УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 р. Справа № 553/4428/14-а

Головуючий 1 інстанції: Юхно С.П.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Бенедик А.П., Суддя Філатов Ю.М.

при секретарі Тітова А.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Ковальов О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 05.12.2014р. по справі № 553/4428/14-а

за позовом ОСОБА_3

до Полтавської митниці Міндоходів

про скасування постанов у справах про правопорушення митних правил, закриття провадження,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Ленінського районного суду м. Полтава з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанови Полтавської митниці Міндоходів від 30.09.14 р. № 0050/80600/14 та 0051/80600/14 про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил та закрити провадження у справах.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 05.12.14 р. по справі № 553/4428/14-а у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 05.12.14 р. по справі № 553/4428/14-а та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що інспекторами Митного посту «Лтава» Полтавської митниці Міндоходів 01.04.14 р. було проведено митне оформлення виробів медичного призначення по митних деклараціях, поданих ОСОБА_3, який є декларантом ТОВ «НеоКард», та в цей же день ними виявлено, що в деклараціях занижені суми податку, які підлягають сплаті. На підставі цього відносно позивача головним державним інспектором відділу митного оформлення № 1 митного поста «Лтава» Полтавської митниці Міндоходів Мороз О.С. були складені протоколи від 02.04.14 р. № 0050/80600/14 та № 0051/80600/14 про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України. Копію протоколу позивач отримав 02.04.14 р., що підтверджується його підписом у графі «Примірник протоколу отримав», та у цей же день у ОСОБА_3 працівником Митниці відібране пояснення.

Також в рішенні суду першої інстанції зазначено, що 02.04.14 р. після 18 години, тобто після закінчення робочого часу, представник ТОВ «НеоКард» подав до митного органу заяву ОСОБА_3 № 30 від 02.04.14 р. про внесення змін до митної декларації № 806020002/2014/003409, що підтверджується службовою запискою начальника загального відділу управління інфраструктури Дубової О.М. В ході розгляду справи в суді першої інстанції представником Полтавської митниці Міндоходів у судовому засіданні підтверджено, що 02.04.14 р. після складання протоколів про правопорушення митних правил відносно позивача, а саме після 18 години, за закінченням робочого часу, представник ТОВ «НеоКард» подав заяву ОСОБА_3 про внесення змін до митної декларації, але на підставі ч. 10 ст. 269 МК України позивачу листом від 04.04.14 р. відмовлено у внесенні змін до митної декларації. В свою чергу, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що заява про внесення змін до митної декларації подана до складання проколів про порушення митних правил.

У зв'язку з цим заступником начальника Полтавської митниці Міндоходів Суворкіним В.А. винесені постанови у справі про порушення митних правил 30.09.14 р. № 0050/80600/14 та № 0051/80600/14, згідно яких позивач визнаний винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та на нього накладено адміністративні стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на момент подання митної декларації від 01.04.14 р. № 806020002/2014,003431, що складає 241415,25 грн., та митної декларації № 806020001/2014/003409, що складає 56444,88 грн.

Не погодившись з прийнятими митним органом рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки позивач у графах 36 «Преференція» митних декларацій № 806020002/2014/003431 та № 806020001/2014/003409 безпідставно заявив пільгу по сплаті ПДВ (код 202), в той час коли діючим законодавством передбачалась сплата податку, в діях позивача є склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

В доводах апеляційної скарги позивач по справі посилається на те, що судом першої інстанції всупереч поняття адміністративного правопорушення не доведено вини позивача та фактично визнані правомірними дії посадових осіб Полтавської митниці Міндоходів, які незаконно визнали ОСОБА_3 винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, всупереч вимогам законодавства України та відомчого наказу № 601 від 02.11.12 р. «Про внесення змін до наказу Держмитслужби України від 30.12.04 р. № 936 «Методичні рекомендації щодо провадження у справах про порушення митних правил», зокрема, вимогам п. 4.1 цього наказу, де вказано, що під час провадження у справі про порушення митних правил доказуванню підлягають: наявність у діях правопорушника вини у формі умислу або необережності, мотив учинення порушення митних правил, наслідки правопорушення, характер і розмір заподіяної шкоди; інші обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі. Для встановлення перерахованих обставин, з'ясування об'єктивної істини у справі потрібно зібрати, дослідити, оцінити й використати всі докази. Не були досліджені та доведені фактичні обставин суб'єктивної сторони правопорушення та відповідним чином не оцінена відсутність або наявність заподіяної шкоди.

Також апелянт по справі зазначає, що при винесенні постанов від 30.09.14 р. № 0050/80600/14 та № 0051/80600/14 були грубо порушені засади відомчого наказу № 601 від 02.11.12 р. «Про внесення змін до наказу Держмитслужби України від 30.12.04 р. № 936 «Методичні рекомендації щодо провадження у справах про порушення митних правил», а саме позивач вказує на те, що відповідно п. 1.12.2 цього наказу у разі допущення у митній декларації не більше двох разів протягом місяця помилок (крім орфографічних), які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справа про порушення митних правил не порушується. При цьому апелянт зазначив, що в даному випадку було проігноровано положення ст. 268 МК України, де вказано, що допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених ч. 3 цієї статті. У випадках, передбачених ч. 1 цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

У зв'язку з цим, з метою недопущення помилок, що могли б призвести до неправомірного звільнення від сплати митних платежів, підприємство, декларантом якого є ОСОБА_3, 02.04.14 р. перерахувало відповідні кошти (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи). Крім того, позивач звернувся з письмовою заявою про внесення змін до митних декларацій, а керівництво ТОВ «НеоКард» зверталося до Полтавської митниці Міндоходів з мотивованим листом, в якому зазначені причини помилки, а саме несвоєчасне оновлення програмного забезпечення «МД офіс», але у задоволенні цієї заяви було відмовлено листом Полтавської митниці Міндоходів від 04.04.14 р.

Натомість головним державним інспектором відділу митного оформлення Полтавської митниці Міндоходів Морозом О.С. складені протоколи про порушення митних правил від 02.04.14 р. № 0050/80600/14 та № 0051/80600/14, не зважаючи на те, що ці дії посадової особи порушують вимоги законодавства, зокрема п. 1.15, п. 3.7 наказу № 601 від 02.11.12 р. «Про внесення змін до наказу Держмитслужби України від 30.12.04 р. № 936 «Методичні рекомендації щодо провадження у справах про порушення митних правил». Зазначені порушені пункти відомчого наказу № 601 кореспондуються з приписами ст. 269 МК України, де вказано, що відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу митний орган зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. При цьому апелянт зазначив, що не порушується провадження у справах про порушення митних правил у випадках, якщо декларант або уповноважена ним особа самостійно звернулися до митного органу з проханням про внесення змін до митної декларації відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

Також апелянт по справі посилається на те, що на момент подання до митного оформлення митних декларацій 01.04.14 р. він не був ознайомлений зі змістом Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.14 р., який набрав чинності саме 01.04.14 р., у зв'язку із неналежним висвітленням його в офіційних джерелах засобів масової інформації, оскільки лише 04.04.14 р. Міністерство доходів і зборів України підготувало та надіслало в свої територіальні митні органи роз'яснення відносно нарахування ПДВ на лікарські засоби та медичні вироби (лист Міністерства доходів і зборів України «Про митне оформлення товарів» № 7822/7/99-99-19-05-01- 17 від 04.04.14 р.), а програмне забезпечення «МД офіс» для створення митних декларацій, форма яких рекомендована Митною службою, не виявило похибок та протиріч у заповненні із законодавчою базою.

Колегія суддів означає, що відповідно ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Згідно п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; у випадках, визначених цим Кодексом та ПК України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу. Відповідно ч. 1 ст. 293 МК України особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов'язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом.

З наведених вище норм права вбачається, що згідно чинного законодавства України саме декларант є особою, яка несе відповідальність за достовірність зазначених у декларації даних, а також за сплату мит і податків.

З матеріалів справи вбачається, що порушення митного законодавства відповідач пов'язує з тим, що в поданих декларантом ОСОБА_3, який є декларантом ТОВ «НеоКард», виявлено заниження суми податку, які підлягають сплаті, оскільки Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.14 р. був виключений п. 197.1.27 ст. 197 ПК України та п. 193.1 ст. 193 доповнено підпунктом «в» такого змісту: «в) 7 відсотків по операціях з постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (в т.ч. аптечними закладами), а також з постачання виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України». В свою чергу декларантом при поданні митних декларацій зазначено, що ТОВ «НеоКард» звільнене від сплати податку.

В ч. 1 ст. 269 МК України визначено, що відповідно цієї статті за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Платник податків (ТОВ «НеоКард») скористався наведеним вище правом та звернувся до митного органу із заявою про внесення змін до митних декларацій, але в задоволенні цієї заяви було відмовлено листом Полтавської митниці Міндоходів від 04.04.14 р. на підставі того, що відповідно ч. 10 ст. 269 МК України у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у митній декларації товарів, транспортних засобів комерційного призначення внесення змін, відкликання та визнання недійсною цієї декларації до закінчення провадження у відповідних справах забороняються.

З наведеного вбачається, що підставою для відмови платнику податків у внесенні змін до митних декларацій слугувала та обставина, що на момент подання цієї заяви вже були складені протоколи про порушення митних правил. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що заява про внесення змін до митних декларацій була подана після складання протоколів у справах про порушення митних правил, оскільки, як пояснив представник позивача, така заява була подана вранці 02.04.14 р., а в протоколах у справах про адміністративні правопорушення не зазначено часу їх складання, що свідчить про безпідставність відмови заявнику у внесенні змін до митних декларацій. Доказів того, що заява про внесення змін була подана після складення протоколів відповідачем до суду не надано, а тому заявник право на внесення змін до митних декларацій. При цьому, колегія суддів зазначає, що надана до суду апеляційної інстанції доповідна записка від 28.11.14 р. (складена майже через 8 місяців після подання заяви) не може бути належним та допустимим доказом підтвердження факту подання заяви про внесення змін до митних декларацій після 18 години 02.04.14 р., тобто після закінчення робочого, оскільки в судовому засіданні представник позивача не зазначив, яким саме відомчими документами митного органу передбачена реєстрація заяв про внесення змін до митних декларацій після робочого часу, або яким документом надано право оперативному черговому приймати такі заяви після закінчення робочого без належної їх реєстрації у відповідних комп'ютерних програмах або в книгах реєстрації вхідної кореспонденції митного органу.

В судовому засіданні представником відповідача було зазначено, що митний орган не мав права задовольняти заяву про внесення змін до митних декларацій, пославшись на положення ч. 10 ст. 269 МК України, де вказано, що у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у митній декларації товарів, транспортних засобів комерційного призначення внесення змін, відкликання та визнання недійсною цієї декларації до закінчення провадження у відповідних справах забороняються.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено факту, що виявлення порушень митних правил відбулося до подання заяви про внесення змін до митних декларацій. Крім того, колегія зазначає, що ч. 1 ст. 269 МК України визначено, що відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Як свідчать матеріали справи, митним органом відмовлено у задоволенні заяви про внесення змін до митних декларацій, поданої 02.04.14 р., лише 04.04.14 р., що в даному випадку не може бути підтвердженням невідкладності повідомлення заявника та свідчить про порушення митним органом приписів ч. 1 ст. 269 МК України.

Крім того, в судовому засіданні колегією суддів з'ясовано та це також підтверджено доказами, що містяться в матеріалах справи, та поясненнями представника відповідача в суді апеляційної інстанції, що при митному оформленні товарів за однією з поданих позивачем ЕМД митним органом не було виявлено жодних порушень щодо задекларованих сум, у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні», а за другою з поданих позивачем ЕМД, датованою цим же числом, митним органом такі порушення біли виявлені. Разом з тим, представник відповідача в судовому засіданні такі розбіжності в діях митного органу при прийнятті ЕМД, датованих одним числом, поясними не зміг, але наполягав на тому, що незнання декларантом законів України не може бути підставою для звільнення від юридичної відповідальності, а тому, за диспозицією ст. 485 МК України не зазначенням декларантом сум митних платежів, на його думку, не може вважатися помилкою.

Колегія суддів зазначає, що положеннями ч. 1 ст. 485 МК України визначено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

З наведеного вбачається, що відповідальність, передбачена санкцією даної статі, настає у разі, зокрема, за наявності мети неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Разом з тим, необхідно зазначити, що в матеріалах справи містяться копії платіжних доручень від 02.04.14 р. та від 03.04.14 р., згідно яких ТОВ «НеоКард» сплачені митні платежі, які підлягали сплаті при митному оформленні товару у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні». При цьому ці кошти сплачені ТОВ «НеоКард» невідкладно, після виявлення ним помилок у митній декларації, що свідчить про те, що при поданні ЕМД позивач по справі не мав на меті вчинення дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а помилкове не зазначення цих сум відбулося внаслідок того, що день подання ЕМД співпав з днем набрання чинності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні».

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В порушення вимог наведеної вище норми права митним органом, як суб'єктом владних повноважень, правомірність свого рішення доведена не була.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Що стосується посилання апелянта на порушення відповідачем положень наказу № 601 від 02.11.12 р. «Про внесення змін до наказу Держмитслужби України від 30.12.04 р. № 936 «Методичні рекомендації щодо провадження у справах про порушення митних правил», колегія суддів зазначає, що даний наказ втратив чинність на підставі наказу Державної митної служби України № 15 від 18.01.13 р. «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Держмитслужби України», а тому зазначені твердження є безпідставними.

Щодо тверджень апелянта про те, що на момент подання до митного оформлення митних декларацій 01.04.14 р. він не був ознайомлений зі змістом Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.14 р. у зв'язку із неналежним висвітленням його в офіційних джерелах засобів масової інформації, колегія суддів зазначає, що відповідно п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону зазначені зміни набирають чинності з 01.04.14 р. При цьому, вказаний Закон опублікований 31.03.14 р. в газеті «Голос України», яка відповідно Указу Президента України № 503/97 від 10.06.97 р. «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» є офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, що свідчить про безпідставність тверджень апелянта в цій частині. При цьому колегія суддів зазначає, що ст. 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Оскільки в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що позивач не мав на меті вчинити дії щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, то в даному випадку, накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу за порушення ст. 485 МК України є безпідставним.

Зважаючи на те, що постанова Ленінського районного суду м. Полтава від 05.12.14 р. по справі № 553/4428/14-а прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 05.12.14 р. по справі № 553/4428/14-а - задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 05.12.14 р. по справі № 553/4428/14-а - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

Скасувати постанови Полтавської митниці Міндоходів від 30.09.14 р. № 0050/80600/14 та 0051/80600/14 про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.

Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Філатов Ю.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29.05.2015 року.