номер провадження справи 14/66/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015 Справа № 908/2049/15-г

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (юридична адреса - 84601 м. Горлівка Донецької області, пр-т Леніна, б. 11; поштова адреса - 87528 м. Маріуполь Донецької області, вул. Войніч, б. 2)

до відповідача Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (адреса - 87547 м. Маріуполь Донецької області, вул. К. Лібкнехта, б. 177-А)

про стягнення заборгованості

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Цацуліна Т.О., довіреність №181114-4/63 від 18.11.2014р.

від відповідача: Філімонов А.Ю., довіреність №03-41 від 19.12.2014р.

Суть спору:

30 березня 2015 року Позивач - Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (далі за текстом ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго») звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Відповідача - Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (далі за текстом КП «Компанія «Вода Донбасу») про стягнення заборгованості.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.03.2015р. порушено провадження у справі №908/2049/15-г, судове засідання призначено на 23.04.2015р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2015р. розгляд справи відкладено до 20.05.2015р.

В судовому засіданні 20.05.2015р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, за згодою представників Сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що на виконання умов укладеного між Позивачем та ДВП по зовнішньому централізованому водопостачанню «Укрпромводчормет» (правонаступником якого є КП «Компанія «Вода Донбасу») Договору про постачання електричної енергії №69/06-115 від 19.10.2006р. Позивачем поставлено Відповідачеві активну електричну енергію в період липень-вересень, листопад-грудень 2014 року на загальну суму 112 981,61 грн. та реактивну електричну енергію в період липень-вересень, грудень 2014 року на суму 914,98 грн. Проте, Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленої електроенергії не виконав, у зв'язку з чим заборгованість Відповідача перед Позивачем за умовами Договору становить 112 981,61 грн. за активну електроенергію та 914,98 грн. за реактивну електроенергію. Також, зазначив, що Відповідачем порушено строки внесення платежів, отже крім основної заборгованості, відповідно до діючого законодавства України та умов Договору тому у Позивача виникає право на стягнення з Відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з КП «Компанія «Вода Донбасу» на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» 112 981,61 грн. боргу за активну електроенергію, 914,98 грн. боргу за реактивну електроенергію, 744,17 грн. 3% річних, 9 065,38 грн. інфляційних збитків, 6 694,39 грн. пені та покласти на Відповідача судові витрати.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу, про що зазначив у відзиві на позов. Щодо вимог про стягнення пені, втрат від інфляції грошових коштів та річних процентів заперечив. В обґрунтування заперечень вказує на наявність форс-мажорних обставин, які підтверджуються висновком Донецької торгово-промислової палати та сертифікатом Торгово-промислової плати України. Відповідачем заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення на 3 роки

За клопотанням представників Сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

19.10.2006р. між ВАТ «Донецькобленерго» (правонаступником якого є ПАТ «ДТЕК Донецькобланерго») - Постачальник та Державним виробничим підприємством по зовнішньому централізованому водопостачанню «Укрпромводчормет» (правонаступником якого є КП «Компанія «Вода Донбасу») - Споживач укладено Договір про постачання електричної енергії №69/06-115 (далі за текстом Договір), за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.3.4. Договору Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", та № 5 "Порядок розрахунків" до цього Договору.

Згідно пункту 3 додатку № 5 до Договору (з врахуванням Додаткової угоди від 03.01.2014р.), Споживач здійснює оплату за споживану електричну енергію на підставі отриманих від Постачальника рахунків на поточний рахунок наступним чином:

- до 04 числа щомісячно сплачує суму остаточного рахунку за попередній розрахунковий період;

- до 12 числа розрахункового місяця в розмірі 30 % обсягу відповідного місячного споживання електричної енергії, обумовленого у додатку Хе8 "Договірні величини споживання електричної енергії" до Договору;

- до 23 числа розрахункового місяця в розмірі 40 % обсягу відповідного місячного споживання електричної енергії, обумовленого у додатку Ха8 "Договірні величини споживання електричної енергії" до Договору.

Договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2009 р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.5 Договору).

Оскільки сторонами не надано доказів надіслання на адреси сторін заяв про припинення дії Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, та у заявлений до стягнення період він був чинним.

Позивачем поставлено Відповідачеві активну електричну енергію в період липень-вересень, листопад-грудень 2014 року на загальну суму 112 981,61 грн. та реактивну електричну енергію в період липень-вересень, грудень 2014 року на суму 914,98 грн., що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії), які підписані представниками та скріпленим печатками обох підприємств.

На оплату спожитої активної та реактивної електроенергії Позивачем було виставлено Відповідачу відповідні рахунки, отримання яких Відповідачем не заперечено.

В порушення взятих на себе зобов'язань, Відповідач не здійснив оплату за отриману активну та реактивну електроенергію. Таким чином, у КП «Компанія «Вода Донбасу» перед ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» виникла заборгованість 112 981,61 грн. за спожиту у період липень-вересень, листопад-грудень 2014 року активну електроенергію та 914,98 грн. за спожиту у липні-вересні, грудні 2014 року реактивну електроенергію.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії (ч. 8 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику").

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Неналежне виконання Відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів про сплату суми боргу в повному обсязі Відповідачем суду не надано, а тому вимога про стягнення 112 981,61 грн. заборгованості за спожиту у період липень-вересень, листопад-грудень 2014 року активну електроенергію та 914,98 грн. заборгованості за спожиту у липні-вересні, грудні 2014 року реактивну електроенергію підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач, посилаючись на прострочення виконання Відповідачем зобов'язання за Договором, просить стягнути з останнього 6 694,39 грн. пені за період з 08.08.2014р. по 31.01.2015р., 744,17 грн. 3% річних за період з 08.08.2014р. по 31.01.2015р. та 9 065,38 грн. інфляційних збитків за період з 08.08.2014р. по 31.01.2015р.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

За умовами п. 4.2.1 Договору з врахуванням протоколу розбіжностей, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 "Порядок розрахунків" до цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на дату виникнення заборгованості.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків судом встановлено, що розрахунки Позивачем виконано вірно.

Посилання відповідача на ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 31.01.2015 р. № 85-VІІІ судом не прийнято до уваги, оскільки положення зазначеного закону не поширюються на юридичних осіб, а підлягають застосуванню лише до громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція.

Також, судом відхилено посилання відповідача на висновок Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 р. та сертифікат Торгово-промислової палати України № 5270/05-4 від 25.11.2014 р. як на докази підтвердження настання форс-мажорних обставин, з огляду на наступне.

Згідно статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Таким чином, наданий відповідачем висновок Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 р. не може бути належним та допустимим доказом щодо доведення настання обставин непереборної сили. Крім того, він зроблений відносно факту невиконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення та ніяк не пов'язаний з договірними відносинами між сторонами по даній справі.

Пунктом 6.12 Регламенту Торгово-промислової палати «Засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)», затвердженого Рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 р. № 40 (далі - Регламент) передбачено, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України/регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин.

Сертифікат Торгово-промислової палати України № 5270/05-4 від 25.11.2014р. не містить відомостей щодо зобов'язань сторін за Договором про постачання електричної енергії №69/06-115 від 19.10.2006 р., що є підставою позову по даній справі та наданий КП «Компанія «Вода Донбасу» на підтвердження настання обставин непереборної сили щодо справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Крім того, відповідно до п. 4.3.2 Договору сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж через п'ять календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий термін та дату припинення дії обставин непереборної сили. Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили, що впливають на виконання зобов'язань за Договором про постачання електроенергії №69/06-115 від 19.10.2006 р.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

За викладених обставин, позовні вимоги ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до КП «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення на 3 роки, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України.

Відповідно до пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, враховуючи те, що Позивач, як і Відповідач, здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, у зв'язку з чим обидва підприємства несуть значні збитки, суд відхиляє клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на три роки. Крім того, заявником не надано жодних доказів в обґрунтування заявленого трьохрічного строку. Також, як вже було зазначено вище, Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження настання форс-мажорних обставин по Договору № 69/06-115 від 19.10.2006 р.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецьобленерго» до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177-а, ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, адреса для листування: 83054, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Войніч, 2, ЄДРПОУ 00131268) борг за активну електроенергію у розмірі 112 981 (сто дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одну) грн. 61 коп., борг за реактивну електроенергію у розмірі 914 (дев'ятсот чотирнадцять) грн. 98 коп., 6 694 (шість тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 39 коп. пені, 744 (сімсот сорок чотири) грн. 17 коп. 3% річних, 9 065 (дев'ять тисяч шістдесят п'ять) грн. 38 коп. збитків від інфляції, судовий збір у розмірі 2 608 (дві тисячі шістсот вісім) грн. 01 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 25.05.2015р.