Справа №2-1533/08 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2008 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючої судді Федусик В.В., при секретарі Нікітіній О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» про повернення грошей та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - Укртелеком) посилаючись на те, що в грудні 2003 року відповідач встановив їй новий номер телефону за номером 721-48-85 зі старою приставкою, яка встановлена у відкритому місці над під'їздом будинку №19 по вулиці середній в м.Одесі, доступна будь-кому, через неї можливо підключитися до шнурів з власним телефонним апаратом, а рахунок на оплату отримує вона, позивачка. Позивачка вважає, що відповідач неправомірно збирає з неї та інших абонентів кошти за похвилинну оплату, так як приставка до телефонів, обслуговує декілька абонентів і лічильник не може правильно фіксувати тривалість телефонних розмов. Позивачці неодноразово надходили рахунки на оплату, що не відповідали дійсності й Укртелеком безпідставно відключав їй телефон, зокрема 29.07.2003 року по 30.08.2003 року. Позивачка зазначила, що своїми незаконними діями відповідач спричинив їй матеріальну шкоду у розмірі 1500 гривень і моральну шкоду у розмірі 3000 гривень. За викладених в позовній заяві підстав позивачка крім стягнення матеріальної та моральної шкоди просить суд зняти приставку до її телефону за номером 721-48-85 та похвилинну оплату з її телефону.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник позов підтримали, позивачка неодноразово його змінювала, зокрема заявою від 04.08.2008 року (а.с.69 том 1) зазначила, що її позовні вимоги частково виконано: знята приставка до телефону, забезпечена чітка робота телефону, усунуті тріск та шуми, які були в телефонному апараті. В подальшому позивачка на підставі доводів, викладених у позові та письмових пояснень і клопотань до нього, просила суд зняти з неї борг у розмірі 100,53 гривні, як неправомірно накладений відповідачем; розірвати договір між нею та Укртелекомом №24061 від 20.03.1997 року і виплатити їй вартість продажу послуг за телефон у розмірі 400,00 гривень, стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 389,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в апеляційному суді у розмірі 37 гривень, повернути їй переплачені гроші у розмірі 372, 00 гривень; шкоду, спричинену здоров'ю, за лікарства у розмірі 286,00 гривень, а всього 1047,00 гривень, та моральну шкоду у розмірі 15 000,00 гривень. Крім того, позивачка просила суд стягнути з відповідача: транспортні витрати у розмірі 150,00 гривень; витрати на друкування документів для суду у розмірі 18, 00 гривень; витрати на ксерокс у розмірі 50,00 гривень; витрати на авторучки, папки, канцтовари, портфель у розмірі 133,50 гривень; витрати на картки для телефонів, коли відповідач відключав їй телефон у розмірі 186,00 гривень; переплачені нею суми за телефон за 2002 рік - 200,00 гривень, за 2003 рік -215,00 гривень, за 2004 рік - 165,00 гривень, за 2005 рік - 70,00 гривень, за 2006 рік - 162,00 гривень; моральну шкоду у розмірі 16 000,00 гривень. Позивачка обґрунтовує позовні вимоги положеннями ст.14 Закону України «Про зв'язок».
Представник відповідача позов не визнав просить в задоволені позову відмовити, пояснив (а.с.30-31 том 1), що позивачка є абонентом ОАО «Укртелекому» і користується послугами зв'язку по телефону 721-48-85 (раніше тел.733-19-45). Згідно постанови Кабінету Міністрів України №790 від 23.09.1993 року затверджена Комплексна програма створення єдиної національної системи зв'язку України, на підставі якої наказом Одеської філії ВАТ «Укртелеком» №126 від 09.07.2002 року введена у дію апаратура почасового обліку вартості розмов (АПУС). Абонентна плата відповідно нараховувалася згідно діючих Граничних тарифів, затверджених Наказом Держкозв'язку України №120 від 07.06.2002 року з урахуванням АПУС. При цьому
2
відповідач вважає, що нараховані до оплати рахунки за послуги телефонного зв'язку і дії Сервісного центру Укртелекому є повністю правомірними.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є абонентом Укртелекому на підставі договору №24061 про надання послуг телефонного зв'язку від 20.03.1997 року.
На підставі неодноразових звернень на адресу відповідача та його структурного підрозділу Центру обслуговування споживачів і продажу послуг Укртелеком замінив позивачці номер телефону від аналогової АТС 733-19-45 на номер телефону 721-48-85.
Як пояснив представник відповідача ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України №92 від 04.02.93 р. «Про заходи щодо створення Єдиної національної системи зв'язку», спільним наказом Мінзв'язку і Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України N 46/176 від 24.03.93 р. КП ЄНСЗ була розглянута і схвалена ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України N 790 від 23.09.93 р. Комплексна Програма створення Єдиної національної системи зв'язку України (КП ЄНСЗ). На виконання цієї програми відповідачем за наказом апарату Управління ВАТ «Укртелеком» від 08.07.2003 року №243 «Про впровадження автимотизованої системи комплексних розрахунків» з лютого 2005 року була введена в дію промислово експлуатаційна автоматизована система комплексних розрахунків (АСКР) ETBsll, що відповідає вимогам Закону України «Про телекомунікації». Всім абонентам м.Одеси послуги електрозв'язку у лютому місяці 2005 року були виставлені за новою формою з вказівкою надання послуг зв'язку в кредит або в рахунок авансу, усіх видів послуг (без ПДВ) і обсяг наданих послуг по видам. З цього часу усім абонентам Укртелекому стала надаватися інформація про нарахування і плату за виконання телекомунікаційних послуг зв'язку з лютого 2005 року. За проведеним аналізом нарахування і оплати послуг по телефону позивачки 721-48-85 встановлено, що оплату за надані послуги електрозв'язку ОСОБА_1 проводила нерегулярно.
Згідно Наказу Держкозв'язку Україн №120 від 07.06.2002 року затверджено Граничні тарифи на основні послуги електрозв'язку, які були зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 липня 2002 року за №595/6883. Згідно цих Граничних тарифів (позиція 44 статті 5) була встановлена абонента плата за користування телефонним апаратом (за місяць): за основний телефонний апарат, підключений до окремої лінії (при бронюванні номера телефону та лінії у магістральному і розподільчому кабелі) в містах, включаючи райцентри. При цьому рахунок абонплати надається 175 нетарифікованих хвилин для усіх категорій споживачів при похвилинній оплаті місцевих розмов, незалежно від способу підключення; на кількість хвилин, яка перевищує 1800 хвилин загальної тривалості місцевих розмов при похвилинному обліку на протязі місяця надається знижка в розмірі 30%, незалежно від способу підключення.
Саме виходячи з цих тарифів і нараховувалася оплата позивачці ОСОБА_1
В підтвердження своїх доводів відповідачем неодноразово на запит суду по клопотанню позивачки ОСОБА_1 надавалися роздруківки по телефону за номером 721-48-85 за період з 01.01.2004 року по 30.06.2005 року, з 01.01.2005 року по - 28.02.2006 року, з яких вбачається, що обсяг розмов позивачки виходив за межі абонентної плати та переходив до похвилинного обліку.
Позивачка ОСОБА_1 всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, згідно яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не надала суду жодного доказу того, що нею не велися телефонні розмови, які зафіксовані в роздруківках відповідача, і що вона не отримувала послуг зв'язку за своїм телефоном в тих обсягах, за якими їй виставлялися рахунки Укртелекому.
Посилання позивачки наст. 14 Закону України «Про зв'язок» суд вважає безпідставними, так як цей Закон втратив чинність з прийняттям Закону України «Про телекомунікації» - 24.12.2003 року.
Так згідно ст.ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги. Згілно положень ст.36 цього Закону споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання
3
телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня. Сплата споживачем пені, правомірне припинення чи скорочення оператором, провайдером переліку телекомунікаційних послуг не звільняє споживача від обов'язку оплатити надані йому телекомунікаційні послуги.
Щодо позовних вимог позивачки розірвати договір з відповідачем з виплатою їй вартості продажу послуг за телефон у розмірі 400,00 гривень, то суд не вбачає правих підстав для судового розірвання договору, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 відмовляється від отримання послуг електрозв'язку від Укртелекому і зверталася з цього приводу до відповідача.
З огляду на наведене, суд вважає доводи позивачки ОСОБА_1 непереконливими, оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують наявність підстав для стягнення з Одеської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» необгрунтованних позивачкою розмірів матеріальної та моральної шкоди за отримані нею послуги зв'язку, а отже, не дають і достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.33, 36 Закону України «Про телекомунікації», ст.ст. 10, 58, 60, 209, 212, 213, 214,215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволені позову ОСОБА_1 до Одеської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» про повернення грошей та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання заяви про його оскарження до Приморського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про його оскарження.