апеляційний суд автономної республіки Крим
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року травня місяця 07 дня колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Моісеєнко Т.І.
суддів Мамасуєвої Л.О., Іщенка В.І.
при секретарі Брежнєвій О.К
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третій особі -органу опіки та піклування виконкому Феодосійської міської ради про визнання незаконним проживання, виселення, вселення, усунення перешкод у користуванні власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. , ОСОБА_5. на рішення Феодосійського міського суду від 20.02.2008 року -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5. звернулись в суді з позовом до ОСОБА_6., ОСОБА_7, третій особі -органу опіки та піклування виконкому Феодосійської міської ради про визнання незаконним проживання у будинку АДРЕСА_1, в м. Феодосії, виселення відповідачів з будинку разом із неповнолітніми дітьми, вселення їх у будинок і усунення перешкод у користуванні власністю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1. належить 2\5 частки будинку АДРЕСА_1 в м. Феодосії, будинок реально не поділений між співвласниками, позивачі прописані ( зареєстровані) по вказаному будинку і користувались ним повністю. 21.04.2005 року між ОСОБА_2, який діяв за згодою ОСОБА_1, та ОСОБА_6. був укладений договір найму житлового приміщення, згідно якому ОСОБА_6. і ОСОБА_7. мали право без оплати протягом 2 років мешкати у вказаному будинку. На наймачів покладався обов'язок зробити у будинку косметичний ремонт, оплатити підключення електроенергії, установити наприкінці двору огорожу із сітки «рабиці» і оплачувати всі комунальні послуги.
Справа № 22-ц-968 ф/2008
Головуючий в першій інстанції Суддя Лошакова Т.А.
суддя-доповідач Моісеєнко Т.І
2
Зобов'язання за договором відповідачі виконали не повністю, косметичного ремонту будинку не проводили, одну кімнату привели у неналежний стан. Крім того, без згоди наймодавця поселили у будинок 4 неповнолітніх дітей.
Після закінчення строку договору найму житлового приміщення відповідачі не бажають добровільно звільнити будинок і не пускають позивачів до будинку, чим порушують їх права. Просили визнати незаконним проживання ОСОБА_6., ОСОБА_7. і їх неповнолітніх дітей у спірному будинку, виселити їх із зазначеного будинку, та усунути перешкоди у користуванні будинком, вселивши їх у будинок.
Рішенням Феодосійського міського суду від 20.02.2008 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що згоди наймодавця на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей не потрібно. Суд також дійшов висновку про те, що наймодавець за з місяці до спливу строку договору житлового найму не попередив наймача про.відмову від укладення договору найму на новий строк, в зв'язку з чим договір найму вважається укладеним на таких саме умовах і на такий саме строк.
На ухвалене судом рішення ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4. , ОСОБА_5 принесена апеляційна скарга, в який йдеться про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення по справі. Апелянти просили визнати неправомірним проживання відповідачів у спірному будинку, і виселити відповідачів з будинку, 2\5 частини якого належать ОСОБА_1. на праві приватної власності, оскільки вказаний будинок необхідний для проживання членів його сім'ї.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає , що скарга задоволенню не підлягає.
Згідно положень ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що з вимогами про розірвати договір найму житлової площі, укладеного між ОСОБА_2. та ОСОБА_6, і виселення відповідачів з будинку, частина якого належить ОСОБА_1. на праві приватної власності, на підставі того, що вказаний будинок необхідний для проживання членів його сім'ї, позивачі до суду не звертались.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За такими обставинами, суд першої інстанції не міг розглядати позовні вимоги, на які ОСОБА_1 та інші позивачі посилаються в апеляційній скарзі, і висловлювати свою думку відносно їх обґрунтованості. За тими ж обставинами суд апеляційної інстанції не може надавати оцінку вказаним доводам апелянтів, оскільки вони не були предметом розгляду суду першої інстанції.
Розглядая справу в межах позовних вимог, що були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
З договору найму житлової площі домоволодіння АДРЕСА_1 м. Феодосії вбачається, що він був укладений 21.04.2005 року в цілому на весь будинок, без плати за користування будинком, і на строк 2 роки. ( а.с. 41).
Доводи апелянтів про те, що вказаний договір не був зареєстрований в органах управління житловим фондом і не взятий на облік в органах ДПІ не можуть бути прийняти до уваги, оскільки сторонами не оскаржувався сам по собі факт укладення такого договору . Договір ніким не оскаржено, не визнано недійсним і не скасовано.
3
Доводи апелянтів про те, що суду необхідно було користуватись нормами ст. 168, 169 Житлового кодексу України під час розгляду вказаної справи, якими не передбачено попередження наймача про відмову від укладення договору на новий строк, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки договір найму житла був укладений під час дії Цивільного кодексу України ( в редакції з 01.01.2004 року). Нормами ст. 810, 822, 825 ЦК України, який прийнятий пізніше, ніж Житловий кодекс УРСР, передбачені положення найму (оренди) житла, якими правомірно керувався суд під час розгляду справи, оскільки вони мають преюдиціальне значення, ніж норми ЖК України, прийнятого у 1984 році.
Доказів про те, що позивачі ставили питання про зміну умов договору найму житлової площі чи про розірвання вказаного договору на підставі того, що житлова площа необхідна для проживання власника житла, або членів його сім'ї, матеріали справи не містять. Не містять матеріали справи і письмового попередження ОСОБА_6 та ОСОБА_7. про необхідність звільнення вказаного житлового приміщення, як це передбачено ч.1 ст. 822 ЦК України.
За вказаними обставинами, суд першої інстанції обґрунтовано не знайшов підстав для задоволення позовних вимог про виселення відповідачів із спірного домоволодіння.
Апеляційна скарга не містить безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції. Крім того, доводи апеляційної скарги знаходяться за межами позовних вимог, які розглядалися судом першої інстанції, в зв'язку з чим не можуть бути прийняти до уваги судом апеляційної інстанції.
Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду від 20.02.2008 року - залишити без зміни.
Ухвала набуває чинності з дня проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 2 місяців.