РІШЕННЯ Справа № 2-17, 2007р.
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
17 січня 2007р. Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Сегет Я.С.
при секретарі - Волошиній Л.О.
за участю позивача - представників Червонозаводської
міської ради - Сидоренко В.В. і Аверкова О.Г.
відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3
третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог -
представника КП „ Червонозаводський ЖЕК-1 " - Ланіна В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиці цивільну справу за позовною заявою Червонозаводської міської ради Лохвицького району до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та виселення без надання іншого приміщення,-
ВСТАНОВИВ:
Червонозаводська міська рада звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання їх такими особами, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 та виселити їх без надання іншого жилого приміщення.
Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, звернувшись до суду із письмовими заявами про розгляд цивільної справи без їх участі та відмовити в задоволення позовної заяви.
В судовому засіданні представники позивача в особі міського голови м. Червонозаводське Сидоренко В.В. і спеціаліста Червонозаводської міської ради Аверкова О.Г. та третя особа - представник комунального підприємства „ Червонозаводський ЖЕК-1 " позов підтримали, відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, ознайомившись із матеріалами цивільної справи, дослідивши та давши оцінку доказам по справі суд приходить до наступного.
Згідно рішення виконкому Червонозаводської міської ради НОМЕР_1 „ Про затвердження рішення спільного засідання адміністрації і профкому цукрового комбінату НОМЕР_2 про обмін квартир між працівниками підприємства " сім"я ОСОБА_10 в складі 4 осіб поселилася в двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ( а. с. 5 ). Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 в квартирі продовжували проживати відповідачі по справі (а. с. 15 ).
Рішенням виконкому Червонозаводської міської ради НОМЕР_3 затверджено акт приймання-передачі житлових будинків та сараїв і погрібів у комунальну власність ( а. с. 38-39). Згідно даного акту ВАТ „ Лохвицький цукровий завод " передав у комунальну власність Червонозаводської міської ради будинок АДРЕСА_1.
01.11.2002р. між Лохвицьким ВУЖКГ і наймачем ОСОБА_1 заключено договір найму житла в будинках державного і комунального фонду ( а. с. 64 ).
Рішеннями сесій Червонозаводської міської ради від 31.03.2006р. і 09.06.2006р. на базі Лохвицького ВУЖКГ створено КП „ Червонозаводський ЖЕК-1 ", КП „ Червонозаводський ЖЕК-2 " і Червонозаводський комбінат конунальних підприємств ( а. с. 68-69 ).
Договір найму житла в будинках державного і комунального фонду між КП „ Червонозаводський ЖЕК-1 " і сім'єю ОСОБА_1 не був заключений по причині постійної відсутності жильців цієї квартири (а. с. 66).
Представники позивача в судовому засіданні, керуючись вимогами ст. ст. 71, 72 ЖК України, просили суд визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 таким, що втратили право на користування квартироюАДРЕСА_1, оскільки вони лише зареєстровані за вказаною адресою, але тривалий час там не проживають.
В позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 вже кілька років проживає в будинку свого співмешканця АДРЕСА_2. ОСОБА_3 співмешкав із ОСОБА_11 і проживав в квартирі АДРЕСА_3. ОСОБА_2 систематично руйнував житло, а довівши квартиру до стану, коли в ній не можливо стало проживати перейшов проживати в будинок своєї матері АДРЕСА_2.
Позивач зазначив в своїй позовній заяві, що в спірній квартирі більше року ніхто не проживає, вона стоїть не закрита і покинута.
У відповідності до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідач ОСОБА_3 пояснив суду, що на протязі останніх трьох років він систематично виїжджав на заробітки в різні регіони України, але понад 6 місяців не був відсутнім в спірній квартирі. Факт руйнування і псування цієї квартири він визнає, але вважає, що все це зробив його брат - ОСОБА_2.
Суд встановив, що всі відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1.
Суд з урахуванням показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а також актів обстеження квартири АДРЕСА_1 від 03.10.2003р., 10.11.2004р, 17.08.2005р., 17.09.2005р., 14.08.2006р. (а. с. 6-10 ) приходить до висновку, що ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі з 2001р., її син ОСОБА_3 - з 2003р., а інший син ОСОБА_2 - з 2005р., а тому вважає, що всі відповідачі втратили право користуватися вказаним жилим приміщенням.
Доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що він постійно проживав у спірній квартирі і строк його відсутності в цій квартирі не перевищував 6 місяців суд спростовує тим, що в результаті систематичного руйнування і псування житла його братом, квартира ще в 2005р. прийшла в непригодність для проживання в ній, що підтверджено показами мешканців будинку АДРЕСА_1, допитаних судом в якості свідків та актами обстеження квартири АДРЕСА_1 від 03.10.2003р., 10.11.2004р, 17.08.2005р., 17.09.2005р. і 14.08.2006р.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 після звернення до суду позивача з даною позовною заявою в кінці 2006р. вселився в спірну квартиру, навісив свій замок, вивіз мусор із жилого приміщення, намагається провести ремонт у вказаному житлі.
Суд вважає, що ОСОБА_3 втратив право користуватися вказаним жилим приміщенням, оскільки був відсутнім в ньому без поважних причин понад шість місяців. Вселення цього відповідача у спірну квартиру мало місце лише після відповідного звернення Червонозаводської міської ради до суду, а тому як особа, що втратила право користуватися жилим приміщенням, він підлягає виселенню з квартири АДРЕСА_1 без надання йому іншого жилого приміщення.
Представники позивача в судовому засіданні, керуючись вимогами ст. 116 ЖК України, просили суд виселити відповідачів із спірних квартири без надання іншого жилого приміщення.
В позовній заяві вказано, що ОСОБА_2 систематично руйнував і псував житло, в квартирі побиті двері, вщент розбитий санвузол, побиті і обідрані до дранки стіни, відсутня газова плита, ванна. Розтрощена газова колонка, побите скло у вікнах, зняті труби та радіатори централізованого опалення.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 підтвердив факт систематичного руйнування і псування їхньої квартири братом - ОСОБА_2.
Суд визнає доведеним факт систематичного руйнування і псування житла, використання його не за призначенням, систематичного порушення правил соціалістичного співжиття, які роблять неможливим для інших проживання в одному будинку. Суд вважає винним в цьому ОСОБА_2. Такий висновок суд обґрунтовує показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, актами обстеження квартири АДРЕСА_1 від 03.10.2003р., 10.11.2004р, 17.08.2005р., 17.09.2005р. і 14.08.2006р., а також колективною заявою мешканців будинку, де знаходиться спірна квартира (а. с. 13-14 ).
Суд відмічає, що представники позивача не подали суду доказів того, що до систематичного руйнування і псування спірної квартири, використання житла не за призначенням, систематичного порушення правил соціалістичного співжиття, причетні відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_3.
Згідно ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, факт систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
В пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985р. № 2 „ Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України " зазначено, що під заходами запобігання і громадського впливу маються на увазі, зокрема заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Представники позивача в судовому засіданні не подали суду докази того, що за фактами систематичного руйнування і псування спірної квартири, використання житла не за призначенням, систематичного порушення правил соціалістичного співжиття, які допустив ОСОБА_2 чи інші відповідачі, були застосовані заходи запобігання і громадського впливу.
З урахуванням вказаного суд вважає за розумне відмовити позивачу у задоволенні вимоги щодо виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання їм іншого жилого приміщення за фактами систематичного руйнування і псування спірної квартири, використання житла не за призначенням, систематичного порушення правил соціалістичного співжиття.
При таких обставинах суд визнає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212-216, 218, 294 ЦПК України, ст. ст. 71, 72, 116 ЖК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985р. № 2 „ Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України ", суд,-
РІШИВ:
Позовну заяву Червонозаводської міської ради Лохвицького району задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користуватися квартирою АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання йому іншого жилого приміщення як такого, що втратив право користуватися цією квартирою.
В задоволенні інших позовних вимог позивачу відмовити.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення постановлено в нарадчій кімнаті і виготовлено суддею на комп'ютері.