АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л. О.,
суддів: Притуленко О.В., Мамасуєвої Л.О.,
при секретарі Петриченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1до Ленінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, прокуратури Ленінського району про визнання неправомірними дій та бездіяльності, відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 06 квітня 2004 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2002 року ОСОБА_1звернулася в суд зі скаргою на дії та бездіяльність відповідачів, відшкодування моральної шкоди у розмірі 600000 грн., в який зазначила, що 23 травня 2000 року Ленінським районним судом АР Крим була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_2., який 14 серпня 1999 року спричинив позивачці тілесні пошкодження. З часу порушення кримінальної справи слідчі ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6. , в порушення норм Кримінально-процесуального кодексу України, не виконали своєчасно усі необхідні дії досудового слідства, чим порушили її права та завдали моральної шкоди.
З боку виконуючей обов'язки заступника прокурора Щербакової І.В. також не був здійснений належний нагляд за виконанням законів органом досудового слідства.
Крім того, у постанові про визнання її потерпілою та у протоколі допиту був підроблений її підпис, до матеріалів справи необгрунтовано була долучена довідка про її психічний стан здоров'я.
Рішенням суду від 06 квітня 2004 року визнано неправомірними бездіяльність слідчих Ленінського РВ ГУ МВС України в АР Крим щодо розслідування кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2., порушення вимог ст. 72 КПК України щодо допиту потерпілої ОСОБА_1, долученння до матеріалів справи медичної довідки про находження ОСОБА_1на обліку у психіатра. Стягнуто з Ленінського РВ ГУ МВС України в АР Крим на користь позивачки 15 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_1оскаржила рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права; неповне з'ясування обставин у справі, які мають істотне значення.
Справа № 22-ц-1088- ф/2008
Головуючий в першій інстанції суддя Українець Л. І.
суддя-доповідач Притуленко О. В.
-2-
Обговоривши наведені у скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1на підставі ст. 72 КПК України, ст. 440-1 ЦК України (в редакції 1963 року), Закону України „Про міліцію", суд першої інстанції виходив із доведеності порушення прав позивачки, оскільки з матеріалів кримінальної справи вбачається, що в порушення норм КПК України, у травні 2001 року слідчим ОСОБА_4., не було встановлено коло осіб, яки побили позивачку; остання не була залучена до справи та не допитана в якості потерпілої; слідчий ОСОБА_7необгрунтовано зупиняв досудове слідство, також не допитав ОСОБА_1в якості потерпілої; слідчий ОСОБА_3. склав протокол допиту ОСОБА_1, але фактично допит не проводився; слідча ОСОБА_5. допустила тяганину при розслідуванні; з боку прокуратури був відсутній належний нагляд за проведенням досудового слідства. Крім того, до матеріалів справи необгрунтовано була долучена довідка про її психічний стан здоров'я.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції неправильно встановив характер спірних правовідносин, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За змістом ст. 234 КПК України дії слідчого (а у відповідності зі ст. 55 Конституції України й бездіяльність) та рішення слідчого оскаржуються учасниками кримінального судочинства прокуророві або до суду.
Відповідно до положення частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.
Відповідно до ст. 1 КПК України діяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури щодо порядку провадження у кримінальних справах регламентується цим Кодексом.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.05.2001 року № 6- рп/2001 кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Відповідно до ст. 248-3 ЦПК України (в редакції 1963 року) та вказаного рішення Конституційного Суду України «...щодо відповідності Конституції України положень абзаців третього, четвертого, п'ятого статті 248-3 ЦПК України» судам не підвідомчі в порядку цивільного судочинства скарги на акти і дії службових осіб органів дізнання та досудового слідства, якщо законодавством встановлено інший судовий порядок оскарження.
Цей нормативний припис виключає із підвідомчості судів розгляд в порядку цивільного або адміністративного судочинства справ на дії працівників міліції та прокуратури, пов'язані з порушенням, розслідуванням, розглядом і вирішенням кримінальних справ, крім тих, що пов'язані з виконанням управлінських функцій та підлягають розгляду за нормами Кодексу адміністративного судочинства, а до набрання ним чинності - в порядку, передбаченому главою 31-А ЦПК України в редакції 1963 року.
Таким чином, при вирішенні справи за позовом ОСОБА_1на неправомірні дії та бездіяльність відповідачів, судом дана неправильна правова оцінка обставин справи, оскільки встановлення і доведення обставин по справі, на які посилається позивач, можливе лише в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.
З урахуванням наведеного, п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, п.4 ч.1 ст. 198 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню (оскільки судом при прийнятті рішення неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права) з закриттям провадження у справі виходячи із того, що відповідно до п.2
-3-
ч.2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства. З цих же підстав не підлягають розгляду вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями та бездіяльністю відповідачів, оскільки відсутній предмет спору для розгляду за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 195, 198, ч.1 ст. 203, п.1 ч.1 ст. 157, ст. ст. 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 06 квітня 2004 року скасувати, провадження по справі за позовом ОСОБА_1до Ленінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, прокуратури Ленінського району про визнання неправомірними дій та бездіяльності, відшкодування моральної шкоди закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.