Справа № 127/11108/14-ц

Провадження № 2/127/801/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2015 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - Овсюка Є.М.

при секретарі - Олійник І.Ю.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача АТ «Дельта Банк» про розподіл боргу між подружжям та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів , -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про розподіл боргу між подружжям. До участі у справі залучена третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 В подальшому позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 218875грн., а також судові витрати та витрати за надання правової допомоги в сумі 2000грн.. Позовні вимоги позивач мотивував тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.13р. по справі №206/2882/2012 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя задоволено повністю та визнано будинок розташований по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частини будинку, розташованого по АДРЕСА_1 Позивач зазначав, що будівництво даного житлового будинку здійснено за його особисті кошти та кошти третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4, які були запозичені у третіх осіб та підтверджував дану обставину розписками, договором позики від 6.11.09р. Оскільки дані кошти позивач позичив саме на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 що підтверджував текстом розписок, тобто діяв в інтересах сім'ї, та в період перебування в шлюбі з відповідачем, як це встановлено рішенням Вінницького міського суду від 19.06.13р., а повернення боргу здійснював після розірвання шлюбу з відповідачем та за особисті кошти просив задоволити його позовні вимоги.

22.10.2014 року ОСОБА_3 подала позов, як третя особа з самостійними вимогами, до ОСОБА_2 До участі у справі залучена третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 Позовні вимоги третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3 мотивувала тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.13р. по справі №206/2882/2012 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності задоволено повністю та визнано будинок розташований по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 В позові ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено та зазначено, що вона має право звернутись з позовом про відшкодування вартості будівельних матеріалів та понесених нею витрат на його будівництво. Зважаючи на те, що будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 фактично здійснювалось за кошти ОСОБА_3 та за кошти ОСОБА_1, третя особа з самостійними вимогами просила суд стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 119285,50 грн. на відшкодування її витрат на будівництво жилого будинку, підтвердивши розмір понесених витрат накладними, розписками, квитанцією від 13.02.13р. та договорами на виконання будівельних робіт.

Судом під час розгляду справи залучено до участі у справі третю особи без самостійних вимог АТ«Дельта Банк» за його клопотанням, який не визнавав позови про що зазначив в клопотанні про залучення третьої особи, але представник в суд не з'явився.

В ході розгляду справи представник позивача та третьої особи позови підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовних заявах та додатково зазначив, що вважає рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.13р., яке вступило в законну силу незаконним, в той же час, зважаючи на прийняття такого рішення та визнання судом житлового будинку по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України вважає доведеним та таким, що не підлягає доказуванню факт отриманння позивачем по розписках коштів на будівництво даного житлового будинку, які позичались ним в період перебування в шлюбі з відповідачем, в інтересах сім'ї та на будівництво даного житлового будинку, а тому відповідно до ч.4 ст.65 СК України боргові зобов'язання, що є предметом спору такими що підлягають розподілу у рівних частках між позивачем та відповідачем, приймаючи до уваги надані позивачем докази, які підтверджують відшкодування зазначених боргів кредиторам за особисті кошти позивача та після розірвання шлюбу та під час припинення спільного проживання та ведення спільного господарства з відповідачем (листопад 2011 року).

Відповідач та його представник вимоги ОСОБА_1 та третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 не визнали. Відповідач не заперечувала тієї обставини, що ОСОБА_1 вкладав грошові кошти в будівництво будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, однак вказувала, що відповідачем укладено кредитний договір №0101/0508/02-127 від 29.05.08р. про надання ОСОБА_2 кредитних коштів призначених на споживчі цілі в сумі 48000 доларів США та отримано по розписці від 20.05.09р. позику від ОСОБА_5 на суму 45000 доларів США. Зазначені кошти використано на потреби сім'ї, ведення спільного з позивачем бізнесу та на будівництво будинку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що 6.11.09р. уклав з ОСОБА_1 договір позики на суму 200345грн, що еквівалентно 25000 дол. США. на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1. Грошові кошти за договором позики в сумі 323750грн, що еквівалентно 25000 доларів США повернуті йому ОСОБА_1 відповідно до розписки від 9.10.14р.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судове засідання не викликались, враховуючи вимоги ч.3 ст.61 ЦПК України, оскільки їх свідчення щодо обставин позики коштів позивачем, відповідачем та третьою особою з самостійними вимогами, а також щодо призначення їх використання викладені в судовому рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.13р.

Заслухавши представників позивача, третьої особи з самостійними вимогами, відповідача, опитавши свідка, дослідивши докази, які знаходяться в матеріалах справи та матеріалах цивільної справи №206/2882/2012 суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.13р. по справі №206/2882/2012 визнано будинок розташований по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частини будинку, розташованого по АДРЕСА_1

Відповідно до розписки ОСОБА_1 від 10.09.09р., позивач позичив у ОСОБА_7 42000грн. на будівництво будинку по АДРЕСА_1; по розписці від 28.02.10р ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_7 22000грн. на будівельні матеріали для будівництва будинку по АДРЕСА_1.

На підставі договору позики від 6.11.09р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, позивач позичив на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 м.Вінниця грошові кошти в сумі 200345грн, що еквівалентно 25000 доларам США станом на день їх позики.

16.01.10р. позивач ОСОБА_1 та третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_1 (ОСОБА_4) позичили у ОСОБА_11 100000грн. на будівельні матеріали про що свідчить відповідна розписка.

Рішенням Замостянського районного суду м.Вінниці від 5 червня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Рішенням Вінницького міського суду від 19.06.03р. встановлено, що позивач та відповідач припинили спільне проживання та ведення спільного господарства з листопада 2011року.

Після розірвання шлюбу позивачем по розписці від 30.09.14р. повернуто позикодавцю ОСОБА_7 64000грн. особистих коштів. По розписці 9.10.14р. ОСОБА_1 повернуто ОСОБА_6 323750грн, що еквівалентно 25000 доларів США, відповідно до офіційного курсу НБУ в період з 14-00 8.10.14р. по 14-00 9.10.14р. Повернення грошових коштів в сумі 323750грн, що еквівалентна 25000доларів США суд вважає таким, що відповідає положенням ч.2 ст.524 ч.2 ст.533 ЦК України та п.п.1.1, п.2.2 договору позики від 6.11.09р.

З розписки ОСОБА_11 від 1.04.12р. убачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 йому, як позикодавцю, повернуто 100000грн. Приймаючи до уваги, що ні позивач, ні третя особа з самостійними вимогами не заперечують тієї обставини, що гроші ними повернуті ОСОБА_11 в рівних частинах, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 повернуто позикодавцю 50000грн. При цьому грошові кошти повернуті позикодавцю в той час, коли позивач та відповідач припинили спільне проживання та ведення спільного господарства (листопад 2011року), як це встановлено рішенням Вінницького міського суду від 19.06.03р.

Всього позивачем після розірвання шлюбу та припинення спільного проживання, а також ведення спільного господарства з відповідачем, повернуто позикодавцям особистих коштів 437750грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором використане в інтересах сім'ї.

Таким чином, дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за борговими зобов'язаннями.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, звертаючись з позовом, просив суд стягнути з ОСОБА_2 половину коштів за вищевказаними борговими зобов'язаннями.

Із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.п. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна також враховуються борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Виходячи з вищенаведених норм закону та оцінених доказів, суд приходить до висновку, що грошові кошти отримані позивачем по розписках від 10.09.09р., 28.02.10р.. 16.01.10р. та по договору позики від 6.11.09р. під час перебування в шлюбі з відповідачем використані в інтересах сім'ї, а саме ­- для будівництва житлового будинку по вул..Привокзальній. 24 в м.Вінниці. Оскільки кошти отримані ОСОБА_1 по розписках 10.09.09р., 28.02.10р.. 16.01.10р. та по договору позики від 6.11.09р. повернуті, як убачається з розписок від 30.09.14р., 9.10.14р., 1.04.12р., особисто ОСОБА_1 в сумі 437750грн. після розірванню шлюбу з ОСОБА_2 та припинення спільного проживання та ведення господарства (листопад 2011 року), позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача ? цієї суми, що складає 218875грн. підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що по розписці ОСОБА_4 від 1.03.10р. третьою особою з самостійними вимогами отримано в борг від ОСОБА_12 50000грн. на будівництво будинку по АДРЕСА_1; по розписці від 29.11.09р. отримано в борг від ОСОБА_13 50000грн. на будівництво будинку по АДРЕСА_1; по розписці від 15.02.10р. отримано в борг від ОСОБА_9 15000грн. на будівництво будинку по АДРЕСА_1; по розписці від 15.01.10р. отримано разом з позивачем в борг від ОСОБА_11 100000грн. на будівельні матеріали. (відповідно до розписки ОСОБА_11 від 1.04.12р. ОСОБА_3 повернуто позикодавцю 50000грн.)

Також третьою особою з самостійними вимогами надано належні докази, які підтверджують її участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 в м.Вінниця зі згоди забудовника ОСОБА_1, шляхом придбання будівельних матеріалів та оплати вартості будівельних робіт. Зокрема, такими доказами є накладна №48 від 14.12.09р. на придбання ОСОБА_4 будівельних матеріалів на суму 26775грн.; накладна б/н від 17.03.10р. на придбання ОСОБА_4 будівельних матеріалів на суму 8850грн.; накладна б/н від 9.02.10р. на придбання ОСОБА_4 будівельних матеріалів на суму 22006грн.; договір на виконання будівельних робіт від 26.03.10р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_14 на суму 9660грн. (акт здачі прийняття від 28 квітня 2010 року; договір на постачання та монтаж обладнання в будинку по АДРЕСА_1 №ТР-003 від 13.02.13р., укладений між ОСОБА_4 та ПП «ТРІАК» на суму 6280грн.; квитанція до прибуткового касового ордера від 13.02.13р.

Обставини позики ОСОБА_3 коштів та використання їх на будівництво житлового будинку по вул.Привокзальній. 24 в м.Вінниці, а також участі ОСОБА_3 в будівництві житлового будинку, зі згоди його забудовника ­- ОСОБА_1 підтверджені показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10. ОСОБА_15, ОСОБА_7, які відображені в рішенні Вінницького міського суду від 19.06.13р., а тому суд, вважає дані обставини доказаними відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду Ураїни №7 від 4.10.91р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.

З оглядку на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2, як одного з співвласників житлового будинку по АДРЕСА_1 в м.Вінниці грошових коштів в сумі 119285,50грн., що складає ? від понесених витрат на будівництво підлягають задоволенню.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд критично оцінює аргументи відповідача ОСОБА_2, щодо використання в інтересах сім'ї - на потреби сім'ї, ведення спільного з позивачем бізнесу та на будівництво будинку, коштів отриманих ОСОБА_2 по кредитному договір №0101/0508/02-127 від 29.05.08р. про надання ОСОБА_2 кредитних коштів призначених на споживчі цілі в сумі 48000 доларів США та отриманих від ОСОБА_5 по розписці від 20.05.09р. на суму 45000 доларів США, оскільки відповідачем з цього приводу не надано жодного доказу, в той час, як відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підтвердженням висновку суду з приводу того, що відповідач не використовувала вищезазначені кошти в інтересах сім'ї свідчить доказ - технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 м.Вінниця від 5.04.12р. Відповідно до розділу технічного паспорта «Характеристика будинку, господарських будівель та споруд» станом на 7.04.10р. вартість будинку складала 668311грн. Позивач та третя особа з самостійними вимогами довели вкладення ними в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 у м.Вінниця 676321грн. Виходячи з зазначеного доказу, та давши оцінку доказам наявним в матеріалах справи в сукупності суд приходить до висновку, що твердження відповідача про використання коштів отриманих по кредитному договору №0101/0508/02-127 від 29.05.08р. та від ОСОБА_5 по розписці від 20.05.09р. на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Виходячи з наведеного суд присуджує на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_3 понесені ними і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи наведене, керуючись ст..ст. 65, 70 СК України, ст..ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 218 875 гривень витрат пов'язаних з будівництвом та введенням в експлуатацію будинку АДРЕСА_1 а також 2000 гривень судових витрат пов'язаних з одержанням правової допомоги і 1314 гривень судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 119 285,50 гривень, а також понесених судових витрат в сумі 2000 гривень за одержання правової допомоги і 889,42 гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: