Справа №2-3292/07р.

                                                                                                                      Справа №2-299/08р.

                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                         І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 березня 2008 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

            Головуючого судді - Турченко Т.В.

            При секретарі          -  Сова О.О.

            За участю адвоката - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, виконавчого комітету Полтавської міської ради про виселення тимчасових мешканців та вселення, -

                                                В С Т А Н О В И В :

            16 жовтня 2007 року позивачка ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, виконавчого комітету Полтавської міської ради про виселення тимчасових мешканців та вселення. Свій позов обґрунтовувала тим, що вона в 1999 році працювала змазувальником вагонних установок в Мало-Будищанскьому заводі будівельних матеріалів. Адміністрацією підприємства їй була надана кімната АДРЕСА_1, де вона проживала до грудня 2003 року. Вироком Київського районного суду м.Полтави від 12.12.2003 року вона була визнана винною за ч.3 ст.185 КК України та їй було призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Вона відбувала покарання у Качанівській виправній колонії Харківської області, а потім у Дніпродзержинській виправній колонії. 4 жовтня 2006 року вона звільнилась з місць позбавлення волі та прийшла за місцем реєстрації, оскільки іншого житла не має. Однак з”ясувалось, що її кімната зайнята відповідачами. Вона негайно звернулась в міліцію. Міліція по суті ніякої допомоги їй не надала. А тільки обмежилися наданням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. В позові зазначала, що кожного дня вона просить різних людей, щоб її впустили на ночівку, інколи за 16 грн. ночує в кімнаті відпочинку на Південному вокзалі. Також в позові зазначала, що зверталась до органів місцевого самоврядування, намагалася потрапити до міського голови, але єдине, що вдалося їй з”ясувати - це те, що згідно з рішенням сьомої сесії п”ятого скликання Полтавської міської ради від 12.09.2006 року “Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста гуртожитку по АДРЕСА_1” вирішено питання про передачу даного гуртожитку до комунальної власності міста. Вважає, що у теперішній час власником гуртожитку є виконавчий комітет Полтавської міської ради. ОСОБА_1 зареєстрована в кімнаті НОМЕР_1 даного гуртожитку разом з чоловіком. Чи має ОСОБА_2 місце проживання та реєстрацію їй невідомо. В позові вказувала, що її здоров”я після відбування покарання в місцях позбавлення волі різко погіршилось, їй встановлена 3 група інвалідності, гіпертонія, перенесла два інсульти. Вкрай потребує кімнати, щоб мати житло і найнеобхідніші, елементарні умови для життя. Вважає, що відповідачі самовільно зайняли приміщення, в якому вона постійно прописана та проживала, користуючись її відсутністю, а тому підлягають виселенню. Просила суд виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 та вселити її в цю кімнату.

            В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3, представники позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6 позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити.

            Відповідачі ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_7 з позовом не згодні. ОСОБА_8 суду пояснила, що зареєстрована та проживає в кімнаті АДРЕСА_2. Раніше ОСОБА_3 проживала в кімнаті №5, а потім вони з нею зробили обмін. ОСОБА_3 перейшла проживати в кімнату №17, яка є меншої площі, а її донька ОСОБА_2 з дітьми та чоловіком перейшла проживати в кімнату №5. На даний час її донька ОСОБА_2 з дітьми та чоловіком взагалі в гуртожитку не проживає та знята з реєстраційного обліку. Ніякого відношення до кімнати №5 ні вона, ні її донька ОСОБА_2 немає. В задоволенні позову просили відмовити за безпідставністю.

            Відповідачка ОСОБА_2 з позовом не згодна. Суду пояснила, що з 15.09.2006 року в гуртожитку не проживає та не зареєстрована. Просила суд в задоволенні позову до неї відмовити за безпідставністю.

            Представник виконавчого комітету Полтавської міської ради Божко Р.О. в судове засідання не з”явився, але надав суду заяву, в якій просив слухати справу у його відсутності.

            Представник ГЖЕД№7  Ручій В.В. при розгляді справи по суті покладається на розсуд суду.

            Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 5.11.2007 року до участі у справі в якості третьої особи було залучено Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради.

            Представник Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради Лобач Ю.О. в судове засідання не з”явилась, але надала суду заяву (а.с.43), в якій просила слухати справу у її відсутності, при вирішенні позову покладається на розсуд суду.

            Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 19.12.2007 року до участі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_9.

            В судове засідання 13 березня 2008 року відповідач ОСОБА_8 не з”явився, хоча був повідомлений про час, день та місце слухання справи.

            Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 29.01.2008 року до участі у справі в якості співвідповідачів було залучено ОСОБА_10, ОСОБА_11.

            Відповідачі ОСОБА_10, ОСОБА_11. в судове засідання не з”явились, але надали суду заяву, в якій просять слухати справу у їх відсутності.

            Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 29.01.2008 року до участі у справі в якості третьої особи було залучено Орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради.

            Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради в судове засідання не з”явився, але надав суду лист, в якому просить слухати справу у їх відсутності.

            Суд вважає можливим слухати справу у відсутності представника Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради Лобач Ю.О., відповідача ОСОБА_12, відповідачів ОСОБА_10, ОСОБА_11., представника Служби у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради.

            Суд, заслухавши позивача ОСОБА_3, представників позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, думку адвоката ОСОБА_4, представника ГЖЕД №7 Ручій В.В., допитавши в якості свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, які підтвердили, що позивачка ОСОБА_3 працювала змазувальником вагонних установок на Мало-Будищанському заводі будівельних матеріалів; адміністрацією підприємства їй була надана кімната АДРЕСА_1, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вивчивши та дослідивши відмовні матеріали №3179, №3464, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

            Так, судом встановлено, що у Відкритого акціонерного товариства “Мало-Будищанський завод” на балансі знаходився гуртожиток по АДРЕСА_1. Рішенням Господарського суду Полтавської області Відкрите акціонерне товариство “Мало-Будищанський завод” було визнано банкрутом.

            Згідно листа Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №7 від 4.12.2007 року за №4/369 (а.с.50) ОСОБА_1, 1952 року народження зареєстрована по АДРЕСА_1, кв.13 разом з сім”єю з 26.05.1978 року. ОСОБА_2, 1972 року народження знята з реєстрації по АДРЕСА_1 разом з дітьми 15.09.2006 року. В кімнаті 5 по АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_3, 1957 року народження з 21.07.1999 року.

            В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працювала на ВАТ “Мало-Будищанський завод” (а.с.51) і їй на підставі ордера №34 (а.с.54,102) згідно рішення заводського комітету і адміністрації заводу від 24.05.1987 року було надано кімнату в гуртожитку на період роботи в даній організації. Також в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 працювала на ВАТ “Мало-Будищанський завод” (а.с.53) і їй на підставі ордера №38 (а.с.55,101) згідно рішення заводського комітету і адміністрації заводу від 25.07.2001 року було надано кімнату в гуртожитку на період роботи в даній організації.

            Згідно довідки виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради від 28.01.2008 року за №Б 04-31/254 (а.с.103) ОСОБА_3 дійсно працювала у ВАТ “Мало-Будищанський завод” в 1999-2000рр. Наказ про прийняття на роботу відсутній, але в книзі по нарахуванню заробітної плати за 1999 рік у графі посада зроблено запис - змазувальник сушильних вагонів з 1.07.1999 року, наказ №31, 2 розряд. Наказ №19 від 26.06.2000 року “№7 ОСОБА_3 змазувальника вагонів цеху №2, звільнити згідно ст.38 КЗпП України (власне бажання) 22.06.2000р.                              

            Вироком Київського районного суду м.Полтави від 4.10.2002 року ОСОБА_3 було визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст.70 КК України шляхом складання призначеного покарання та покарання за вироком Київського районного суду м.Полтави від 6.03.2002 року було остаточно призначено покарання ОСОБА_3 - 4 роки позбавлення волі. Відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_3 було звільнено від призначеного покарання, якщо вона на протязі 2 років не вчинить нового злочину. Постановою Київського районного суду м.Полтави від 12.12.2003 року було відмінено іспитовий строк та направлено ОСОБА_3 в місця позбавлення волі на 4 роки. Згідно довідки Дніпродзержинської виправної колонії №34 від 4.10.2006 року (а.с.18) ОСОБА_3 відбувала покарання у місцях позбавлення волі з 12.12.2003 року по 4.10.2006 року, звідки звільнена умовно-достроково по постанові Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 27.09.2006 року на не відбутий строк 1 рік 2 місяця 15 днів згідно статті 81 КК України.

            Після відбування покарання ОСОБА_3 повернулась в місто Полтаву і намагалась поселитися за місцем своєї реєстрації АДРЕСА_1, кімната №5. Але її кімната була зайнята іншими людьми і вона була позбавлена можливості поселитися за вищевказаною адресою. З приводу чого звернулась з письмовою заявою  від 9.10.2006 року в Київський РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області.

            В відмовному матеріалі №3179, а саме в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи зазначено, що 9 жовтня 2006 року в Київський РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області з письмовою заявою звернулась громадянка ОСОБА_3, проживає АДРЕСА_1 про те, що в період часу з 12.12.2003 року, коли вона відбувала покарання в місцях позбавлення волі, в її кімнату вселилися невідомі громадяни. В ході проведеної перевірки було встановлено, що в кімнаті раніше проживала громадянка ОСОБА_3 В даний час проживає громадянка ОСОБА_20, 1982 року народження з сім”єю. ОСОБА_20 пояснила, що дану кімнату вона знімає в малознайомого громадянина. Зі слів мешканців гуртожитку ОСОБА_3 проживала раніше в кімнаті №5, а потім помінялась на кімнату №17. В порушенні кримінальної справи було відмовлено.

            В відмовному матеріалі №3464, а саме в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи зазначено, що 27.08.2007 року до Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області по телефону “02” надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_1 (гуртожиток) відбувається сварка за житлову площу. В ході проведення перевірки даного повідомлення стало відомо, що за вказаною адресою на грунті розподілу житлової площі, виникла сварка між громадянкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованою в кімнаті АДРЕСА_1 та громадянкою ОСОБА_1, 1952 року народження, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, кімната №4, але на даний момент проживає в кімнаті №5 даного гуртожитку. В порушенні кримінальної справи було відмовлено.

            Пунктом 7 частиною 3 статті 71 ЖК України встановлено, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім”ї понад шість місяців у випадках взяття під варту або засудження до позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім”ї.

            Рішенням Полтавської міської ради від 12.09.2006 року “Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста гуртожитку по АДРЕСА_1” (а.с.73-74) надано згоду на прийняття до комунальної власності міста: гуртожитку по АДРЕСА_1 та зараховано його на баланс ГЖЕД №7.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 суду пояснила, що в паспорті в неї зазначено, що вона зареєстрована в кімнаті №4 по АДРЕСА_1 (а.с.76), її чоловік ОСОБА_8 зареєстрований в кімнаті №13 по АДРЕСА_1 (а.с.75). Вони проживають в кімнаті №4 по АДРЕСА_1. Її донька ОСОБА_2 в гуртожитку не проживає, з 15.09.2006 року знята з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, кімната 17.

            Судом оцінюються критично пояснення відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_4, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було здійснено обмін кімнатами. ОСОБА_2 перейшла проживати в кімнату №5, а ОСОБА_3 перейшла проживати в кімнату №17. Дані твердження відповідачів, адвоката ОСОБА_4 в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, документи про обмін в матеріалах справи відсутні.

            Не приймаються судом до уваги та оцінюються критично пояснення відповідачки ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_4, що вони з чоловіком проживають в кімнаті №4 і ніякого відношення до кімнати №5, в якій зареєстрована позивачка не мають. Дані пояснення відповідачів не відповідають обставинам справи, зібраним по справі доказам, які свідчать проте, що ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_8 проживають в кімнаті №5, проводять ремонт, замінили вхідні двері на кімнаті №5 та викинули речі ОСОБА_3 на смітник.

            Не заслуговують на увагу посилання адвоката ОСОБА_4 на те, що ОСОБА_3 на час винесення вироку та направлення в місця позбавлення волі в спірній кімнаті не проживала, оскільки будь-яких доказів з цього приводу суду не надано. З позовом до суду про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право на проживання в зв”язку з її не проживанням в спірній кімнаті зацікавлені особи не зверталися.

            Згідно Рапорту від 5.02.2008 року помічника ДІМ Київського РВ Усика А.В. в ході перевірки по встановленню мешканців квартири №5, були проведені бесіди з мешканцями будинку АДРЕСА_1 та встановлено, що в квартирі №5 проживає громадянка ОСОБА_1

            Відповідно до Акту від 25.02.2008 року, який складено ОСОБА_3 позивачкою по справі, ОСОБА_5 представником позивача, ОСОБА_21 дільничним інспектором Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, ОСОБА_22 свідком, встановлено, що при огляді гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток переобладнано в житловий будинок. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходились та проводили ремонт в квартирі №5, в якій проживала і зареєстрована одна особа ОСОБА_3 Позакладали пройоми, кухню, яка була призначена для всіх мешканців гуртожитку першого поверху, приєднали до кімнати №5, зробили неможливий доступ до кухні інших мешканців гуртожитку. Двері в кімнату №5 поставлені нові, без номера кімнати, на інших дверях, які не замінені, нумерація на першому поверсі існує 9, 10, 17, 19, 18, 22а. Встановлено, що в квартирі №5 по АДРЕСА_1 мешкає ОСОБА_1

            Згідно листа начальника сектору СГІРФО Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області Браїлко А.П. від 26.02.2008 року №6/4243 (а.с.127) за адресою: АДРЕСА_1, кв.5 зареєстрована ОСОБА_3 з 21.07.1999 року по теперішній час.           

            В судове засідання представником ГЖЕД №7 Ручій В.В. надана довідка №256 від 26.02.2008 року (а.с.135), в якій зазначено, що в АДРЕСА_1, кімната №5 зареєстрована ОСОБА_3 з 21.07.1999 року. ОСОБА_2 була зареєстрована в кімнаті №17 з 28.07.2001 року по 15.09.2006 року. ОСОБА_1 зареєстрована в кімнаті №13 з 26.05.1978 року по теперішній час. 

            На підставі зібраних по справі доказів, вивчивши матеріали справи, відмовні матеріали, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню. Суд приходить до висновку про необхідність виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_9 з самовільно зайнятої кімнати №5 в гуртожитку по АДРЕСА_1. Вселити ОСОБА_3 в кімнату №5 в гуртожитку по АДРЕСА_1. В задоволенні позовних вимог щодо виселення ОСОБА_23 з кімнати №5 по АДРЕСА_1 відмовити, оскільки, як встановлено судом, вона з 15.09.2006 року в гуртожитку не проживає.

            На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.71,72,109, ЖК України, ст.ст.4-14, 213-215 ЦПК України, суд, -

                                                  В И Р І Ш И В :

            Позов задовольнити частково.

            Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_9 з кімнати АДРЕСА_1.

            Вселити ОСОБА_3 в кімнату АДРЕСА_1.

            В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

            Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                              Т.В.Турченко