Номер справи: 2-99

                      Категорія: 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 лютого 2009 року                                       Маневицький районний суд Волинської області

в складі:  головуючого-судді                    Невара О.В.,

                при секретарі                              Абрамчук Н.В.,

з участю позивача                                      ОСОБА_1,

                представника відповідача         Савчука В.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до Карасинської сільської ради Маневицького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

            6 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Карасинської сільської ради Маневицького району про визнання права власності на спадкове майно. Свої вимоги обґрунтувала тим, що її мати ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ще за свого життя 18.12.2000 року склала заповіт, який було посвідчено Карасинською сільською радою Маневицького району, згідно якого належні їй житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 заповіла їй - позивачу ОСОБА_1 Спадщину після смерті матері ОСОБА_2 вона своєчасно у визначений законодавством термін прийняла, оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Заяви про відмову від спадщини вона не подавала. Інших спадкоємців за заповітом на вказане спадкове майно немає. Отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно в позасудовому порядку позивач не має можливості. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати за нею в порядку спадкування право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, що належало ОСОБА_2

            Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в поданій до суду заяві, просила визнати за нею в порядку спадкування право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, що належало ОСОБА_2

            Представник відповідача Савчук В.С. в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, пояснивши, що сільська рада не заперечує проти визнання за позивачем, як спадкоємцем за заповітом, права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, що належало ОСОБА_2 Будь-якого спору щодо даного майна немає. ОСОБА_1 доглядала за матір'ю ОСОБА_2 до дня її смерті. Інших спадкоємців на вказане спадкове майно немає.

            Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до повного задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України „Про власність” від 7.02.1991 року громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

  Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

  Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

  Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

  Згідно ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

  В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 являлася власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Ще за свого життя 18.12.2000 року остання склала заповіт, який було посвідчено Карасинською сільською радою Маневицького району, згідно якого належне їй будинковолодіння заповіла позивачу ОСОБА_1 Спадщину після смерті ОСОБА_2 позивач своєчасно у визначений законодавством термін прийняла, оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Заяви про відмову від спадщини вона не подавала. Інших спадкоємців за заповітом на вказане спадкове майно немає. Зазначене підтвердили сторони в судовому засіданні, а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, а саме: заповіту від 18.12.2000 року, посвідченого Карасинською сільською радою Маневицького району та зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_1 свідоцтва про смерть серії І-ЕГНОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року; довідок Карасинської сільської ради Маневицького району НОМЕР_3від 16.06.2005 року, НОМЕР_4 від 30.12.2008 року; експертного висновку про відповідність будинковолодіння по АДРЕСА_1 діючим державним будівельним, санітарним і пожежним нормам від 24 грудня 2008 року.

            Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач ОСОБА_1, являючись спадкоємцем за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1, що належали ОСОБА_2, фактично набула право власності на вказане спадкове майно. На даний час право власності на нього ніким не оспорюється, а тому є всі підстави для визнання права власності на це спадкове майно за ОСОБА_1

  Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 328, 1216, 1268-1270, 1296 ЦК України, Законом України „Про власність” від 7.02.1991 року, суд, -                                  

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

            Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 Волинської області, які належали ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо подається заява про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили протягом двадцяти днів, якщо не буде подана апеляційна скарга. У випадку подачі апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

                                                              Суддя: