ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2015 р. м. Київ К/800/65859/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Інспекція)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013

у справі № 817/2818/13-а

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013 № 0000301702 та № 0000311702.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивачем було оподатковано виручку, отриману від діяльності, яка не підпадає під спрощений режим оподаткування, за загальними правилами, у зв'язку з чим підстави для донарахування оспорюваних сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та з ПДВ відсутні.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що правовим наслідком порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування платником 2 групи є перехід платника з наступного звітного періоду до третьої групи платників єдиного податку або на сплату інших податків і зборів, визначених чинним податковим законодавством.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання СПД ОСОБА_1 податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби, за період з 01.04.2010 по 23.04.2013. Результати цієї перевірки викладені в акті від 14.05.2013 № 131/17-39/НОМЕР_3.

Під час цієї перевірки Інспекцією було виявлено, що протягом 2012 року позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності платників 2 групи, здійснювала діяльність з надання послуг з оренди торгівельних місць, у тому числі приватним підприємцям, які перебували на загальній системі оподаткування.

Наведена обставина стала підставою для висновку про втрату СПД ОСОБА_1 права з 01.04.2012 застосовувати правила оподаткування, передбачені для платників податків 2 групи, та про необхідність з цієї дати перейти на сплату інших податків і зборів.

Вказаний висновок Інспекції слугував підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17.06.2013 № 0000301702, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 8 041,69 грн. (у тому числі 6433,35 грн. за основним платежем та 1608,34 грн. за штрафними санкціями), а також податкового повідомлення-рішення від 17.06.2013 № 0000311702 про донарахування СПД ОСОБА_1 грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 142 480,15 грн. (у тому числі 112 488,12 грн. за основним платежем та 29992,03 грн. за штрафними санкціями).

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції виходили з того, що позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючі розрахунки податкових декларацій платника єдиного податку за звітні періоди 2012 року та за І квартал 2013року, згідно з якими СПД ОСОБА_1 було оподатковано доходи, одержані від надання послуг приватним підприємцям, що перебувають на загальній системі оподаткування, за ставкою 15%.

Втім така правова оцінка обставин справи не відповідає нормам податкового законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини.

Так, пунктом 291.4 статті 291 ПК суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділено на групи платників єдиного податку. При цьому до другої груп належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Таким чином, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку другої групи, який надає послуги суб'єкту господарювання, що не є платником єдиного податку, не відповідає наведеним умовам перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку другої групи.

Згідно з пунктом 293.4 статті 293 ПК до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему, встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

В силу вимог підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

З наведених законодавчих положень вбачається, що наслідком порушення платником єдиного податку 2 групи умов перебування у цій групі платника є застосування ставки єдиного податку у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого з таким порушенням, та перехід на іншу систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому відбулося правопорушення.

У зв'язку з цим Інспекція цілком правомірно нарахувала СПД ОСОБА_1 оспорювану суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, застосовуючи ставку податку у розмірі 15 відсотків до усіх доходів платника, отриманих починаючи з 01.04.2012.

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 ПК у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Втім відповідно до пункту 297.1 статті 297 платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу (підпункт 3).

Таким чином, сума виручки платника єдиного податку 2 групи, яка підлягає оподаткуванню за правилами спрощеної системи, не впливає на виникнення у особи обов'язку зареєструвати платником ПДВ; такий обов'язок виникає у суб'єкта малого підприємництва 2 групи у разі перевищення протягом послідовних дванадцяти календарних місяців суми його оподатковуваних операцій 300 000 гривень, без урахування 1000000 гривень, отриманих у рамках провадження діяльності на умовах сплати єдиного податку.

А відтак для правильного вирішення даного спору судам необхідно було перевірити, чи досягнула сума оподатковуваних поставок позивача за 12 місяців, починаючи з 01.04.2012, 300 000 грн. та на підставі встановленого визначити обсяг прав та обов'язків позивача щодо сплати ПДВ.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 у справі № 817/2818/13-а скасувати.

3. В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2013 № 0000311702 справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:І.О. Бухтіярова

І.В. Приходько