ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 р. | № 4/349-8/53 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П.-головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Закарпатресурси" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006 року у справі № 4/349-8/53 Господарського суду Львівської області за позовом Закритого акціонерного товариства "Закарпатресурси", м. Ужгород, до Закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод", м. Львів, про стягнення 594 000 грн.,
за участю представників сторін:
позивача –ЗАТ "Закарпатресурси" –Ракущинець А.А. (дов. № 01 від 23.01.2007 р.);
відповідача - ЗАТ "Львівський керамічний завод" –Кіцак М.С. (дов. № 33\7 від 23.01.2007 р.);
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2006 року позивач ЗАТ "Закарпатресурси" пред"явив у господарському суді позов до відповідача ЗАТ "Львівський керамічний завод" про стягнення 594 000 грн.
Вказував, що 15 січня 1999 року по акту прийому-передачі відповідач передав йому, як засіб платежу, простий вексель № 733251050461 на суму 594 000 грн. із строком платежу 1 січня 2004 року.
Посилаючись на несплату відповідачем коштів зазначених до оплати у простому векселі та виникнення в нього права вимоги до акцептанта в межах трирічного строку від дати настання строку платежу, позивач просив задовольнити його вимоги, стягнути на його користь з відповідача частину заборгованості по простому векселю в сумі 10 300 грн.
У травні 2006 року позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь 594 000 грн. заборгованості по простому векселю № 733251050461.
Заперечуючи проти позову, відповідач ЗАТ "Львівський керамічний завод" вказував, що 15 січня 1999 року він, у якості розрахунку за поставлений позивачем природний газ, по акту приймання-передачі передав позивачеві переказний вексель № 733251050461 на суму 594 000 грн. зі строком платежу 1 січня 2004 року. Водночас, позивач ЗАТ "Закарпатресурси" по акту приймання передачі від 15 січня 1999 року розрахувався з ним за отриману керамічну продукцію простим переказним векселем № 683122480033 на суму 594 000 грн. із строком платежу 1 січня 2004 року. Посилаючись на існування між сторонами однорідних грошових вимог, що можуть бути предметом зустрічного зарахування, позивач просив припинити зобов"язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та відмовити у задоволенні позову.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20 червня 2006 року (суддя Гутьєва В.В.) позов задоволено.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 594 000 грн. основного боргу та 5 940 грн. в повернення витрат по сплаті держмита.
Рішення мотивоване посиланнями на ст. 70 Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі та підтвердженням наявності боргу відповідача знаходженням у позивача оригіналу векселю № 733251050461 на суму 594 000 грн.
Неможливість зарахування між сторонами зобов"язань, що випливають з простих векселів № 733251050461 та № 683122480033 зі строком платежу 1 січня 2004 року, мотивована відсутністю у відповідача дійсної вимоги за векселем № 683122480033, що є погашеною внаслідок спливу місячного терміну після публікації оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Закарпатресурси" 10 лютого 2004 року, та відсутністю правових підстав до застосування до спірних правовідносин положень ст. 601 ЦК України, що регулюють цивільно-правові угоди та не застосовуються до врегулювання правовідносин, що виникають з векселів.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006 року (колегія суддів у складі: Кузь В.Л.-головуючий, Юркевич М.В., Городечна М.І.) рішення скасоване, у задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована посиланнями на те, що не вчинення векселедержателем до 03.01.2004 р. обов"язкових дій, визначених ст. 38 Уніфікованого закону, є підставою до застосування до врегулювання спірних правовідносин положень ст. 601 ЦК України та зарахування однорідних грошових зобов"язань, що виникли між сторонами, в тому числі й виражених векселем.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 601 ЦК України, та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова апеляційного господарського суду –до скасування, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова апеляційного суду не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та є наслідком неправильного застосування норм матеріального права.
Згідно до ст.21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов"язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Судом першої інстанції встановлено, що 15 січня 1999 року Відкритим акціонерним товариством "Львівський керамічний завод", правонаступником якого є ЗАТ "Львівський керамічний завод", складено простий вексель № 733251050461, за яким зобов"язався сплатити позивачеві ЗАТ "Закарпатресурси" 594 000 грн. зі строком платежу до 1 січня 2004 року.
Вказаний вексель по акту приймання-передачі від 15 січня 2004 року був переданий відповідачем позивачеві у якості засобу платежу за поставлену продукцію.
Відповідно до ст.21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" вексель-це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов"язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Згідно ч.3 ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов"язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов"язання щодо платежу за векселем.
Згідно акту про вексельного платежу простий вексель № 733251050461 є засобом платежу відповідача –платника на виконання своїх зобов"язань перед позивачем –отримувачем, що виникли з договору № 76 П від 1 листопада 1998 р.
Отже, вексель був отриманий позивачем як засіб припинення грошових зобов"язань щодо платежу за договором, що обумовило виникнення у відповідача грошових зобов"язань за векселем.
Задовольняючи вимоги позивача, місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того, що невиконання відповідачем - векселедавцем зобов"язання сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя –позивачеві є підставою до виникнення у відповідача зобов"язання по сплаті коштів в сумі 594 000 грн.
Суд дійшов правильного висновку, що оскільки Україна приєдналась до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено "Уніфікований закон про переказний та простий векселі", то у вирішенні спору підлягає застосування Положення.
Дані висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають наведеним вимогам закону про вексельний обіг , а також ст. 70, 77 78 Уніфікованого закону про простий та переказний вексель, Положенню про переказний та простий вексель, що діяли на час виникнення спірних правовідносин та правильно застосовані судом до врегулювання правовідносин, що виникли з векселів.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновків про наявність підстав до скасування рішення місцевого господарського суду та до відмови у задоволенні вимог позивача з підстав зарахування, відповідно до ст. 601 ЦК України, однорідних грошових зобов"язань, що виникли між сторонами з цивільно-правових угод оформлених векселем № 733251050461, виданого відповідачем, та векселем №№ 683122480033, виданого позивачем, зі строком платежу 1 січня 2004 року, оскільки сторонами не були вчинені передбачені ст. 38 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі дії щодо пред"явлення векселів до платежу у встановлені законом строки або принесенні протесту у неплатежі згідно ст. 44 цього Закону.
Проте, погодитися з такими висновками апеляційного господарського суду не можна, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, з яких обгрунтовано виходив суд першої інстанцій задовольняючи позовні вимоги.
Так, нормами ст. 601 ЦК України, підставою припинення зобов"язання визначено зарахування зустрічних однорідних вимог.
Враховуючи те, що вексельне законодавство не передбачає такої форми погашення векселя, як зарахування однорідних зустрічних вимог, висновки апеляційної інстанції про припинення зобов'язання по вексельним відносинам із застосуванням ст. 601 ЦК України, а не вексельного законодавства, оскільки норми останнього це не забороняють, не відповідають вимогам закону.
За таких обставин, висновки апеляційного господарського суду є наслідком неправильного застосування положень ст. 601 ЦК України і тому дана постанова підлягає до скасування, а рішення суду першої інстанції –залишенню в силі, як таке, що постановлене з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального законодавства.
На підставі наведеного та керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Закарпатресурси" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006 року у справі № 4/349-8/53 скасувати.
Рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2006 року залишити в силі.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська