Справа 2-3462/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       30 грудня 2008 року  Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

       головуючого  судді     Коваленко І.В.

       при секретарі                  Карпенко І.П.

       розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський універсальний банк» про зобов’язання визнання кредитором,

ВСТАНОВИВ:

16 грудня   2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов’язання визнання його кредитором. У позовній заяві позивач посилається на те, що 15 червня 2005 року його дружина ОСОБА_2  та ТОВ «Київський універсальний банк» уклали договір банківського вкладу № НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_2  внесла грошові кошти на вкладний рахунок ТОВ «Київський універсальний банк» в сумі 9000 доларів США на строк з 15.06.2005 р. по 21.06.2007 р. зі сплатою банком вкладнику 13,50 % річних за вказаний період. 15 липня 2005 року між ОСОБА_2  та ТОВ «Київський універсальний банк» було укладено договір банківського вкладу № НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_2  внесла грошові кошти на вкладний рахунок ТОВ «Київський універсальний банк» в сумі 20000 гривень на строк з 15.07.2005 р. по 24.07.2007 р. зі сплатою банком вкладнику 18,50 % річних за вказаний період. Відповідно до Ощадної книжки – Додатку до договору банківського вкладу № НОМЕР_2  депозит був поповнений: 02.09.2005 р. – на 10000 грн.; 01.12.2005 р. – на 3000 грн.; 05.01.2006 р. – на 4000 грн.; 13.01.2006 р. – на 3000 грн.  02 вересня 2005 року між ОСОБА_2  та банком був укладений договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної ТОВ «Київський універсальний банк», відповідно до якого банк відкрив клієнту картковий рахунок у національній валюті. До кожного із вищезазначених договорів відповідними датами 2005 року ОСОБА_2  зробила заповідальні розпорядження даними грошовими коштами у випадку її смерті на ОСОБА_1 . 25 травня 2006 року постановою Правління Національного банку України №191 з 29 травня 2006 року було відкликано банківську ліцензію ТОВ «Київський універсальний банк» та ініційовано процедуру ліквідації. 15 березня ОСОБА_2  подала до ТОВ «Київський універсальний банк» заяву про дострокове повернення грошових коштів, проте кошти повернуті не були. 01 червня 2006 року в Газеті «Голос України» було розміщено повідомлення про відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора. Через незадовільний стан здоров’я дружини в останній рік її життя, вона вчасно не змогла ознайомитись з публікацією в газеті «Голос України» та не встигла подати відповідну заяву до банку. Крім того, в порушення умов договору банком не було повідомлено ОСОБА_2  про відкликання ліцензії та початок процедури ліквідації. Розмір вкладу разом з відсотками у перерахуванні на національну валюту України на дату відкликання банківської ліцензії становить 92316, 77 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1  року ОСОБА_2  померла. 09 грудня 2008 року державний нотаріус Дев’ятої київської державної нотаріальної контори Фролова А.О. за реєстровим № НОМЕР_3  посвідчила свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням. Спадкоємцем майна, а саме грошових вкладів на суму 92 316,77 грн. у ТОВ «Київський універсальний банк» став позивач - ОСОБА_1 .  Після отримання вказаного свідоцтва позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання його кредитором, але йому було відмовлено. У той же час, позивачу стало відомо, що його дружину ліквідатор подав до списків, що відлягають відшкодуванню через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що на думку позивача, підтверджує законність його вимог, а тому не включення його до реєстру вимог кредиторів є безпідставним.  Відповідно до рішення Адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.08.2007 року № 4 розмір відшкодованих коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб збільшено до 50000 гривень. Дана сума грошей позивачем отримана, тому позивач просить зобов’язати ліквідатора визнати його кредитором на суму 42316,77 грн., що є предметом позовних вимог.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Караткова Н.І. у судовому засіданні позов ОСОБА_1  визнала у повному обсязі та просила суд рішення, яким визнати ОСОБА_1  кредитором ТОВ «Київський універсальний банк» на суму у розмірі 42316,77 грн. та внести його вимоги до реєстру вимог кредиторів згідно черговості, визначеної законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 червня 2005 року між ТОВ «Київський універсальний банк» та ОСОБА_2  було укладено договір банківського вкладу № НОМЕР_1 , відповідно до вимог якого ОСОБА_2  внесла грошові кошти в сумі 9000,00 доларів США на вкладний рахунок ТОВ «Київський універсальний банк»  на строк з 15.06.2005 року по 21.06.2006 року зі сплатою банком вкладнику 13,50 % річних за зазначений період. 15.07.2005 року між ОСОБА_2  та ТОВ «Київський універсальний банк» було укладено договір банківського вкладу № НОМЕР_2 , відповідно до якого його вкладником було розміщено тимчасово вільні грошові кошти в сумі 20000 гривень на строк з 15.07.2005 р. по 24.07.2007 р. зі сплатою банком вкладнику 18,50 % річних за вказаний період. Відповідно до Ощадної книжки – Додатку до договору банківського вкладу № НОМЕР_2  депозит був поповнений: 02.09.2005 р. – 10000 гривень; 01.12.2005 р. – 3000 гривень; 05.01.2006 р. – 4000 гривень; 13.01.2006 р. – 3000 гривень.

 25 травня 2006 року Постановою Правління Національного банку України №191 з 29 травня 2006 року відкликано банківську ліцензію ТОВ «Київський універсальний банк» та ініційовано процедуру ліквідації.

01 червня 2006 року в газеті «Голос України» розміщено повідомлення про відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кредитори мають право заявляти ліквідатору свої вимоги до банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 96 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що вимоги, заявлені після закінчення строку встановленого для подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Відповідачем порушено умови договору банківського вкладу № НОМЕР_1  та № НОМЕР_2 , а саме - не було повідомлено вкладника про відкликання банківської ліцензії ТОВ «Київський універсальний банк» та розпочато процедуру ліквідації.

ІНФОРМАЦІЯ_1  року ОСОБА_2  померла. 09 грудня 2008 року державний нотаріус Дев’ятої київської державної нотаріальної контори Фролова А.О. за реєстровим № НОМЕР_3  посвідчила свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням. Спадкоємцем майна, а саме грошових вкладів на суму 92 316,77 грн. у ТОВ «Київський універсальний банк» став позивач.

Відповідно до вимог ст. 1228 ЦК України, право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

У ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» зазначено, що кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов’язань.

Розмір вимог позивача у перерахуванні на національну валюту України на дату відкликання банківської ліцензії становить 92316,77 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20 вересня 2001 року Фонд гарантує кожному вкладнику банку – учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденції розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками – учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.

Відповідно до Рішення Адміністративної ради Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб від 14.08.2007 року № 4 розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб збільшено до 50000,00 грн., дана сума коштів позивачем отримана.

Згідно з вимогами ст. 93 Закону України «Про банки та банківську діяльність» право визнання кредитором належить лише ліквідатору в межах його повноважень.

У той же час кредитори мають право звернутися до суду з позовом про визнання їх вимог та зобов’язання ліквідатора включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський універсальний банк» про визнання кредитором та зобов’язання виплатити кошти у розмірі 42316,77 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст.88 ЦПК України, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський універсальний банк» підлягає стягненню на користь держави мито в сумі 08,50 грн.

Враховуючи наведеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 1058, 1060, 1228 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 10, 58, 213-215 ЦПК України, суд, -    

                                                            ВИРІШИВ:

              Позов ОСОБА_1  задовольнити.

Зобов’язати ліквідатора визнати ОСОБА_1  кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський універсальний банк» на суму у розмірі 42316 (сорок дві тисячі триста шістнадцять) гривень 77 коп. та внести його вимоги до реєстру кредиторів згідно черговості, визначеної законодавством.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський універсальний банк» на користь держави судовий збір в сумі 08 гривень (вісім) 50 коп.  

              Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення, яка подається на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.  

 

   

Суддя: