2-а-305/2009р.

     П О С Т А Н О В А

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    27 лютого   2009  року                                 м. Лисичанськ

    Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

    головуючої судді              Стахової Н.В.,

    при секретарі              Головіній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій незаконними, зобов’язання до перерахунку, недоотриманої щорічної допомоги за шкоду заподіяну здоров’ю, недоотриманої компенсації у зв’язку з встановленням інвалідності, -

встановив:

    Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що з 23.10.2008 року  є інвалідом 2 групи за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» він, як інвалід ЧАЕС 2 групи,  має право на отримання  одноразової щорічної допомоги  за шкоду заподіяну здоров’ю у 2008 році у сумі 2625 грн. Відповідач виплатив йому, як інваліду 2 групи, щорічну допомогу на оздоровлення у сумі 100 грн., недоплата у 2008 році складає 2525 грн.

Відповідно ч.1 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому, як учаснику наслідків ліквідації аварії на ЧАЕС, передбачено виплату одноразової допомоги при призначенні інвалідності 2 групи – у розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.10.2008 року становить 545 грн., розмір допомоги повинен складати 24525 грн. У 2008 році отримав від відповідача одноразову допомогу при призначенні 2 групи інвалідності у сумі 284,40 грн., недоотриманою є 24 240,60 грн. Звернувся до відповідача з письмовою заявою про перерахунок належних йому виплат, але відповідач у перерахунку відмовив. Просив суд визнати дії відповідача незаконними, стягнути з відповідача на його користь одноразову щорічну допомогу за шкоду заподіяну здоров’ю  за 2008  у сумі 2525 грн., одноразову допомогу  у зв’язку з встановленням інвалідності 2 групи –  24 240 грн.60 коп.  

У судове засідання  позивач надав письмову заяву по слухання справи за його відсутності, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2  у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що виплати були здійснені відповідно до затверджених Законами України “Про Державний бюджет України” на відповідні роки та відповідними постановами КМУ розмірів.  Відповідачем при призначенні 2 групи інвалідності позивачу виплачено одноразову допомогу щорічну допомогу у сумі 120 грн., а не 100 грн., як зазначив позивач. Одноразова щорічна допомога за шкоду заподіяну здоров’ю   та одноразова компенсація  у зв’язку з встановленням інвалідності фінансується виключено з Державного бюджету  і відповідно до п.8 ст. 7 Бюджетного кодексу України  бюджетні кошти використовуються  тільки на цілі, визначені бюджетними призначенням. Використання бюджетних коштів всупереч їх цільовому призначенню або в обсязі, що перевищує затверджені показники витрат, карається відповідно до ст. 210 КК України.

Представник третьої особи ОСОБА_3  у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, пояснивши, що в обов’язки Головного управління Державного казначейства не входить нарахування вказаних у позові виплат. Державне казначейство контролює цільове спрямування бюджетних коштів, а розпорядником цих коштів є відповідач, який провадить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Відповідальність за цільове використання коштів несе відповідач. Вважає, що відповідач діяв в межах своєї компетенції та відповідно до бюджетного законодавства.

Судом досліджено наступні докази: копія відповіді на звернення позивача від 19.01.2009р., заява позивача від 12.01.2009р.,  копія посвідчення позивача, як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, копія паспорту позивача, копія довідки МСЕК про встановлення інвалідності, письмові заперечення відповідача, копія витягу з положення про УПСЗН, довідка  УПСЗН про виплату  одноразової компенсації.  

Суд, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

      Позивач є  інвалідом 2 групи, за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією довідки МСЕК,  у зв’язку з чим він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни і інвалідів війни, що відповідачем не оспорюється.  

      Таким чином позивач має право відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 2-ї групи – п’ять мінімальних заробітних плат.

    Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.04.2008 року, тобто на час здійснення виплати допомоги на оздоровлення, становить 525 грн.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на застосування постанови КМУ від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки спеціальним законом, а саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що має вищу юридичну силу порівняно з постановою КМУ, встановлено розмір зазначеної допомоги, а тому, враховуючи засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, норми ч.4 ст. 9 КАС України, застосуванню у даному випадку підлягає зазначений Закон.

Отже, недоотриманою позивачем є щорічна допомога на оздоровлення у 2008 році – у сумі 2505 грн.,  ( 525 х 5 -120),  яка підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам 2 групи – 45 мінімальних заробітних плат;

  Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» розмір мінімальної заробітної плати  з 01.10.2008 року  становить 545 грн.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на застосування постанови КМУ від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та постанови КМУ від 26.07.1996 року №836 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки спеціальним законом, а саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що має вищу юридичну силу порівняно з постановами КМУ, встановлено розмір одноразової компенсації при призначенні інвалідності, а тому, враховуючи засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, норми ч.4 ст. 9 КАС України, застосуванню у даному випадку підлягає зазначений Закон.

При призначенні 23.10.2008 року другої групи інвалідності позивачеві виплачено одноразову компенсацію у розмірі 120  грн.

Отже, позивач має право при призначенні 2 групи інвалідності на одноразову компенсацію у сумі   24525 грн. (545х45=), з якої недоотриманою є 24240,60  грн.

        Крім того, згідно ч.1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.  Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи “Кечко проти України”  Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету.  Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату  надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне  правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань. Оскільки правові положення, які передбачають виплату  щорічної допомоги на оздоровлення,  одноразової компенсації у зв’язку із встановленням  інвалідності є чинними, тобто не скасовані, не змінені і позивач має право на їх отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Суд доходить висновку, що позивачем не пропущено річний строк звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог про стягнення щорічної допомоги за шкоду, заподіяну здоров’ю, оскільки  позовна давність  не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням  здоров’я або смерті, а приписами частини 2 статті 99 КАС України  передбачено  застосування річного строку  звернення у випадках якщо законом не встановлено інше.

На підставі ст. 22 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 2, 11, 159-163 КАС України, суд, -

постановив:

    Позов ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій незаконними, зобов’язання до перерахунку, недоотриманої щорічної допомоги за шкоду заподіяну здоров’ю, недоотриманої компенсації у зв’язку з встановленням інвалідності  задовольнити частково.

    Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради щодо виплати   ОСОБА_1  щорічної допомоги за шкоду заподіяну здоров’ю у 2008 році  у розмірі 120 грн.   та одноразової компенсації у зв’язку із встановленням інвалідності у  розмірі   284,40 грн. незаконними.

Зобов’язати  Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради здійснити   ОСОБА_1    перерахунок щорічної одноразової  допомоги  за шкоду заподіяну здоров’ю за 2008 рік  у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат  з розрахунку  мінімальної заробітної плати з 01.04.2008 року у сумі  - 525  грн.,   одноразової компенсації у зв’язку із встановленням інвалідності з розрахунку мінімальної заробітної плати з 01.10.2008 року  у сумі 545 грн.

     Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  щорічну допомогу за шкоду заподіяну здоров’ю за 2008 рік у сумі 2505 (дві тисячі п’ятсот п’ять) гривень.

    Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  одноразову компенсацію  у зв’язку із встановленням  інвалідності  за   2008 рік у сумі 24 240 грн. (двадцять чотири тисячі  двісті сорок) грн.. 60 коп.

Судовий збір віднести на рахунок Держави.

    Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 27 лютого  2009 року, у повному обсязі складена 02  березня 2009  року.

    Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня складення постанови у повному обсязі або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.

                    Суддя: