11267/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.

позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області на постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області про визнання незаконними дій та зобов'язання до вчинення дій, -

встановив:

22.10.2014 ОСОБА_2 звернулася в суд із адміністративним позовом до УПФ України в Верховинському районі Івано-Франківської області у якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ) та зобов'язати призначити таку пенсію зарахувавши у стаж роботи, який дає право на призначення цього виду пенсії, половину періоду навчання у Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі з 01.09.1991 по 03.07.1993.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.03.2014 вона звернулася до відповідача із письмовою заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ надавши всі необхідні документи, які підтверджують підстави призначення цього виду пенсії. Однак, за результатами розгляду цієї заяви, листом № 2409/03 від 11 липня 2014 року УПФ України у Верховинському районі Івано-Франківської області повідомлено про те, що відповідно до протоколу засідання комісії по розгляду питань пов'язаних з призначенням (перерахунком) та відмовою у призначенні пенсій від 19.06.2014 року їй відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, з посиланням на те, що стаж роботи за вислугу років становить 20 років 11 місяців 19 днів, при необхідному 21 рік 06 місяців, так як вона звернулася до управління у період з 01.10.2013 по 30.09.2014. При цьому у наданій відповіді не конкретизовано яку саме частину стажу не взято до сукупності стажу роботи за вислугу. Працівником відповідача в усній формі повідомлено, що до загального стажу не враховано період навчання за спеціальністю правознавство в Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі з 01.09.1991 по 03.07.1993 після якого їй присвоєно кваліфікацію юрист. Позивач вважає, що відмова в зарахуванні до стажу роботи за вислугу років половини періоду навчання в Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі з 01.09.1991 по 03.07.1993 є незаконною, а тому просить задовольнити.

Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 11.11.2014 позов задоволено повністю.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, зобов'язавши відповідача зарахувати до стажу позивача, який дає право на пільгову пенсію за віком відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, половину періоду навчання у Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі, не врахував того, що такий період зарахований Пенсійним органом під час вирішення питання про призначення пенсії, що підтверджується протоколом від 19.06.2014 № 12/06. Натомість відмова у призначенні пенсії ґрунтується на відсутності у позивача необхідного стажу роботи, а саме - 21 рік 06 місяців, тоді як її стаж на час звернення за призначенням пенсії становив 20 років 11 місяців 19 днів, з яких: стаж на посадах у органах прокуратури - 12 років 2 місяці 20 днів, державна служба - 8 років 8 місяців 29 днів, страховий стаж з 01.07.2000 - 13 років 2 місяці 20 днів, загальний стаж (після 2004 року) - 10 років 1 місяць 0 днів.

Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про його дату, час та місце, що підтверджується наявною у справі розпискою, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.03.2014 ОСОБА_2 звернулася із заявою до Управління пенсійного фонду України у Верховинському районі про призначення пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, у задоволенні якої відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років, про що повідомлено листом № 2409/03 від 11.07.2014.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цим законом зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах. Із матеріалів справи встановлено, що у 1991 року ОСОБА_2 вступила на навчання на юридичне відділення Івано-Франківського сільськогосподарського технікуму, який закінчила 03.07.1993 та отримала кваліфікацію молодшого спеціаліста за спеціальністю юрист. Виходячи з положень ст. 43 Закону України «Про освіту» Івано-Франківський сільськогосподарський технікум відноситься до вищих навчальних закладів, а половина періоду навчання позивача, що складає 11 місяців та 1 день підлягає зарахуванню у стаж, який дає право на пенсію за вислугою років працівникам прокуратури.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ (тут та далі у редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії) визначено право прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності передбаченої цієї нормою на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців.

Згідно частини 2 цієї статті пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 6 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

З аналізу наведених вище правових положень можна дійти висновку, що прокурори, які звернулися за призначенням пенсії у період з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року, повинні мати вислугу років не менше 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців. При цьому, до вислуги років зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, посадах державних службовців, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач з 01.01.1991 по 03.07.1993 навчалася на денній формі навчання за спеціальністю правознавство у Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі, який у відповідності до ст. 43 Закону України «Про освіту» є вищим навчальним закладом, а тому половина періоду навчання у такому має зараховуватись до вислуги років, що дає право на пенсію згідно ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Проте, судом першої інстанції не було належним чином досліджено наявну у матеріалах справи трудову книжку позивача серії БТ-ІІ № 7569643, з якої вбачається, що ОСОБА_2 з 01.04.1993 прийнята на посаду судового розпорядника у Верховинський районний суд Івано-Франківської області, що свідчить про те, що період навчання з 01.04.1993 по 03.07.1993 збігається з періодом роботи на державній службі.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо зобов'язання відповідача зарахувати до вислуги років половину періоду навчання з 01.04.1993 по 03.07.1993, який збігається з періодом роботи на посаді судового розпорядника у Верховинському районному суду Івано-Франківської області.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються також з тим, що згідно наданого відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції протоколу № 12/00 від 19.06.2014, період роботи позивача з 01.04.1993 по 11.03.1999 зараховано до державної служби в одинарному розмірі.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що період навчання позивача у Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі враховано до вислуги років позивача, оскільки це спростовується наданими відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції доказами.

Судом апеляційної інстанції досліджено записи у трудовій книжці позивача та розрахунок стажу до протоколу № 12/00 від 19.06.2014 з якого вбачається наступне:

- період навчання позивача зазначено з 01.09.1991 по 31.03.1993, що становить 1 рік 7 місяців та 0 днів (половина цього періоду становить 9 місяців та 15 днів);

- стаж держслужби становить 8 років 8 місяців 29 днів, що включає періоди роботи з 01.04.1991 по 11.03.1999, з 12.03.1999 по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 30.06.2001, з 01.07.2001 по 29.12.2001 на посадах судового розпорядника, судового та державного виконавця;

- стаж у органах прокуратури станом на дату звернення позивача за призначенням пенсії (20.03.2014) становить 12 років 2 місяці та 20 днів, що включає періоди роботи з 02.01.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2013, з 01.01.2014 по 20.03.2014.

Отже, з досліджених судом доказів вбачається, що вислуга років позивача становить 21 рік 9 місяців та 4 дні, з яких: половина періоду навчання становить 9 місяців 15 днів, державна служба - 8 років 8 місяців 29 днів, стаж у органах прокуратури - 12 років 2 місяці 20 днів.

Посилання апелянта на те, що вислуга років позивача становить 20 років 11 місяців та 19 днів свідчить про те, що ним до цього стажу не враховано 9 місяців 15 днів, тобто половину строку навчання позивача у вищому навчальному закладі 21 рік 9 місяців та 4 дні мінус 9 місяців та 15 днів дорівнює 20 років 11 місяців та 19 днів).

З огляду на викладене, посилання апелянта на те, що ним враховано до вислуги років, що дає право на пенсію згідно ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, половину періоду навчання позивача у Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про незаконність відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у зв'язку з відсутністю необхідного стажу за вислугою років 21 рік та 6 місяців, оскільки з матеріалів справи встановлено, що такий стаж позивача станом на 20.03.2014 становив 21 рік 9 місяців та 4 дні, тобто був більшим за необхідний.

Що стосується зобов'язання зарахувати до вказаного стажу половину періоду навчання, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення цієї вимоги, а саме: зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_2 до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ половину строку навчання у Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі з 01.09.1991 по 31.03.1993.

Крім того, суд першої інстанції задовольняючи позовну вимогу про зобов'язання призначити пенсію не вказав дати з якої таку слід призначити, а також на обов'язок відповідача виплатити таку пенсію.

Враховуючи те, вказані обставини є істотним під час вирішення цієї категорії справ, суд апеляційної інстанції з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і вказати дату з якої слід призначити та виплатити пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи заяви, ОСОБА_2 за призначенням пенсії звернулася 20.03.2014, а тому саме з цієї дати відповідача слід зобов'язати призначити та виплатити пенсію.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції в частині позовних вимог про зобов'язання до вчинення дій прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи за відповідними позовними вимогами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування в цій частині та прийняття нової постанови про часткове задоволення цих вимог. У решті постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків рішення суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови у цій частині, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 11, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області - задовольнити частково.

Постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2014 року у справі № 340/784/14-а - скасувати в частині зобов'язання до вчинення дій та прийняти в цій частині нову постанову, якою вказані вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_2 до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» половину строку навчання у Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі з 01.09.1991 по 31.03.1993.

Зобов'язати з Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області з 20.03.2014 призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі визначеному цією статтею.

У задоволенні решти цих вимоги відмовити.

У решті постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2014 року у справі № 340/784/14-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі складена та підписана 04.06.2015.