Справа № 2-3625/08
Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
10 листопада 2008 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.
при секретарі - Залєвській Я.В.,
за участю представника позивача - Заліпи Н.Ю.,
відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтави справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за використаний природний газ, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за використаний природний за період з січня 2001 року по червень 2008 року в сумі 3348 грн. 85 коп. Крім того, за прострочення термінів оплати спожитого природного газу відповідачу нараховано пеню у розмірі 143 грн. 70 коп., інфляційні збитки у розмірі 605 грн. 21 коп. та 3% річних - 219 грн. 46 коп. Вказані суми позивач також просив стягнути з відповідача на його користь та відшкодувати судові витрати.
Під час розгляду справи ухвалою суду від 13 жовтня 2008 року первісного відповідача ОСОБА_2 замінено на належного відповідача - ОСОБА_1.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, пославшись на викладені в позовній заяві обставини. Але у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем зменшила розмір позовних вимог. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за використаний природний газ станом на 01 листопада 2008 року в сумі 2648 грн. 85 коп., пеню у розмірі 143 грн. 70 коп., інфляційні збитки у розмірі 605 грн. 21 коп. та 3% річних - 219 грн. 46 коп. Також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнала частково - в частині основної суми боргу у розмірі 2648 грн. 85 коп. В частини стягнення з неї штрафних санкцій та інфляційних збитків проти позовних вимог категорично заперечує.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що зменшені позовні вимоги підлягають задоволенню в частково з наступних підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 була зареєстрована та постійно проживала за адресою:АДРЕСА_1.
За цією ж адресою позивачем ОСОБА_2 надавались послуги з постачання природного газу, які вона одержала, однак за використаний природний газ в повному обсязі не розрахувалась. За період з січня 2001 року по січень 2007 року розмір її заборгованості склав 647 грн. 39 коп.
При цьому договору про надання послуг з газопостачання в період до 04.04.2006 року ВАТ «Полтавагаз» та ОСОБА_2 не укладалось.
Але оскільки однією стороною -ВАТ «Полтавагаз» - надавались другій стороні - ОСОБА_2 - послуги з газопостачання, які вона приймала та оплачувала, тому суд вважає, що між вказаними особами виникли правовідносини з надання послуг газопостачання.
У зв'язку з відсутністю письмового договору вказані правовідносини регулюються чинними на час їх виникнення нормативними актами.
04 квітня 2006 року позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір №68 про надання послуг з газопостачання, в якому передбачили їх права та обов'язки в правовідносинах (надалі в тексті рішення - Договір).
04 лютого 2007 року ОСОБА_2 померла.
Згідно повідомлення Другої Полтавської державної нотаріальної контори від 21.10.2008 року з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 звернулась її дочка - ОСОБА_1. Тому, згідно ст.1269 ЦК України ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину після матері - ОСОБА_2
Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину
Крім того, ОСОБА_1 визнала борг ОСОБА_2 та вживала заходів до його сплати.
Оскільки у встановленому законом порядку позивача про зміну споживача повідомлено не було, позивач продовжував надавати послуги за адресою: АДРЕСА_1. Станом на 22 квітня 2008 року позивачем було надано послуги з врахуванням суми боргу ОСОБА_2 на суму 3348 грн. 85 коп.
Позивач з часу відкриття спадщини після ОСОБА_2 до Другої Полтавської державної нотаріальної контори не звертався.
Але оскільки ОСОБА_1 як правонаступником ОСОБА_2 сплачувались кошти в рахунок заборгованості, за час з листопада 2007 року всього нею сплачено 927 грн. 68 коп., суд вважає, що такі дії відповідача свідчать про визнання нею боргу.
На день розгляду справи судом відповідач має заборгованість за використаний природний газ перед позивачем за період з 01 січня 2001 року по 22 квітня 2008 року в сумі 2648 грн. 85 коп. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача за прострочення термінів оплати спожитого природного газу пені у розмірі 143 грн. 70 коп., інфляційних збитків у розмірі 605 грн. 21 коп. та 3% річних - 219 грн. 46 коп., суд приходить до наступних висновків.
Обґрунтовуючи зазначені позовні вимоги, позивач посилається на Договір, що було укладено ним та ОСОБА_2, про надання послуг з газопостачання від 04.04.2006 року.
Але зазначене є невірним, оскільки вказаний Договір не містить будь-яких умов, що поширювали б його дію на попередній відносно його укладення період - з 01 січня 2001 року по 04 квітня 2006 року.
Крім того, в Договорі будь-які посилання на наявність у відповідача обов'язку сплатити пеню, індекс інфляції чи 3% річних відсутні.
В пункті 33 Договору передбачено, що споживач несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасне та/або не в повному розмірі внесення плати за надані послуги з газопостачання. Але конкретні види та розмір штрафних санкцій договір не містить.
Тому суд вважає безпідставним поширення позивачем умов Договору на правовідносини, що виникли між ним та ОСОБА_2 в період до 04.04.2006 року.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» заборонено нарахування по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).
Відповідно до ст.2 вказаного Закону він діє до прийняття відповідного рішення Верховною Радою України. На даний час вказаний Закон не скасовано, не зупинено, а тому підлягає до застосування.
Вказаний нормативний акт містить пряму заборону нарахування пені.
Посилання позивача на норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» також є помилковим, оскільки цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, суб'єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. На правовідносини, суб'єктами яких є фізичні особи, що не здійснюють підприємницької діяльності, дія зазначеного Закону не поширюється.
Тому застосування вказаного нормативного акту до правовідносин з надання житлово-комунальної послуги, такої як постачання природного газу населенню, є безпідставним.
Крім того, статтею 180 ЦК України редакції 1963 року, що регулював правовідносини між сторонами до 01.01.2004 року, угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню). До укладення Договору 04.04.2006 року, будь-яка інша письмова угода між надавачем послуг ВАТ «Полтавагаз» та споживачем послуг ОСОБА_2, а з 04.07.2007 року - ОСОБА_1 була відсутня. Тому нарахування позивачем відповідачу пені, у тому числі і до 01.01.2004 року є безпідставним.
Безпідставно позивач посилається і на норми Цивільного кодексу України редакції 2003 року, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення боргу, який виник в період до 01.01.2004 року з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.
При цьому суд керується частиною 10 прикінцевих та перехідних положень ЦК України редакції 2003 року, згідно якої правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.
До 01 січня 2004 року між сторонами сторони договору не укладали, тому застосування норм чинного Цивільного кодексу України до правовідносин, що виникли в період до 01.01.2004 року, неправомірне.
Також суд звертає увагу на те, що спеціальними нормативними актами у сфері надання населенню послуг з газопостачання - Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими Постановою Кабінету міністрів України від 09.12.1999 №2246, з наступними змінами, не передбачено можливості нарахування споживачу боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.
На підставі викладеного суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.
З відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за використаний природний газ в розмірі 2648 грн. 85 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду, всього необхідно стягнути 2678 грн. 85 коп.
Також з відповідача на користь держави необхідно стягнути 51 грн. державного мита
Керуючись ст.ст.209, 213-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Зменшені позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» (36039, м.Полтава, вул.Енгельса, 2, п/р 26037301545 в філії Полтавське облуправління ВАТ «Ощадбанк», МФО 331467, ЄДРПОУ 03351912) суму заборгованості за використаний природний газ в розмірі 2648 грн. 85 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду, всього стягнути 2678 грн. 85 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито у розмірі 51 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня його проголошення та подачі апеляції у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий О.А.Самсонова