Справа № 2-3819/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2009 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В., секретаря Черкасової М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить стягнути на його користь збитки у розмірі 4998, 52 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 03.04.2002 року між ним та відповідачем було укладено усний договір позики, згідно якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 1280 літрів дизельного пального. Відповідач зобов'язався повернути дизельне пальне по закінченню польового сезону, однак не повернув, тому протягом 2002-2004 року позивач придбав для власних потреб 1280 літрів дизельного пального, на що витратив 4988, 52 грн. Таким чином, позивач зазначає, що в зв'язку з невиконанням зобов'язання, ОСОБА_4 спричинив йому збитки у зазначеному розмірі, тому звернувся до суду з позовом.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити у повному обсязі, пояснивши, що 03.04.2002 року, на підтвердження укладеної усної угоди відповідач написав розписку, згідно якої отримав від нього 1280 літрів дизельного пального. Відповідач повинен був повернути дизельне пальне наприкінці польового сезону 2002 року, однак не повернув, тому ОСОБА_1 змушений був за власні кошти купувати для власних потреб дизельне пальне, на що витратив 4988, 52 грн. і цю суму він просить стягнути з відповідача.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що в 2002 році між ТОВ фірмою «Тера», керівником якої він був, та комунальним підприємством «Комунальник», директором якого був ОСОБА_1, було укладено договір, згідно якого КП «Комунальник» надавало допомогу в придбанні паливно-мастильних матеріалів, тому отримуючи протягом дня дизельне паливо, він, як директор ТОВ «Тера» виписував для себе особисто інформаційну довідку, щоб наприкінці робочого дня здійснити звірку про придбання та використання дизельного пального. Ніякого усного договору про отримання дизельного пального між ним, як фізичною особою, та ОСОБА_1, як фізичною особою, не існувало.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до такого висновку.
Згідно ст. 374 ЦК України, в редакції 1963 року, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається кладеним у момент передачі грошей або речей.
В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, що особисто ОСОБА_1, як позикодавець передавав в оперативне управління чи у власність позичальникові - ОСОБА_2 дизельне паливо у кількості 1280 літрів.
Посилання позивача про те, що ОСОБА_2 написав розписку про отримання дизельного палива в борг до листопада 2002 року (а.с. 28) не можуть бути прийняті судом, оскільки вказана розписка не свідчить про наявність будь-яких правовідносини між позивачем та
відповідачем. Так само суд не може прийняти до уваги копії чеків на придбання дизельного палива (а.с. 32-35), оскільки останні не містять інформацію про оплату вказаних чеків саме позивачем, а також не містять даних про характер правовідносин між сторонами .
Крім того, відповідно до ст. 375 ЦК України, в редакції 1963 року, договір позики на суму понад п'ятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій формі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, позивачем не надано жодного доказу того, що вартість 1280 літрів дизельного палива не перевищувало суму в 50 карбованців станом 2002 рік.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, і задоволенню підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 324, 325 ЦК України в редакції 1963 року, ст . 10, 60, 88, 213, 214 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.