Справа № 1-26/2009р.

  ВИРОК

   Іменем України

08 січня 2009 року                                                                                            м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого:                                     судді Совгири Д.І.,

з участю секретаря:                           Цибульській Т.І.,

та прокурора:                                     Загороднюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Петровське Луганської області, громадянина України, українця, освіта середня-спеціальна, розлученого, жителя АДРЕСА_1, непрацюючого, раніше судимого: 24 грудня 2007 року Могилів-Подільським міськрайонним судом за ст. 164 ч. 1, 75 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із виконавчим листом № 2-20 від 28 березня 2003 року ОСОБА_1 було зобов'язано сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 8 гривень 50 копійок, починаючи з 17 березня 2003 року і до повноліття дитини. Підсудний ОСОБА_1 дане рішення суду не виконував і аліменти не сплачував, у зв'язку з чим за період з червня 2004 року по липень 2007 року у нього утворилася заборгованість в сумі 3651 гривня 20 копійок, за що вироком суду від 24 грудня 2007 року його було засуджено за ст. 164 ч. 1, 75 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік. Однак ОСОБА_1 у вчиненому не розкаявся і з серпня 2007 року по жовтень 2008 року знову взагалі не сплачував аліменти на користь своєї неповнолітньої дочки, тобто злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 2929 гривень 80 копійок. У зв'язку з цим ОСОБА_1 неодноразово викликався працівниками Могилів-Подільської Державної виконавчої служби та попереджався ними про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 164 КК України. Проте незважаючи на це, підсудний тривало, систематично та наполегливо ухилявся від виконання обов'язку по сплаті аліментів на користь своєї неповнолітньої дитини і протягом вказаного періоду коштів на її утримання взагалі не сплачував.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 164 КК України визнав повністю і суду пояснив, що 24 грудня 2007 року він був засуджений за ч. 1 ст. 164 КК України, однак аліменти на користь ОСОБА_2 для утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 і далі не сплачував. Він неофіційно працював на будівництві і збирався одразу погасити всю заборгованість після повного розрахунку з ним, хоча й отримував щомісяця заробітну плату в сумі близько 1000 гривень. З даних коштів він жодної допомоги на утримання своєї дитини не надав. Державними виконавцями він попереджався про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 164 КК України, однак аліменти так і не сплачував. У вчиненому щиро розкаявся.

Потерпіла ОСОБА_2 знаходиться на заробітках в м. Бориспіль Київської області, а тому в судове засідання не з'явилася. Суд визнав причину її неявки поважною та оголосив її покази, дані під час досудового слідства, згідно із якими в період з серпня 2007 року по жовтень 2008 року підсудний ОСОБА_1 взагалі не надавав їй допомогу на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона являється матір'ю ОСОБА_2 і бабусею неповнолітньої ОСОБА_3. Майже з самого народження дитина проживала із нею, оскільки батьки були постійно на заробітках. Після розлучення дітей та винесення судом рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, підсудний взагалі не надавав допомогу на утримання дитини. Він не платив коштів ні її дочці, ні дитині нічого не купував. На даний час дитина повністю знаходиться на її утриманні.

Крім визнання вини підсудним, показів свідка ОСОБА_4, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України підтверджується і матеріалами справи, а саме: поданням начальника ВДВС Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції про порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи за ст. 164 КК України (а. с. 3); виконавчим листом № 2-20/2003 від 28 березня 2003 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини (а. с. 5);  письмовими попередженнями ОСОБА_1 про можливість настання кримінальної відповідальності за ст. 164 КК України (а. с. 10-11), розрахунком заборгованості по аліментам (а. с. 19-23), вироком суду від 24 грудня 2007 року, згідно із яким ОСОБА_1 засуджений за ст. 164 ч. 1, 75 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік (а. с. 41) та іншими матеріалами справи.

Зібрані в судовому засіданні докази свідчать, що підсудний ОСОБА_1, будучи 24 грудня 2007 року засудженим за ч. 1 ст. 164 КК України, в період з серпня 2007 року по жовтень 2008 року знову здійснив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (аліментів), тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 164  КК України, кваліфікуючою ознакою якого є те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин передбачений ст. 164 КК України.

При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину  - злочин, передбачений ч. 2 ст. 164 КК України, є злочином невеликої тяжкості, особу винного - посередньо характеризується за місцем проживання, і обставини справи.

Пом'якшуючими покарання обставинами згідно із ст. 66 КК України є щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючою покарання обставиною, передбаченою ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе лише в умовах обмеження волі, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ст. 164 ч. 2 КК України.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним за ч. 2 ст. 164 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком призначити ОСОБА_1 остаточну міру покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу ОСОБА_1 залишити раніше обрану - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб до апеляційного суду Вінницької області.

Суддя: