ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 рокуСправа № 918/1392/14

Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт"

на постановувід 17.03.2015

Рівненського апеляційного господарського суду

у справі Господарського суду Рівненської області № 918/1392/14

за позовомПриватного акціонерного товариства "Рівнеліфт"

до Кузнецовського міського комунального підприємства

простягнення 762150,50грн,

за участю представників: позивача - відповідача - Варжель В.М., Солімчук І.М. Саушкін Р.Ю., Діонісьєв І.М.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.10.2014 у справі №918/1392/14 (суддя Качур А.М.) задоволені позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" (далі-позивач) до Кузнецовського міського комунального підприємства (далі-відповідач) про стягнення 762150,50грн заборгованості за договором підряду №290 від 01.12.2011 за період січень-квітень 2013 року.

09.12.2014 до Господарського суду Рівненської області надійшла заява Кузнецовського міського комунального підприємства про перегляд рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2014 у справі №918/1392/14 за нововиявленими обставинами.

Як на підставу для перегляду зазначеного вище рішення, відповідач послався на витребування ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду, в межах іншої справи №918/751/14, журналів періодичних оглядів і ремонтів ліфтів, які, за твердженнями відповідача, доводять обставини надання Приватним акціонерним товариством "Рівнеліфт" послуг за договором підряду в меншому обсязі, ніж вказує останній, та, відповідно, підтверджують безпідставність нахованої позивачем заборгованості, стягнення якої є предметом розгляду у даній справі №918/1392/14.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.12.2014 у справі №918/1392/14 (Горплюк А.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., судді Мельник О.В., Розізнана І.В.), задоволено заяву Кузнецовського міського комунального підприємства про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2014 у справі № 918/1392/14, вказане рішення скасовано та прийнято нове про відмову в позові.

Приватне акціонерне товариство "Рівнеліфт" з рішенням та постановою у справі, прийнятими в порядку розділу ХШ ГПК України, не згодне, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 837, 852, 857 Цивільного кодексу України, Положення про систему технічного обслуговування ліфтів в Україні, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №73 від 11.04.2000, Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01.09.2008, Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, ст. ст. 110, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що вказані відповідачем обставини для перегляду рішення суду не є нововиявленими, оскільки останній знав про існування журналів періодичних оглядів і ремонтів ліфтів на момент прийняття вищевказаного судового рішення. Крім того, скаржник також вважає, що вказані обставини не спростовують факту виконання робіт за договором підряду в обсязі, згідно з яким Приватним акціонерним товариством "Рівнеліфт" розраховано суму боргу, оскільки така сума підтверджується підписаними сторонами актами-рахунками здачі та прийомки робіт з технічного обслуговування ліфтів за період січень-квітень 2013 року.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.12.2011 між Приватним акціонерним товариством "Рівнеліфт" (підрядчик) та Кузнецовським міським комунальним підприємством (замовник) укладено договір підряду №290, за умовами якого підрядчик зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, з використанням матеріалів та устаткування, на свій ризик за завданням замовника, на його об'єктах, виконати повне технічне обслуговування ліфтів і обладнання диспетчеризації, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити вищезазначені роботи (п.1.1 договору); виконання підрядчиком робіт, передбачених договором, оформляється актом здавання-приймання виконаних робіт, що підписується сторонами протягом трьох робочих днів (п.1.4 договору); вартість робіт визначається кошторисом, відповідно до фактичних витрат підрядчика на підставі Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та системи диспетчеризації і становить: технічне обслуговування ліфтів - 158905,70грн з ПДВ; технічне обслуговування обладнання диспетчеризації - 20267,27грн. Розрахунок середньомісячної вартості робіт із забезпечення робочого стану та безпечної експлуатації ліфтів складається з визначення розміру кожної окремої статті калькулювання планових витрат підрядчика з повного технічного обслуговування ліфтів у грошовому виразі на один базовий ліфт (п.2.1 в редакції додаткової угоди №6 від 30.11.2012); оплата за договором проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок підрядчика на підставі актів приймання-здавання виконаних робіт (п.3.1 договору); оплата повного технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації здійснюється замовником протягом десяти календарних днів після підписання сторонами акта здавання-приймання виконаних робіт з повного технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації.(п. 3.2 договору); підрядник зобов'язаний своїми силами і засобами виконати роботи в обсягах і в строки, передбачені договором з урахуванням вимог, передбачених Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів, Положенням про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні та Технологічними процесами, що розробляються та затверджуються підрядником, і здати роботи замовнику в стані, який відповідає нормативним актам та умовам договору; забезпечувати безпечну та безперебійну роботу ліфтів згідно вимог Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів; не пізніше останнього дня поточного місяця подати замовнику на підписання акти здавання-приймання виконаних робіт (п. п. 4.1.1, 4.1.3, 4.1.4 договору); замовник зобов'язаний прийняти виконані підрядчиком роботи та підписати акт здавання-приймання виконаних робіт протягом трьох робочих днів з дати їх одержання або в цей же термін надати обґрунтовану відповідь у випадку розбіжностей (зауважень); оплатити виконані підрядчиком роботи в розмірах і в строки, встановлені цим договором (п. п. 4.3.5, 4.3.6 договору); договір набирає чинності з 01.12.2011 та діє до 31.12.2016 (п.7.1 договору).

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що сторонами підписано і скріплено відтисками печаток акти-рахунки здачі та прийомки робіт з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації: ОУЛ-000042 за січень 2013 року на суму 169601,06грн, ОУЛ-000043 за січень 2013 року на суму 20267,27грн, ОУЛ-000209 за лютий 2013 року на суму 169293,35грн, ОУЛ-000210 за лютий 2013 року на суму 20267,27грн, ОУЛ-000313 за березень 2013 року на суму 171025,39грн, ОУЛ-000314 за березень 2013 року на суму 20267,27грн, ОУЛ-000424 за квітень 2013 року на суму 171161,62грн та ОУЛ-000425 за квітень 2013 року на суму 20267,27грн, а всього на загальну суму 762150,50грн.

Матеріали справи містять також акти здавання-приймання виконаних робіт з повного технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації за цей же період і на ту ж саму загальну суму: ОУЛ-000043 від 31.01.2013 на суму 189868,33грн, ОУЛ-000210 від 28.02.2013 на суму 189560,62грн, ОУЛ-000314 від 31.03.2013 на суму 191292,66грн, ОУЛ-000425 від 30.04.2013 на суму 191428,89грн, які 31.10.2013 надсилались відповідачеві для підпису, втім не підписані останнім з підстав направлення цих актів підрядчиком з пропуском строку, визначеного пунктом 4.1.4 договору.

Зазначені обставини відмови замовника оплатити роботи за договором підряду стали підставою звернення Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" до Кузнецовського міського комунального підприємства до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за виконані роботи в період січень-квітень 2013 року в загальній сумі 762150,50грн, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 837, 853, 882 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Приймаючи рішення у справі від 23.10.2014, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" підтверджені належними та допустимими доказами, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що пропуск місячного строку для направлення актів виконаних робіт та, у зв'язку з цим, відмова замовника від їх підписання, не звільняють останнього від необхідності виконання зобов'язань щодо оплати робіт. Місцевий господарський суд також врахував, що будь-яких інших підстав повернення вищевказаних актів без підпису відповідачем не зазначено.

09.12.2014 до Господарського суду Рівненської області надійшла заява Кузнецовського міського комунального підприємства про перегляд рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2014 у справі № 918/1392/14 за нововиявленими обставинами.

Як на підставу для перегляду зазначеного вище рішення відповідач послався на те, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 в іншій справі його було зобов'язано надати для огляду оригінали журналів періодичних оглядів і ремонтів ліфтів, які фактично знаходились у іншої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО". При цьому, тільки після отримання вказаних журналів та ознайомленням з їх змістом відповідачеві стало відомо, що роботи за договором підряду відносно ремонту ліфтів позивачем проводились не в тому обсязі, відповідно до якого розраховані суми для оплати замовником, адже в журналі об'єднаної диспетчерської служби відсутні відомості про зупинення ліфтів для місячних ремонтів, а, отже, такі роботи позивачем не проводились, що, відповідно, свідчить про безпідставність позовних вимог.

Переглядаючи рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2014 у даній справі за нововиявленими обставинами, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, порівнявши дані журналів періодичних оглядів і ремонтів ліфтів за спірний період з даними журналів об'єднаної диспетчерської служби, встановив відсутність записів зупинення ліфтів для проведення планових та квартальних ремонтів, у зв'язку з чим зазначив, що зобов'язання позивача відносно повного технічного обслуговування ліфтів не виконані, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Втім, висновки судів попередніх інстанцій, зроблені за результатами розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів вважає передчасними, тобто, такими, що здійснені внаслідок порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи таке.

Згідно з ч. 2 ст. 112 ГПК України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

За приписами п. п. 2, 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК, зокрема, статті 101 цього Кодексу. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК.

Згідно з п. 5.4 Положення про систему технічного обслуговування ліфтів в Україні, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №73 від 11.04.2000, спеціалізована організація в разі укладання договору відповідає за безперебійну і безпечну роботу ліфта і зобов'язана, зокрема, своєчасно готувати ліфти до чергового технічного огляду, проводити його, поставивши до відома власника та вносити відповідні записи до паспорта ліфта і спеціального журналу.

Також, відповідно до п. 9.7.10 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01.09.2008 №190, вся інформація про виконаний ремонт на ліфті та відмітки про усунення несправностей заносяться виконавцем в журнал технічного огляду, який знаходиться в машинному приміщенні.

Отже, ведення журналів періодичних оглядів і ремонтів ліфтів передбачено положеннями зазначених вище актів, дія яких поширюється на всю територію України та на які, до того ж, є посилання і в умовах договору підряду №290 від 01.12.2011.

Втім, зазначені вище обставини попередні судові інстанції не врахували, а відтак доводи відповідача, викладені в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не були належним чином оцінені на наявність ознак, визначених нормою ст. 112 ГПК України, які є обов'язковими підставами для визнання обставин нововиявленими, зокрема, про те, що відповідач не знав та не міг знати про існування журналів періодичних оглядів і ремонтів ліфтів і, відповідно, не міг в порядку ст. 38 ГПК України, в разі обґрунтування заперечень проти позову саме з таких підстав, заявити клопотання про витребування вищевказаних журналів до прийняття рішення від 23.10.2014.

При цьому, господарські суди попередніх інстанцій також не звернули увагу на те, що на час прийняття рішення у справі від 23.10.2014, доводи відповідача, якими він обґрунтовував заперечення проти позову, полягали в наступному: 1) акти здавання-приймання виконаних робіт за спірний період оформлені неналежним чином, а, отже, не можуть підтверджувати заборгованість відповідача; 2) акти здавання-приймання виконаних робіт за спірний період надіслані замовнику з пропуском місячного строку, що є порушенням істотних умов договору; 3) провадження у справі підлягає припиненню, оскільки рішенням господарського суду зі справи №918/1999/13 вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет спору. Обставини неналежного виконання позивачем зобов'язань щодо обсягу та якості робіт за договором, відповідачем не зазначались та не доводились.

Таким чином, не врахування господарськими судами вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення, колегія суддів на підставі п. 3 ст. 1119 ГПК України вважає за необхідне скасувати судові рішення, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2014 у справі №918/1392/14 за нововиявленими обставинами, а вказану заяву направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням всіх викладених вище вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справі Господарського суду Рівненської області №918/1392/14 та рішення Господарського суду Рівненської області від 17.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Глос