Справа №1-255/0

9

                       

В И Р О К

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

03 лютого 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого, судді         - Коваленко І.В.

при секретарі         - Карпенко І.П., Оревіній О.В.

з участю прокурора         - Єрмоленко С.М.

захисника             - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, студента 3 курсу коледжу готельно-ресторанного господарства Національного університету харчових технологій, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1  (п/б), не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

13.04.2008 р., приблизно о 16 год. 30 хв., ОСОБА_1 , знаходячись біля водоканалу, що АДРЕСА_2 , підійшов до малолітнього ОСОБА_3 , який ловив рибу, та почав з ним спілкуватись. Під час розмови ОСОБА_1 , помітив наявний у ОСОБА_3  мобільний телефон «Моторола V 360» та попросив його у нього з метою здійснити особистий дзвінок. ОСОБА_3 , погодившись, передав ОСОБА_1  належний йому мобільний телефон. ОСОБА_1  дістав з мобільного телефону належну ОСОБА_3  сім-карту, передав її останньому, після чого вставив до телефону власну сім-картку та здійснив особистий дзвінок. В подальшому ОСОБА_1 , маючи умисел на відкрите заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_3 , погрожуючи застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я, яке полягало у залякуванні потерпілого негайним застосуванням до нього такого фізичного насильства, відкрито заволодів мобільним телефоном «Моторола V 360» вартістю 600 грн., з сім-карткою «КиївСтар» вартістю 50 грн. та картою пам’яті об’ємом 1 Гб вартістю 80 грн., а всього на загальну суму 730 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись відкрито викраденим майном на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_1  завдав потерпілому ОСОБА_3  матеріального збитку на загальну суму 730 грн.  

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та показав суду, що 13.04.2008 р. приблизно о 16-17 годині, він, сидів на лавочці біля водоканалу, розташованому на Русанівському масиві АДРЕСА_2 , та пив пиво. У цей час він помітив молодого хлопця, як він потім дізнався ОСОБА_3 , віком приблизно 13-14 років, який ловив рибу, та підійшов до нього познайомитись, після чого почав з ним спілкуватись з приводу риболовлі. Так, вони спілкувались приблизно з годину, після чого у ОСОБА_3  задзвонив мобільний телефон. З розмови ОСОБА_3  по телефону, він, ОСОБА_1  зрозумів, що хлопцю телефонує мама, яка сказала йому йти додому, на що той відповів, що скоро прийде. Тоді ж він, ОСОБА_1 , попросив у ОСОБА_3  мобільний телефон, щоб зателефонувати, та повідомив, що в телефон вставить свою сім-картку. ОСОБА_3  погодився і сам дав йому телефон. Він, витягнувши з телефону сім-картку, яка належала ОСОБА_3 , вставив належну йому сім-картку та здійснив дзвінок до своєї подруги. ОСОБА_3  у цей час збирав свої речі, щоб іти додому. Після завершення розмови у нього, ОСОБА_1 , виник умисел на відкрите заволодіння мобільним телефоном «Моторола V 360» сріблястого кольору, який належав ОСОБА_3 , а тому він вирішив не віддавати йому цей телефон. З цією метою він поклав мобільний телефон собі в карман куртки, та сказав ОСОБА_3 : «Ти, все зрозумів?», а потім залякав його, щоб той не піднімав шуму, так як буде гірше, оскільки він все одно взнає. Після цього, він повернувся і пішов від ОСОБА_3  перпендикулярно каналу. ОСОБА_3  не став його наздоганяти, кричати ти підіймати шум, а повернувся і пішов вздовж каналу.      

Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, проти цього не заперечують учасники судового розгляду, з’ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд обмежився лише дослідженням таких матеріалів справи, які характеризують особу підсудного, а також тих матеріалів, що стосуються матеріальних збитків потерпілого.  

Аналізуючи зібрані матеріали в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винність підсудного у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 186 КК України.

Заявлений по справі цивільний позов підсудним ОСОБА_1  добровільно відшкодовано у повному обсязі (а.с.78).  

Призначаючи міру покарання підсудному ОСОБА_1  суд враховує загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України, у тому числі межі санкції ч. 2 ст.186 КК України та положення Загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, стан здоров’я, позитивну характеристику за місцем проживання та навчання, те, що на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався, до вчинення даного злочину раніше не судимий, який добровільно відшкодував потерпілому матеріальні збитки.

 Відповідно до вимог ст. 66 КК України, обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття, а також повне відшкодування ним матеріальної шкоди потерпілій.    

    Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що підсудному ОСОБА_1  для його виправлення та попередження нових злочинів необхідно призначити покарання, не пов’язане з позбавленням волі.    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_1  винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1  від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку в 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Згідно ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_1  не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи, навчання і періодично з’являтись для реєстрації в органи  кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1  залишити без зміни – підписку про невиїзд з місця постійного проживання до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з часу його оголошення.    

Суддя                                     І.В.Коваленко