2-а-296/2009р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2009 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючої судді Стахової Н.В.,
при секретарі Головіній А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій незаконними, зобов’язання до перерахунку, стягнення недоотриманої одноразової щорічної допомоги до 5 травня, недоотриманої щорічної допомоги за шкоду заподіяну здоров’ю
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що є інвалідом 2 групи за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Закон) він, як інвалід війни 2 групи, має право на одноразову щорічну допомогу до 5-го травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної пенсії за віком становить з 01.04.2007 року – 410,06 грн. 05.05.2007 року відповідачем виплачено йому одноразову допомогу до 5 травня у сумі 360 грн., недоплачена сума допомоги складає 2920 грн. 48 коп. Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» розмір мінімальної пенсії за віком з 01.04.2008 року становить 481 грн., тому на день виплати допомоги її розмір повинен складати 3848 грн. Отримав від відповідача допомогу до 5 травня у сумі 400 грн., недоотриманою є 3448 грн.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» він, як інвалід ЧАЕС 2 групи, у 2007 році мав право на щорічну компенсацію на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Відповідач виплатив допомогу на оздоровлення у 2007 році у сумі 120 грн., недоплата складає 1980 грн. У 2008 році відповідач виплатив йому, як інваліду 2 групи, щорічну допомогу на оздоровлення у сумі 120 грн., недоплата у 2008 році складає 2505 грн. Рішенням Конституційного Суду України №1-29/2007 від 09.07.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі ст. 29 цього Закону, якою встановлено виплата одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 360 грн. для інвалідів війни 2 групи, та п. 30 ст. 71 цього Закону, яким зупинено дію ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи». Звернувся до відповідача з письмовою заявою про перерахунок належних йому виплат, але відповідач у перерахунку відмовив. Просив суд визнати дії відповідача незаконними, стягнути з відповідача на його користь одноразову щорічну допомогу до 5 травня за 2007 рік у сумі 2920,48 грн., за 2008 рік – 3448 грн., щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік у сумі 1980 грн., за 2008 рік – 2505 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, підтвердив викладене у позові, письмово просив суд поновити йому строк звернення до суду з позовними вимогами щодо виплати одноразової щорічної допомоги до 5-го травня за 2007 рік у сумі 2920,48 грн., посилаючись на порушення його конституційних прав щодо отримання вказаної допомоги у передбачених законодавством розмірах.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що виплати були здійснені відповідно до затверджених Законами України “Про Державний бюджет України” на відповідні роки та відповідними постановами КМУ розмірів. ч.3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачає, що розмір пенсій за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно цим Законом. Одноразова щорічна допомога до 5 – го травня та щорічна допомога за шкоду заподіяну здоров’ю фінансується виключено з Державного бюджету і відповідно до п.8 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначенням. Використання бюджетних коштів всупереч їх цільовому призначенню або в обсязі, що перевищує затверджені показники витрат, карається відповідно до ст. 210 КК України. Просила застосувати наслідки пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог за 2007 рік.
Представник третьої особи ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, пояснивши, що в обов’язки Головного управління Державного казначейства не входить нарахування вказаних у позові виплат. Державне казначейство контролює цільове спрямування бюджетних коштів, а розпорядником цих коштів є відповідач, який провадить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Відповідальність за цільове використання коштів несе відповідач. Вважає, що відповідач діяв в межах своєї компетенції та відповідно до бюджетного законодавства.
Судом досліджено наступні докази: копія відповіді на звернення позивача від 22.01.2009р., заява позивача від 20.01.2009р., копія паспорту позивача, копія посвідчення позивача, як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, копія посвідчення позивача, як інваліда війни 2 групи, копія довідки МСЕК про встановлення інвалідності, письмові заперечення відповідача, копія витягу з положення про УПСЗН.
Суд, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Позивач є інвалідом 2 групи, за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією довідки МСЕК, у зв’язку з чим він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни і інвалідів війни, що відповідачем не оспорюється.
Таким чином, позивач має право відповідно до ст.13 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на отримання одноразової грошової допомоги, що виплачується до 5 травня, у 2007 році, як інвалід 2 групи, у сумі 3280,48 грн. ( 410,06 х 8), з якої недоотриманою є 2920,48 грн.; у 2008 році - 3848 грн. (481 х 8 ), з якої недоотриманою є 3448 грн.
Позивач має право відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 році, як інвалід 2 групи, у сумі 2100 грн. ( 420х5), з якої недоотриманою є 1980 грн.; у 2008 році – у сумі 2625 грн. ( 525 х 5), з якої недоотриманою є 2505 грн.
Дії відповідача по несплаті допомоги та компенсації у передбачених Законом розмірах є незаконними , а недоотримані суми повинні бути стягнуті на користь позивача.
Задовольняючи позов, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 13 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується одноразова грошова допомога у розмірах: інвалідам 2-ї групи — восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 15.03.2007р. та з урахуванням ст. 28 Закону України «Про державне загальнообов’язкове пенсійне стархування» розмір мінімальної пенсії за віком з 01.04.2007 року становить 410,06 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та з урахуванням ст. 28 Закону України «Про державне загальнообов’язкове пенсійне стархування» розмір мінімальної пенсії за віком з 01.04.2008 року становить 481 грн.
Згідно ст. 17-1 ч.1 Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам — за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, — за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Згідно ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір разової допомоги інвалідам війни 2 групи на 2007 рік встановлено у 360 грн.
Згідно ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" право визначення розміру разової допомоги інвалідам війни 2 групи на 2008 рік надано КМУ, який своє постановою №183 від 12.03.08. визначив такий розмір як 400 грн.
Відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого ст. 13 ч. 7 Закону права позивача шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, пункт 13 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Положення п.13 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність з дня ухвалення даного рішення.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року вказане положення закону про держбюджет на 2008 рік визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Суд не бере до уваги письмові посилання представника відповідача на те, що величина мінімальної пенсії за віком не застосовується до правовідносин, встановлених Законом, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком є єдиною соціальною гарантією для усіх непрацездатних громадян, відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. за №2017 та до Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. за №966 він не може бути меншим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, оскільки обмеження цих норм тягне за собою не тільки порушення права позивача, встановленого спеціальним законом, а ще й порушення його конституційних прав, передбачених ст. ст. 22, 46, 48 Конституції України.
Отже, недоотриманою позивачем є одноразова щорічна допомога, що виплачується до 5 травня, у 2007 році у сумі 2920,48 грн., у 2008 році – у сумі 3848 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 2-ї групи – п’ять мінімальних заробітних плат.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 15.03.2007р. розмір мінімальної заробітної плати з 01.04.2007 року, тобто на час здійснення виплати допомоги на оздоровлення, становить 420 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.04.2008 року, тобто на час здійснення виплати допомоги на оздоровлення, становить 525 грн.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на застосування постанови КМУ від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки спеціальним законом, а саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що має вищу юридичну силу порівняно з постановою КМУ, встановлено розмір зазначеної допомоги, а тому, враховуючи засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, норми ч.4 ст. 9 КАС України, застосуванню у даному випадку підлягає зазначений Закон.
Отже, недоотриманою позивачем є щорічна допомога на оздоровлення у 2007 році у сумі 1980 грн., у 2008 році – у сумі 2505 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.
Крім того, згідно ч.1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права. Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань. Оскільки правові положення, які передбачають виплату разової щорічної допомоги інваліду війни до 5 травня, щорічної допомоги на оздоровлення, є чинними, тобто не скасовані, не змінені і позивач має право на їх отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Суд доходить висновку, що позивачем не пропущено річний строк звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог про стягнення щорічної допомоги за шкоду, заподіяну здоров’ю за 2007 рік, оскільки позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смерті, а приписами частини 2 статті 99 КАС України передбачено застосування річного строку звернення у випадках якщо законом не встановлено інше.
Позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду із позовними вимогами щодо стягнення щорічної разової допомоги до 5-го травня за 2007 рік, посилаючись на те, що його права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень Законів України, грубе порушення його конституційних прав тривало понад півтора року. Суд вважає, що ця заява підлягає задоволення, бо позивачем строк звернення до суду був пропущений з поважних причин і підлягає поновленню, так як, на думку суду, його конституційні права грубо порушувалися державою.
На підставі ст. 22 Конституції України, ст. 13 ч. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 2, 11, 159-163 КАС України, суд, -
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання дій незаконними, зобов’язання до перерахунку та стягнення недоотриманої щорічної допомоги до 5-го травня за 2007 рік.
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій незаконними, зобов’язання до перерахунку, стягнення недоотриманої одноразової щорічної допомоги до 5 травня, недоотриманої щорічної допомоги за шкоду заподіяну здоров’ю задовольнити.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 одноразової щорічної допомоги до 5 травня у 2007 та 2008 роках у розмірі 360 грн. та 400 грн. відповідно, щорічної допомоги за шкоду заподіяну здоров’ю у 2007 та 2008 роках у розмірі 120 грн. та 120 грн. відповідно, незаконними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної одноразової допомоги до 5 – го травня за 2007 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з розрахунку мінімальної пенсії за віком з 01.04.2007 року у сумі - 410,06 грн., за 2008 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з розрахунку мінімальної пенсії за віком з 01.04.2008 року у сумі - 481 грн..
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 одноразову щорічну допомогу до 5 травня за 2007 рік у сумі 2920 (дві тисячі дев’ятсот двадцять) гривень 48 копійки, одноразову щорічну допомогу до 5 травня за 2008 рік у сумі 3448 (три тисячі чотириста сорок вісім) гривень.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної одноразової допомоги за шкоду заподіяну здоров’ю за 2007 рік у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат з розрахунку мінімальної заробітної плати з 01.04.2007 року у сумі - 420 грн., за 2008 рік у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат з розрахунку мінімальної заробітної плати з 01.04.2008 року у сумі - 525 грн.,
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу за шкоду заподіяну здоров’ю за 2007 рік у сумі 1980 (одна тисяча дев’ятсот вісімдесят) гривень, щорічну допомогу за шкоду заподіяну здоров’ю за 2008 рік у сумі 2505 (дві тисячі п’ятсот п’ять) гривень.
Судовий збір віднести на рахунок Держави.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 10 березня 2009 року, у повному обсязі складена 13 березня 2009 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня складення постанови у повному обсязі або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.
Суддя: