Справа №2-а-63/09 ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2009 року Волноваський районний суд Донецької області
у складі: головуючого - судді Троян Л.Г.
при секретарі Кухтіній А.П.
За участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Волноваха адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2до Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі про визнання дій протиправними та зобов*язання зробити перерахунок пенсії
ВСТАНОВИВ:
2.02.2009р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до УПФУ у Волноваському районі, в якому зазначав, що він як інвалід 3 групи 1 категорії внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон № 796-ХІІ). Посилаючись на невідповідність розмірів призначених і виплачуваних йому пенсій розмірам, установленим цим Законом, та на відмову УПФУ привести їх у відповідність з останніми, позивач просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки.
В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з*явився, просив розглянути справу у його відсутності. Надав письмові заперечення, в яких позов не визнав та пояснив, що УПФУ провело розрахунок пенсії позивачу, виходячи з розміру 19,91 грн., установленого чинною на той час постановою КМУ від 3 січня 2002 року №1 зі змінами від 13.07.04р. №894 з 1.09.04р.- 22,30грн., та постановою КМУ від 27.12.2005р. №1293 вказані розміри пенсій збільшено в 3,5рази. Також зазначив, що застосування щодо спірних правовідносин статті 28 Закону № 1058-IV суперечить вимогам її частини 3, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом 1 частини першої тієї самої статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом, тобто ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розміру пенсій відповідно до ст.ст.50,54 Закону №796-ХІІ.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону №796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 3 групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України від 9.07. 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону №796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.
Розрахунок пенсій позивачу УПФУ провело виходячи з розміру 19,91 грн., установленого чинною на той час постановою КМУ від 3.01.2002 року №1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” зі змінами від 13.07.04р. №894 з 1.09.04р.
При цьому відповідач послався на частину 7 статті 54 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з утратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається КМУ. Також зазначив, що застосування щодо спірних правовідносин статті 28 Закону № 1058-IV суперечить вимогам її частини 3, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом 1 частини першої тієї самої статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом.
Наведені заперечення не можна визнати обґрунтованими з огляду на нижченаведене.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено чинною постановою КМУ від З0.05.1997 року №523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону №796-ХІІ, а в пункті 2 постанови №1 КМУ установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
При вирішенні спору необхідно виходити із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, тому при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини третьої статті 28 Закону України від 9.07.2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Суд приходить до висновку, що зроблений відповідачем розрахунок пенсії позивачу не відповідає вказаним вимогам Закону, тому дії Управління щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу виходячи з мінімального розміру пенсії за віком є неправомірними, на підставі чого позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-162 КАС України, на підставі ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити. Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі в перерахунку пенсії ОСОБА_2 у відповідності зі ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
Зобов*язати Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 у відповідності зі ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 1.02.2009р., виходячи з мінімального розміру пенсії за віком згідно з абз.1ч.1ст.28 Закону України “Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування”
Постанова може бути оскаржена в Донецький апеляційний адміністративний суд через Волноваський районний суд протягом 20 днів з дня подання заяви про оскарження до суду, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
Суддя: