Справа № 2-А-129/09
ПОСТАНОВА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
9 лютого 2009 року Ровеньківський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Шумченко Л.В.,
при секретарі Шевчук К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ровеньки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області про визнання незаконними дій ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом , у якому вказав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом ІІ групи від захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до цього він користується правами та пільгами, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Йому стало відомо, що щорічна допомога на оздоровлення та щорічна разова грошова допомога до 5-го травня в повному обсязі та належним чином не нараховувались. Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має отримувати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, але у 2004 році він отримав цю допомогу у розмірі 26 грн. 70 коп., у 2008 році - 120 грн., а повинен був отримати 1185 грн. та 2625 грн. відповідно. Таким чином, він недоотримав 3663 грн. 30 коп. Відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” він повинен отримувати щорічну разову грошову допомогу до 9- го Травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, але у 2004 році він отримав 160 грн., у 2008 році - 400 грн., а повинен був отримати - 1640 грн. та 3848 грн. відповідно. Недоотримана сума дорівнює 4928 грн. Просив визнати незаконними дії відповідача по відмові у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення та допомоги до 9-го Травня за 2004 та 2008 роки та зобов'язати УПСЗН Ровеньківської міської ради нарахувати та виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2004 та 2008 рік у розмірі 1158 грн. 30 коп. та 2505 грн. відповідно, загалом - 3663 грн. 30 коп., та допомогу до 9-го Травня за 2004 та 2008 роки у розмірах 1480 грн. та 3448 грн. відповідно, загалом 4928 грн.
6 лютого 2009 року позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати незаконними дії відповідача по відмові у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення та допомоги до 9-го Травня за 2004 та 2008 роки та зобов'язати УПСЗН Ровеньківської міської ради нарахувати та виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2004 та 2008 рік у розмірі 1158 грн. 30 коп. та 2505 грн. відповідно, загалом - 3663 грн. 30 коп., та допомогу до 9-го Травня за 2004 та 2008 роки у розмірах 579 грн. 60 коп. та 3448 грн. відповідно, загалом 4027 грн. 60 коп.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі. Позивач суду пояснив, що про те, що у 2004 році він мав отримати вказані виді допомог у розмірах, вказаних у позовній заяві, він дізнався наприкінці 2008 року, і відразу звернувся з позовом до суду.
Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, і просив у їх задоволенні відмовити, оскільки вважає, що дії УПСЗН Ровеньківської міської ради щодо нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної допомоги до 9-го Травня є законними.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується відповідними посвідченнями (ар.с. 6,7).
ОСОБА_1 як учасник бойових дій отримував щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, і у 2004 році вона склала 160 грн., у 2008 році - 400 грн. (ар.с. 5).
Статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога - інвалідам ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” , щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст. 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Статтею 2 Закону України “Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, мінімальна пенсія за віком з 01.01.2005 року складала 92,45 грн.
Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, мінімальна пенсія за віком з 01.01.2008 року складала 481 грн.
В п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 177 від 18.02.2004 р. зазначено: «Встановити, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення».
Також ст. 95 Конституції України зазначено що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Ст. ст. 1, 17, 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлює, що державні соціальні гарантії: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; розмір державної соціальної допомоги та інші соціальні виплати - не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого виключно законами України, та являються обов'язковими для всіх державних органів і органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте відповідно до ст. 51 Бюджетного Кодексу України, ( частина 6) будь-які зобов'язання, взяті фізичними чи юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом або Законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати Державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Вирішення питань про відповідність Конституції України віднесено до Конституційного Суду України статтею 150 Конституції України.
Згідно з рішеннями Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення Законів України “Про Державний бюджет України ...” на 2004 та 2008 р.р., якими було встановлено розміри одноразової щорічної допомоги учасникам бойових дій до 5 травня менше, ніж передбачений ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Таким чином, положення ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у 2004 та 2008 роках були чинними та підлягають застосуванню, тому позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому недонараховану суму одноразової щорічної допомоги до 5 травня за 2004 та 2008 рік суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з розрахунку:
.
2004 рік : 92,45 х 8 = 739,60
739,60 - 160 = 579,60 (грн.),
де 92,45 - розмір мінімальної пенсії за віком,
160- розмір отриманої ОСОБА_1одноразової щорічної допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2004 році;
2008 рік : 481 х 8 = 3848
3848 - 400 = 3448 (грн.),
де 481 - розмір мінімальної пенсії за віком,
400- розмір отриманої ОСОБА_1одноразової щорічної допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2008 році.
Всього : 579,60 + 3448 = 4027,60 ( грн.).
Частиною 4 статті 48 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено виплату ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , віднесеного до І категорії постраждалих, щорічно допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Відповідач нарахував позивачеві та виплатив:
- у 2004 році - 26,70 грн.,
- у 2008 році - 120 грн.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення Законів України “Про Державний бюджет України на 2008 рік ”, яким вносились зміни до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо розмірів соціальних виплат.
УПСЗН не нарахувалоОСОБА_1 відповідну суму щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у вiдповiдностi до ст. 48 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 3663 грн. 30 коп. за 2004 та 2008 роки.
З 1 вересня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати складав 237 гривні на місяць. З 1 жовтня 2008 року - 545 гривень на місяць. Дані розміри було встановлено Законами України "Про Державний бюджет України ..." на 2004 та 2008 роки відповідно.
Позивачеві необхідно нарахувати та виплатити:
- за 2004 piк - 1185 грн. (237 грн. - мінімальна заробітна плата на час виплати * 5) - 26,70 грн. (сплачено) = 1158,30 грн.
- за 2008 piк - 2625 грн. (545 грн. - мінімальна заробітна плата на час виплати * 5) - 120 грн. (сплачено) = 2505 грн.
Всього : 1158,3 + 2505 = 3663 грн. 30 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні було встановлено, що позивач дізнався про порушення його прав щодо отримання допомоги до 5-го травня та допомоги на оздоровлення за 2004 рік у збільшеному розмірі лише у 2008 році, тому суд вважає, що позивачем не було пропущено строк звернення до адміністративного суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8,22,46, 48, 55,58,64, 150 Конституції України; Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Бюджетним Кодексом України, ст. ст. 9, 94, 99, 158-159,160-162,163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області про визнання незаконними дій задовольнити.
Визнати незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області з відмови ОСОБА_1у виплаті недоплаченої щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня за 2004 та 2008 роки та заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за 2004 та 2008 роки незаконними та такими, що порушують його Конституційні права.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу інвалідам війни до 5 травня за 2004 та 2008 роки у розмірі 4027 (чотири тисячі двадцять сім) грн. 60 коп.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за 2004 та 2008 роки у розмірі 3663 ( три тисячі шістсот шістдесят три) грн. 30 коп.
Постанова може бути оскаржена в Донецькому адміністративному апеляційному суді у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення у повному обсязі.
Суддя Л.В. Шумченко