ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року Справа № 908/4247/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),

за участю представників від:

позивачаСидоренко А.С., представник,

відповідачаХаритонова М.І., представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015

у справі№908/4247/14 Господарського суду Запорізької області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

доПублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"

простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" заборгованості за поставлений природний газ в сумі 41922021,40 грн, пені в сумі 1675294,11 грн, штрафу в сумі 3914541,50 грн, 3% річних в сумі 279670,62 грн, інфляційних втрат в сумі 2882744,55 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.01.2015 (суддя Попова І.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 (судді: Шепітько І.І. - головуючий, Бондаренко В.П., Медуниця О.Є.), позовні вимоги задоволено частково; в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 41922021,40 грн провадження по справі припинено; стягнуто з ПАТ "Енергомашспецсталь" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 795692,95 грн пені, 1865411,14 грн втрат від інфляції грошових коштів, 264245,59 грн річних процентів, 1957270,75 грн штрафу, 71475,24 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою щодо часткового задоволення позовних вимог у зв'язку із зменшенням судом розміру неустойки, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині зменшення розміру пені на 795692,95 грн та зменшення розміру штрафу на 1957270,75 грн і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги. В іншій частині судові рішення позивач просить залишити без змін. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.549-552 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст.42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 18.12.2013 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" (продавець) та ПАТ "Енергомашспецсталь" (покупець) укладено Договір № 055/14-ПР купівлі-продажу природного газу, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з п.2.1 договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Відповідно до п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

За умовами п.3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 договору (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами №1 від 27.01.2014, №2 від 15.04.2014, №3 від 22.05.2014, №4 від 10.06.2014).

Згідно з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводить не пізніше, ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 35% ввід вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Відповідно до п.11.1 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов договору №055/14-ПР від 18.12.2013 протягом січня - травня 2014 року позивач передав відповідачу імпортований природний газ на загальну суму 93835575,07 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що відповідач отриманий газ оплатив частково і заборгованість перед позивачем склала 41922021,40 грн за період січень-травень 2014 року, останній звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з ПАТ "Енергомашспецсталь" заборгованості за поставлений природний газ в сумі 41922021,40 грн, пені в сумі 1675294,11 грн, штрафу в сумі 3914541,50 грн, 3% річних в сумі 279670,62 грн, інфляційних втрат в сумі 2882744,55 грн.

Після порушення провадження у даній справі відповідач здійснив оплату заявленої до стягнення заборгованості за природний газ в розмірі 41922014,40 грн за період січень - травень 2014 року, у зв'язку з чим місцевий господарський суд на підставі п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 41922014,40 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної сплати вартості газу, отриманого за договором № 055/14-ПР від 18.12.2013, у зв'язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 264245,59 грн та втрати від інфляції у сумі 1865411 грн згідно із розрахунком, здійсненим судом першої інстанції.

В частині вирішення позовних вимог про стягнення річних та інфляційних судові рішення фактично не оскаржуються.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення на 50 % розміру пені та штрафу.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання покупцем грошових зобов'язань встановлені п.7.2 укладеного між сторонами договору №055/14-ПР від 18.12.2013.

Місцевий господарський суд, вирішуючи позов в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 1675294 грн за період з 14.02.2014 до 15.07.2014 та перевіривши розрахунок, дійшов висновку про правомірне нарахування пені в розмірі 1591385,90 грн, оскільки нарахування пені здійснено на день фактичної оплати та не враховано, що за умовою договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу, тобто нарахування штрафних санкцій має починатися з 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розрахунок суми штрафу в розмірі 3914541,50 грн, заявленого до стягнення, за висновком судів попередніх інстанцій є вірним.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509, ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і ст.233 Господарського кодексу України.

Так, за приписами ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди, зменшуючи розмір пені та штрафу на 50 %, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановили наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Судами встановлено, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 м.Краматорськ Донецької області, де розташовується ПАТ "Енергомашспецсталь", входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а за висновком Донецької торгово-промислової палати від 19.06.2014 невиконання зобов'язань виникло в період дії антитерористичної операції на території Донецької області, при наявності фактів збройних сутичок на вказаній території, відсутності можливості вільного та безпечного пересування та здійснення поставок на територію Донецької області, блокування органів влади, збройного захвату території аеропорту та т.д та по своєму характеру не залежало від волевиявлення ПАТ "ЕМСС", інших сторін та третіх осіб, обставини можуть бути форс-мажорними, тобто непередбачуваними, знаходяться поза зоною контролю та перешкоджають своєчасному виконанню договірних зобов'язань.

Колегія враховує, що місцевий господарський суд на стадії вирішення спору в першій інстанції встановив, а апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи підтвердив наявність передбачених ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83 ГПК України підстав для зменшення розміру суми пені та штрафу, які підлягають до стягнення, у зв'язку з чим їх розмір був зменшений на 50%.

Натомість касаційна інстанція в силу вимог ст.ст.1115, 1117 ГПК України не вправі переоцінювати наявність істотних обставини, визначених судом першої інстанції в якості підстав для зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають до стягнення.

Колегія вважає передчасними посилання скаржника в касаційній скарзі на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 08.05.2014 у справі №921/185/13-г, від 03.06.2014 у справі №17/5014/2629/2012, від 15.08.2013 та 29.05.2014 у справі №921/186/13-г, від 25.07.2013 у справі №904/1610/13-г, від 06.06.2013 у справі №5023/4891/12, від 25.04.2013 у справі №5023/5210/12, від 11.04.2013 у справі №5023/5038/12, від 14.03.2013 у справі №5010/1076/2012-2/56, від 13.12.2012 у справі №10/5026/1270/2012, оскільки зазначеними постановами згадані справи в частині відмови у стягненні пені або зменшення її розміру були направлені на новий розгляд до судів першої інстанції. При цьому, заявником помилково не враховано, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Відтак, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому вищезазначені постанови не можуть бути прийняті колегією до уваги при розгляді даної справи.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 у справі №908/4247/14 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда