Справа № 346/5964/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1033/2015

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Вакарук В.М., Максюти І.О.

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на неправомірні дії державного виконавця за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 08 квітня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

В березні 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся в суд зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця ВДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції Охрима В.І.

Скаргу мотивовано тим, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 03.03.2015 року скасовано заходи збезпечення позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними, встановлені ухвалою від 05.11.2014 року. Враховуючи те, що зазначена ухвала постановлена без їхньої участі і ними оскаржена, відповідно вона не набрала законної сили. Однак, державний виконавець в порушення вимог закону 10.03.2015 року виніс постанову про звільнення майна з-під арешту та постанову про закінчення виконавчого провадження. Тим самим самовільно вивільнив майно з- під обтяження. Зазначає, що копії постанов банку направлені не були, йому стало про них відомо тільки 30.03.2015 року, тому просив поновити з поважних причин пропущеной строк на їх оскарження.

Посилаючись на ці обставини скаржник просив визнати дії державного виконавця неправомірними, скасувати прийняті ним постанови та зобов'язати державного виконавця поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію обтяження квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частину квартири АДРЕСА_2.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 08 квітня 2015 року в задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі на дану ухвалу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» зазначає, що вона постановлена судом з порушенням норм процесуального права. Зокрема, відмовляючи у задоволенні скарги суд не навів мотивів, з яких прийшов до такого висновку. При цьому не врахував, що підстав для винесення оскаржуваних постанов у державного виконавця не було, оскільки ухвала Коломийського міськрайонного суду від 03.03.2015 року про скасування заходів забезпечення позову оскаржена ними у встановленому законом порядку до апеляційного суду. А отже, не набрала законної сили і не підлягала до виконання. В тому числі і до негайного виконання, яке фактично проведено державним виконавцем. Натомість, ухвала суду містить посилання на норми ст. 154 ЦПК України та обставини щодо скасування заходів забезпечення позову, що ніяк не стосується суті скарги. Посилаючись на вказані обставини апелянт просив ухвалу скасувати, постановивши нову ухвалу про задоволення скарги.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник ВДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.6 ст.154 ЦПК України ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 03.03.2015 року, яка вступила у законну силу 10.03.2015 року, знято заходи збезпечення позову, встановлені ухвалою від 05.11.2014 року. А тому оскаржувані постанови були прийняті державним виконавцем відповідно до закону, в межах його повноважень та не порушують права чи свободи скаржника.

Однак, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до положень ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 383 ЦПК України рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

При цьому статтею 385 ЦПК передбачено, що скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Встановлено, що в провадженні Коломийського міськрайонного суду знаходилася цивільна справа за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними. З метою забезпечення позову ухвалою Коломийського міськрайоного суду від 05.11.2014 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та 1/3 частину квартири АДРЕСА_2.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 08 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області 28 січня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

В судовому засіданні з'ясовано, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 03.03.2015 року було скасовано вжиті заходи забезпечення позову.

Згідно п.2 ч.2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: зокрема, ухвали судів у цивільних справах, у випадках, передбачених законом.

Однією з вимог до виконавчого документа є те, що в ньому зазначається дата набрання законної (юридичної) сили рішенням. Якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження (п.5 ч.1 ст.18 ЗУ, ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, в тому числі у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні виконавчого провадження ВП № 46806848 на підставі поданої 10.03.2015 року ОСОБА_4 заяви та долученої до неї копії вищезазначеної ухвалу суду, 10.03.2015 року державним виконавцем Охримом В.І. відкрито виконавче провадження, та відповідно в цей же день винесено постанови про звільнення майна з-під арешту та постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що документ вступив в законну силу 08.03.2015 року.

Разом з тим, як вбачається з долучених в апеляційному суді представником апелянта матеріалів (супровідного листа та копії ухвали Коломийського міськрайонного суду від 03.03.2015 року) в ухвалі не зазначено дати набрання нею законної сили і така направлялась сторонам для відома.

Крім того з'ясовано, що ухвала Коломийського міськрайонного суду від 03.03.2015 року постановлена без участі сторін, її копію банк отримав 10.03.2015 року та 13.03.2015 року подав апеляційну скаргу.

Як роз'яснено у п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07.02.2014 року за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.

Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження не можуть ним здійснюватися.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що станом на 10.03.2015 року у державного виконавця не було підстав для винесення постанови про звільнення майна з-під арешту та постанови про закінчення виконавчого провадження. А тому дії державного виконавця ВДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції Юхрима В.І. щодо винесення даних постанов слід визнати неправомірними.

Одночасно колегія суддів не приймає до уваги твердження державного виконавця про те, що ухвала суду від 03.03.2015 року містила вказівку на вступ її в законну силу, оскільки такі є голослівними і будь-якими об'єктивними доказами не підтверджуються. Копія зазначеної ухвали в матеріалах виконавчого провадження відсутня, оскільки як з'ясовано в засіданні апеляційного суду на підставі ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернута державним виконавцем до суду, який її видав.

Не є підтвердженням цього також і відповідна відмітка у постанові про відкриття виконавчого провадження про вступ ухвали суду в законну силу 08.03.2015 року, оскільки це спростовується як вищенаведеними обставинами, так і суперечить вимогам ст. ст.223, 294 ЦПК України.

Враховуючи, що скаржником подано скаргу до суду з пропуском строку на її оскарження з поважних причин, колегія суддів приходить до переконання про поновлення цього строку.

Що стосується вимоги скарги про скасування таких постанов, то враховуючи передбачений пунктом 10 частини 2 ст. 16 ЦК України спосіб захисту порушеного права та відповідно визнання неправомірними дій державного виконавця ВДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції Охрима В.І. щодо винесення постанов від 10.03.2015 року про звільнення майна з-під арешту та постанови про закінчення виконавчого провадження, в задоволенні вимог скарги про їх скасування слід відмовити.

Також не підлягає до задоволення вимога щодо зобов'язання державного виконавця поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію обтяження квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частки квартири №3 за цією адресою, оскільки державний виконавець відповідно до законодавства України не є уповноважуваним органом, який наділений повноваженнями обтяжувати нерухоме майно.

При вирішенні скарги місцевий суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився щодо характеру спірних правовідносин та яка правова норма підлягає застосуванню до них, тому прийшов до неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог банку.

Відтак, прийнята ним всупереч вимог ст.ст.210, 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості ухвала не може залишатися в силі та підлягає до скасування з постановленням нової ухвали про часткове задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 08 квітня 2015 року скасувати.

Поновити ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» строк для подання скарги.

Скаргу задовольнити частково. Визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції Охрима В.І. щодо винесення постанови від 10.03.2015 року про звільнення майна з-під арешту та постанови від 10.03.2015 року про закінчення виконавчого провадження.

В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: В.М. Вакарук

І.О. Максюта