ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року Справа № 910/21424/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),

за участю представників від:

позивачаХитрова Л.В., представник,

відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.04.2015

у справі№910/21424/14 Господарського суду міста Києва

за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

доПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" 25500 грн у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2014 (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 (судді: Жук Г.А. - головуючий, Мальченко А.О., Суховий В.Г.), позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" страхове відшкодування в сумі 23858,66 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1709,40 грн; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 14.03.2008 між ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (страховик) та ОСОБА_7 (страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту № DOBIAN90949393, за умовами якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом марки "DAEWOO" моделі "Nexia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Договір укладено на виконання договору застави, укладеного між ПриватБанком та страхувальником від 14.03.2008 року (п. 5.2).

Договором № DOBIAN90949393 визначено розмір страхової суми в розмірі 56870 грн з лімітом відповідальності за страховими ризиками передбаченими договором та у разі повного знищення ТЗ - 56870 грн.. У разі лонгації договору страхування на наступні періоди ліміт відповідальності зменшується за кожен рік лонгації на 10% від страхової суми. Пунктом 7 договору визначено страхові випадки, в тому числі ДТП - пошкодження ТЗ внаслідок ДТП за його участі без вини водія.

Згідно з п.9 договору строк його дії до 13.03.2009, який може бути пролонговано на 12 місяців у разі сплати страхового платежу. Договір вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена оплата страхового платежу. Страхові платежі страхувальником сплачено 14.03.2008 в сумі 2616,02 грн (меморіальний ордер № 80314BOOF5); 13.03.2009 в сумі 2500,92 грн (меморіальний ордер № PTO23BOFFI); 13.03.2010 в сумі 2390,88 грн (меморіальний ордер № PTO23BOBSL), що підтверджує пролонгацію договору страхування на 2010 рік.

Також суди встановили, що 08.09.2010 на автодорозі Мар'їнка/Вугледар сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "DAEWOO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, та автомобіля ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль "DAEWOO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що був застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах".

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 1281/10-09 розмір заподіяної шкоди власнику застрахованого ТЗ склав 27075,69 грн. На підставі страхового акта № И/6704 від 04.10.2010 страхова компанія погодила суму страхового відшкодування з врахуванням франшизи в розмірі 26791,34 грн. Зазначене страхове відшкодування виплачено страхувальнику в повному розмірі, що підтверджується платіжними дорученнями №1911 від 13.10.2010 в сумі 21433,07 грн, №1910 від 13.10.2010 в сумі 5358,27 грн та меморіальним ордером від 14.10.2010 року в сумі 5358,27 грн.

01.08.2013 року позивач звернувся до Мар'їнського районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_8, як винуватця ДТП, про стягнення 27141,34 грн страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 20.11.2013 у справі № 237/4164/13-ц позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_9 в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, 1641,34 грн. При розгляді справи № 237/4164/13-ц Мар'їнським районним судом Донецької області встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника ТЗ ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8 застрахована у ПрАТ "Страхова група "ТАС" - Поліс № ВЕ/3427675, строком дії з 12.02.2010 по 11.02.2011, на час скоєння ДТП - 08.09.2010, поліс дійсний, ліміт майнової відповідальності встановлено в розмірі 25500 грн, що не заперечується сторонами.

Спір у даній справі виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 25 цього Закону визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.

Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП ОСОБА_8, який керував автомобілем ВАЗ і вина якого підтверджується рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 20.11.2013 у справі № 237/4164/13-ц.

Однак, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 перед третіми особами застрахована ПрАТ "СГ "ТАС" згідно полісу ВЕ №3427675, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

За таких обставин колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо виникнення у позивача права вимоги до відповідача, а відтак, є правомірним задоволення позову щодо стягнення 23858,66 грн (25500 грн - 1641,34 грн франшизи) страхового відшкодування.

В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Однак, доводи відповідача в цій частині були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано ним відхилені, з чим колегія погоджується, з огляду на таке.

У відповідності до ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч.1, 6 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Як було зазначено вище, фактичне виконання позивачем зобов'язання стосовно виплати страхувальнику страхового відшкодування відбулося 14.10.2010. Саме з цієї дати з урахуванням положень ч.6 ст.261 Цивільного кодексу України починається перебіг строку позовної давності, передбаченого ст.257 цього Кодексу.

При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо переривання у даному випадку перебігу позовної давності у зв'язку зі зверненням ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах в межах строків позовної давності до Мар'їнського районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_9 (провадження у справі відкрито 22.08.2013).

Так, за змістом ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Також суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано відхилив, як помилкові, доводи відповідача про те, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.2 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення Мар'їнського районного суду Донецької області, яким вирішено спір про той же предмет позову та з тих же підстав, і відповідач у даній справі був стороною у справі № 237/4164/13-ц.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що згідно рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 20.11.2013 у справі 237/4164/13-ц відповідача було залучено до участі у справі, однак позовні вимоги позивача було заявлено лише до ОСОБА_9 й судом розглядалися вимоги позивача виключно в межах заявленого позову. При цьому, в рішенні Мар'їнського районного суду зазначено, що позивач не звертався з вимогами до ПрАТ "Страхова група "ТАС", тому вимоги позивача задоволено частково за мінусом ліміту відповідальності, встановленого Полісом страхової компанії.

Відповідно до ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі №910/21424/14 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда