Справа № 2а-8623/09

Категорія 2.19.5

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2009 року

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:    Островської О.П.,

при секретарі: Рубей К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області, в якому зазначила, що вона має правовий статус „дитини війни", відповідачем їй не доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01 липня 2007 року по теперішній час, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу за період з 01.11.2007 року по грудень 2008 року як дитині війни в розмірі 2092, 73, зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати підвищення до пенсії.

Позивач у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 17.11.2000 року /арк. справи № 8/.

Позивач звертався до відповідача з заявою про перерахунок підвищення до пенсії, однак, у виплаті такого підвищення йому було відмовлено лисом від 25.11.2008 року /а.с. 9-10/.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був

затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 липня 2007 року - 410, 06 грн., з 01 жовтня 2007 року - 415, 11 грн.

Таким чином, суд вважає, що з 9 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного суду України, по 31.12.2007 року, відповідач має підвищити позивачеві розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни", зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Таким чином, суд вважає, що з 22 травня 2008 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного суду України, відповідач має підвищити позивачеві розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача зобов'язати відповідача виплачувати підвищення до пенсії у подальшому, суд не знаходить підстав для задоволення такої вимоги. Як убачається зі змісту ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Тому суд не може зобов'язати відповідача до вчинення певних дій не майбутнє, оскільки факти порушень прав позивача у майбутньому відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої

інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.